Чи легко бути лідером? (За драматичним етюдом О. Олеся "По дорозі в Казку")

Лідер — це той, що йде попереду. Це людина, яка заслужила авторитет, до думки якої прислухаються, з ким радяться, у кому не сумніваються. Він підтримує і надихає своєю вірою, впевненістю, оптимізмом.

Лідер — це той, хто завжди на людях, він стоїть вище за інших і не має права помилятися, бо його не зрозуміють і не простять. Теорію лідера розробив німецький філософ Ніцше. Він вважав, що лідер — це вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль і культуру, він викорінив у собі все, що заважає йому бути вищим, він зумів піднятися над повсякденням, оволодів мистецтвом керувати.

Проблема вождя і маси існує в суспільстві стільки, скільки людина живе на землі. До її розв’язання зверталося багато митців, кожен із них передав своє бачення того, яким має бути лідер. Турбувало це питання і Олександра Олеся, про що свідчить його драматичний етюд "По дорозі в Казку", написаний 1908 року.

У першій дії твору перед нашими очима проходять картини вбогого, жалюгідного життя людей у лісі. Вони давно не бачили сонця, молоде покоління зовсім не знає, що це таке. Люди розучилися мріяти, збайдужіли до всього, зачерствіли душею. Письменник змальовує юрбу як людей, які втратили індивідуальність, здатність боротися хоча б заради майбутнього своїх дітей. Натовп живе сьогочасними егоїстичними інтересами, мету свого існування пояснює, що живе, "щоб вік дожити".

Але ось серед безликої апатичної юрби знайшовся один, який прагне змін, йому набридло так жити. Він хоче знайти дорогу в Казку і вивести туди своїх одноплемінників. Він пристрасно звертається до натовпу, говорячи: "Я поведу вас, я йтиму перший. Ви візьміть кілки, а я розкрию груди і вільними руками терни колючі буду розгортать". Як не дивно, але юнака підтримали. І починається нелегка дорога до омріяної країни щастя. Крізь хащі й нетрі, крізь бездоріжжя. Непомітний і невпевнений раніше в собі юнак стає вождем, лідером, переконаним борцем з пітьмою і неволею за духовне відродження. Бажання вивести людей у прекрасний край, почуття відповідальності удесятирили сили юнака, він демонстрував чудеса мужності, відваги, наполегливості, стійкості й незламності. Він "не боявся ні грому, ні вітрів, і блискавки безсило падали", розбившись "об мідь грудей" його.

Та, на жаль, юнак був самотнім у своєму бажанні та устремліннях. Юрба злісно насміхається з нього, кепкує з найменшого промаху, стежить за кожним його кроком. Не знайшовши підтримки й розуміння, допомоги та розради, він починає вагатися, чи зможе юрба, у якій живуть такі настрої, дійти до Казки. А натовп, відчувши, що їхній лідер втрачає рівновагу та впевненість у правильності своїх дій, відступається від нього, жорстоко розправившись.

Залишивши його, напівживого, юрба повертається до лісу, до свого колишнього існування, так і не дізнавшись, що омріяна казка була від них за кілька кроків. Натовп обирає нового провідника — людину, подібну до горили, духовно збіднілу й обмежену. Ця людина символізує новий ідеал Юрби. Це новий лідер, якому буде значно легше порозумітися з людьми, бо він буде лише інструментом у їхніх руках, на відміну від юнака, який намагався привити натовпу нову ідею.

Отже, лідером бути надзвичайно важко. Не кожному під силу виразити чесно свої вимоги, а потім домагатися їх виконання. Без суворої дисципліни бажаного не доб’єшся. Крім того, бути лідером — це взяти на себе відповідальність за долю інших людей. І на це здатний не кожен. Крім того, як видно із твору, це ще й невдячна справа, адже не всі можуть зрозуміти високі ідеали, сповідувані лідером. Тому часто виникає конфлікт між вождем і тими, хто сповідує інші ідеали. Лідер не завжди знаходить підтримку. Тільки морально сильні особистості здатні витримати тягар лідерства і змусити інших не сумніватися в тому, що, крім тебе, цього якісно не виконає ніхто.