Проблема батьків і дітей у повісті О. Кобилянської "Земля"

Ольга Кобилянська — найтонший психолог нашої літератури. Вона дуже любила свій народ і дивилася на нього "...тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи...". Усі герої повісті "Земля" взяті з життя, правдиві в своїх поглядах, вчинках та проблемах.

Саме на родині Івоніки ми можемо простежити стосунки між батьками і дітьми. У родині Федорчуків зростає двоє синів: синьоокий красень Михайло, запопадливий у своїй любові до землі, і чорнявий неспокійний Сава, що ладен докласти своїх зусиль до всього, але аж ніяк не до землі. Розмовляючи із сином Михайлом, батько говорить: "Як я замкну колись очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі руки". Батьків тривожить поведінка Сави, який весь час тікає від землі, але не хоче змиритися з думкою" що батько й мати віддадуть її Михайлові. Діти одних батьків, але такі різні!

Михайло пішов у батька, був роботящим, добрим, ніжним, любив землю, як живу істоту. А Сава зовсім інший — ледачий, злий, легко сприймав життя. Від природи хлопець був егоїстичний, жорстокий, безвідповідальний. Міг не нагодувати і не напоїти худобу, міг обдурити батьків, був злий і людиноненависний. Усі в нього були винні. Сава по-справжньому не любив ні батьків, ні брата. Він навіть не приховував свого ворожого ставлення до Михайла, бо той намагався перевиховати його, повернути до землі. Дрібновласницька психологія скалічила характер Сави, притупила людські почуття, вбила в ньому людяність. Слова батька про те, що він не шануватиме землі, тому й не отримає її у спадок, стали для нього останньою краплею. Брат убиває брата! Здійснивши страшний злочин, він навіть не відчуває докорів сумління. Івоніка знав, що Сава убив Михайла, проте тепер він боїться втратити й останнього сина: "Вмерлого не забував, а живого оплакував невидимими сльозами".

На мою думку, в тому, що сталося, винні самі батьки: не зуміли виховати в ньому любові до брата, праці, людяності, не були вимогливими до сина. Мати любила Саву сліпою любов'ю, хоча потім повірила, що саме він убив брата, бо впевнилась у його бездушному ставленні до них. Вона зненавиділа сина, яким милувалася раніше, "Він був усьому горю причиною", — так думала Марія.

Дійсно, так буває в житті, коли батьки припустяться помилок у вихованні дитини змалку, а потім пожинають жорстокі та криваві плоди правди.

Ольга Кобилянська дає відповіді на багато морально-етичних питань: у дитини треба виховувати порядність, доброту, милосердя, чуйність, бо без цього не вийде з неї справжньої людини.