Образ селянина Данила — героя оповідання Б. Грінченка "Сам собі пан"
Борис Грінченко мав надзвичайно розвинене почуття національної гідності. Він страждав за ошуканий народ, у якого забрали його славну історію й можливість розвивати свою мову та культуру. У творі "Сам собі пан" Б. Грінченко майстерно протиставляє почуття власної гідності, дотепність, статечність селянина Данила грубості й пихатості панів.
Данила полонило бажання довідатися, "чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів". І він робить спробу "панського права добути, їде до міста залізницею. Він потрапляє у різні ситуації, але завжди з честю з них виходить. Його природна винахідливість і кмітливість допомагають і в поїзді, і в театрі.
Селянин сповнений рішучості довести усім, що він також людина, як і пан, має рівні з ним права. "Ви, пане, не кричіть і не тупотіть, бо й мої такі самі гроші, як і ваші, а ота цигарка, що в вас у руці, може, вона мені смердючіша, ніж вам моя люлька", — спокійно відповів Данило панові. А в театрі уперто заявив: "Хто заплатив за білет, той тут і пан. Я заплатив, то й сидітиму".
Автор у комедійній формі розповів про безмежну прірву, яка пролягла між панами і селянами. З оповідання випливає висновок: панівний клас ніколи не зможе самохіть визнати право "мужика" на людську гідність та суспільну рівність. Тож і герой твору Данило, так і не добувши права людського, повернувся додому. З великими надіями та сподіваннями їхав Данило до міста, а повертаючись, мало не плакав від ганьби та зневаги.