Зображення Залізняка і Ґонти в героїко-романтичному плані (2 варіант)

Т. Г. Шевченко виховувався у сільській родині і ще в дитинстві чув про славні козацькі часи з уст свого діда Івана. І хоч не завжди народні легенди і перекази відповідали історичній правді, вони виховали у маленького хлопчика повагу і любов до свого народу, до видатних українських людей. Такими, зокрема, є ватажки гайдамацького руху — Гонта і Залізняк.

Зображуючи події 1768 року, Шевченко усвідомлює, що, можливо, деякі відомості, якими він користувався, не зовсім точні: "Гонта і Залізняк, отамани того кривавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це не ручаюсь". Але головне, щоб вони були "виведені так", як того прагне сам автор, якими він їх собі уявляє.

Залізняк був звичайним запорозьким козаком, а став керівником цілого повстання. І це багато що означає: козаки не обирали і не визнавали за свого ватажка абикого. Це повинна бути людина мужня і досвідчена, яку усі б поважали, яка мала б неабиякі організаторські здібності. Про те, що Максим Залізняк справді був дуже популярною і авторитетною людиною в Україні, свідчить те, зокрема, що про нього ще на початку повстання вже склали пісню, в якій його називають "батьком", "орлом сизокрилим". Він однаково вміє і веселитися, і воювати, а тому є справжньою загрозою для ворогів:

Шануйтеся ж, вражі ляхи,

Скажені собаки:

Йде Залізняк Чорним шляхом,

За ним гайдамаки.

Такою ж повагою користується і Гонта. Кажуть, до нього писала сама російська цариця Катерина ІІ.

Хоча Гонта і Залізняк належать до козацької старшини, вони не пихаті і прості у стосунках із гайдамаками, називають їх дітьми, гуляють разом із усіма. Таким є ідеальний ватажок, що повинен бути разом із тими, ким керує, і в святі, і на війні. Почуття ненависті до ляхів-католиків і відчуття відповідальності перед усім військом у Гонти таке велике, що він в ім'я присяги вбиває дітей, хоч і тяжко плаче над ними, а потім потайки ховає.

І Гонта, і Залізняк змальовані Шевченком як герої і сильні особистості, бо змогли підняти повстання по всій Україні. Вони як романтичні герої мають сильне почуття ненависті, яке і додає їм завзяття. Особливо яскравою рисою їх характеру є відданість своїм козакам і боротьбі, в жертву якій навіть можна принести своїх дітей.