Борис Грінченко збагатив українську літературу великою кількістю творів, серед яких були вірші, оповідання, повісті, п'єси та байки. Також він є автором ряду статей і упорядником "Словника української мови". З самого початку літературної діяльності Грінченко відчував велике покликання — працювати для народу. В його творах — опис життя українських селян, робітничого класу, інтелігенції.
Оповідання "Сам собі пан" описує пригоди селянина Данила, який спробував "панського права добути". Як то воно мужику з паном поруч сидіти? Чи можливо таке?
І от їде Данило залізницею до міста, та не просто так, а в першокласному вагоні. Сидячи на м'якому дивані, показує свій квиток здивованому кондуктору. Пани обурені сусідством з мужиком, але вдіяти нічого не можуть. На всі напади панів Данило відповідає спокійно, з почуттям власної гідності. Коли пани закурили цигарки, селянин і свою дістав. На зауваження, що у вагоні мужицького тютюну вживати не можна, письменний Данило спокійно питає: "А де це написано?" Пани розлютовані, а Данило задоволений: "свого права я вже доказав".
Робить ще одну спробу "панського права добути" селянин і на концерті. "Де пани, там і я", — міркує Данило, сидячи в першому ряду. Його намагаються вигнати геть, та у нього є білет. Йому доводять, що тут можна бути тільки в панській одежі, а Данило розсудливо зауважує: "Хіба одежа слухає? Адже люди!" Врешті-решт поліцейські силоміць виводять його з концерту, погрожуючи биттям.
"Отак я того права добувався... та й не добувся..." — зазначає він. Та сам Данило знає, що добувався не панського права, а людського.
Данило наділений позитивними рисами: кмітливістю, дотепністю, почуттям власної гідності. Він не схиляє голови перед панами та їхніми прислужниками. "Я сам собі пан", — каже Данило, і це викликає у нас повагу до нього.