Анна Андріївна Горенко стала Анною Ахматовою в 1912 році, коли під цим ім'ям видала першу збірку віршів "Вечір".
Писати вірші вона почала рано, в 11 років. Батько, відставний морський офіцер, тоді ще жив з сім'єю і часто називав доньку "декадентською поетесою", але вона продовжувала писати. Потім вона вже сама назвала збірку "Вечір" "бідними віршами пустого дівчиська". Та саме після виходу цієї збірки Анну Ахматову стали називати "російською Сафо", ототожнюючи її ім'я з давньогрецькою поетесою, яка писала про кохання і дівочу красу, глибоко і точно передавала найскладніші найтонші відтінки душевної краси своїх героїв.
У цій першій збірці молода поетеса використовує мінімум поетичних засобів, лаконічно виписує деталі про силу людських переживань. Вона далека від того, щоб надавати деталям у своїх невеликих творах якогось символічного значення. Ахматова не розглядає предмет як відблиск, тінь чогось іншого, потойбічного, а тому важливого. Кожна деталь у її творах значить тільки те, що значить. Світ її реальний і конкретний, але наповнений ніжністю, словами першого кохання, печаллю. Уже після першого знайомства І творчістю Ахматової у пам'яті залишаються не маленькі радості богемного життя, а справді високі слова про кохання, висоту почуттів і переживань людини. Героїня першої збірки Анни Ахматової "Вечір" — любляча, горда, незалежна жінка, яку можна розлюбити і покинути, але не можна принизити і підкорити своїй волі. Любов для неї — це не тільки найважливіше почуття, але й мистецтво, яким може володіти далеко не кожний.
Хоча більшість віршів збірки про кохання, але в них зовсім немає еротичного смакування подробиць. Вона справжня, земна, з ревнощами, різкими душевними поривами і примиренням. Але разом із тим саме слово кохання зустрічається у творах Ахматової не так уже й часто. Це високе і болюче почуття передається мовчанням, ледве вловимими подробицями, натяком. Корній Чуковський якось тонко підмітив: "Головний чар її лірики не в тому, що сказано, а в тому, що не сказано".
У збірці "Вечір" чітко простежується трагічна нотка, пов'язана "можливо, з передчуттям ранньої смерті". Члени родини Горенків хворіли на туберкульоз, і від нього померли три сестри Анни. Тон її віршів назавжди залишається драматично схвильований "можливо, тому, що заміж — за Миколу Гумільова вона вийшла без кохання, про яке писала, про яке мріяла все життя. Серце, що готове розірватися навпіл від болю, сум за неможливим щастям, передчуття біди — основні мотиви любовної лірики, яка увійшла до першої збірки Анни Ахматової" "Вечір".