Щастя як у народних, так і в літературних казках — це винагорода за терпіння, доброту і працьовитість. От тільки розподіляється воно у казках якось дивно. Одні здобувають його, долаючи будь-які перешкоди, іншим дістається як манна небесна.
У казці "Пані Метелиця" мачуха змусила стрибнути до криниці за починком свою пасербицю. Звична до роботи дівчина допомогла хлібові, діставши його з печі. Потім обтрусила стиглі яблука на яблуні. На прохання пані Метелиці дівчина виконувала хатню роботу в її помешканні. Працювала терпляче й сумлінно. Коли дуже захотілося додому, чесно зізналася Пані Метелиці. І та зрозуміла дівчину, відпустила додому, наостанок озолотивши її з ніг до голови.
Зовсім інша ситуація у казці Ш. Перро "Попелюшка". Героїня теж виконувала хатню роботу в будинку мачухи і рідного батька. Одного дня Попелюшці дуже захотілося потрапити на королівський бал, куди поїхали мачуха та дві її доньки. Вона лише захотіла поглянути на той бал, як з'явилася чарівниця. Виявилося, що чарівниця була хрещеною матір'ю Попелюшки. А далі все робилося за допомогою чарівної палички: розкішна сукня, карета,' супровід. Далі був шалений успіх на балу, закоханий принц. Одним словом — щастя.
Як сніг на голову випало щастя героїні казки С. Маршака "Дванадцять місяців". У пошуках пролісків серед зими зустріла вона в лісі добрих чарівників — дванадцять місяців. Усі готові були прислужитися бідній дівчинці. І перстень подарували їй, щоб могла їх терміново знайти. І кривдників дівчинки покарали. Вона й не чекала такої уваги до себе. Не знала, що робити зі своїм щастям, ладна була все усім пробачити і пожаліти мачуху з дочкою.
На мою думку, щастя у казках — наче у популярному лото щасливий квиток. Кому поталанить, той і щасливий.