Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна

Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна

Головний герой роману — молодий поміщик Євгеній Онєгін — це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується тільки про себе, про свої бажання та задоволення і яка не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей. Він здатний образити, скривдити людину навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака, так і залишилося нерозвиненим. Життя Онєгіна — нудьга і лінощі, одноманітні задоволення за умови відсутності реальної, живої справи.

Образ Онєгіна не вигаданий. У ньому поет узагальнив риси, типові для молодих людей того часу. Це люди, забезпечені за рахунок праці кріпосних селян, які здобули безладне виховання. Проте на відміну від більшості представників правлячого класу, що спокійно сприймали своє життя без діла і тяжке становище пригніченого люду, ці юнаки розумніші, чутливіші, сумлінні, благородні. Вони незадоволені собою, своїм оточенням, суспільним устроєм.

Онєгін за поглядами і за вимогами до життя стоїть вище не тільки своїх сільських сусідів-поміщиків, а й представників петербурзького вищого світу. Зустрівшись з Ленським, який здобув вищу освіту у найкращому університеті в Німеччині, Онєгін зміг сперечатися з ним на будь-яку тему, як з рівним. Дружба з Ленським відкриває в душі Онєгіна приховані за маскою холодного егоїзму та байдужості можливості вірних, доброзичливих стосунків між людьми.

Побачивши вперше Тетяну, ще навіть не поспілкувавшись із нею, не почувши її голосу, він одразу відчув поетичність душі цієї дівчини. У ставленні до Тетяни, як і до Ленського, розкрилась така його риса як доброзичливість. Під впливом подій, зображених у романі, в душі Євгенія відбувається еволюція, і в останній главі роману Онєгін уже зовсім не той, яким ми бачили його раніше. Він закохався в Тетяну. Але його кохання не приносить щастя ні йому, ні їй.

У романі "Євгеній Онєгін" Пушкін зобразив легковажного юнака, який навіть у коханні не може дати собі ради. Втікаючи від світу, Онєгін не зміг втекти від себе. Коли він зрозумів це, було вже пізно. Тетяна тепер не вірить йому. І це відкриває Онєгіну очі на самого себе, проте нічого не змінює.