У 1596 році в Україні була створена унія, що мала би об'єднати православну та католицьку церкви. Уніати повинні були коритися Папі Римському, але це не подобалось як священикам, так і простому люду. Тим більше, що єпископи уніатської церкви, розбагатівши та здобувши високі посади, забули Христові заповіді. І. Вишенський, православний чернець, глибоко переживав через те, що творили уніати на українській землі, і почав жорстоко викривати їх у своїх посланнях.
У "Посланні до єпископів..." І. Вишенський малює не дуже привабливий образ священиків, що мали б бути взірцем для простих віруючих, а насправді зрадили своєму народові й вірі. Ніхто з них не виконує ті заповіді, що залишив Христос. Чи нагодували вони хворих, чи напоїли спраглих, чи упокоїли мандрівних, чи зодягай голих, чи послужили хворим, чи у темницях одвідували? — ставить питання єпископам І. Вишенський. І сам же на них відповідає. Вони не тільки не зробили це, а й самі обкрадають простих християн. І таким чином не виконують основної заповіді — любити ближнього, як самого себе.
У той час, як бідному часом немає чим прикрити свою наготу, єпископи одягають у розкішний одяг не тільки себе, а і слуг своїх, "щоб приємним виглядом тих слуговин (своє) око тішити". Єпископи наживаються на праці бідних, бо мають багато земель, на яких збирають податі, а також годуються за рахунок пожертвувань, що бідняки відривають від серця. І в результаті — у єпископів мішки повні, а у селянина часом немає шеляга на сіль.
І. Вишенський показує, як нажилися ці єпископи на високих посадах, згадуючи про життя кожного з них. Наприклад, Потій перед тим, як став каштеляном, мав "тільки чотири слуговини і в одежі, яка барва вміститися могла, за собою волочив". А нині має і багато служників, і дорогий одяг.
І. Вишенський протиставляє цих служителів Христа бідним хлопам. Перші, на його думку, подібні до тих архієреїв, що замучили Христа. А хлопи — то справжні віруючі, і вони є чесніші і кращі від священиків, а тому заслуговують на Божу благодать.
На відміну від хлопів, над душами єпископів панує диявол, а отже, не знатимуть вони Божого раю.
І. Вишенський викрив усі пороки священиків, які замість того, щоб і словом, і ділом служити Христові, насправді не тільки користуються усіма земними благами, але і роблять це за рахунок ближніх — бідняків. І.Вишенський був першим, хто виступив в українській літературі проти експлуататорів, і першим, хто почав захищати гноблених.