Співвідношення краси й моралі в романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея" (2 варіант)

Проблема співвідношення краси й моралі становить ядро роману Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Що таке насолода в житті людини, яке значення має краса, яка краса, зовнішня чи внутрішня, важливіша: ці питання важким тягарем лягли на плечі головних героїв твору. Так, один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими.

Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інші просто тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини.

У фантастичному вигаданому світі Оскара Уайльда такий "прилад" з'являється. Портрет, який є втіленням уявлення художника Безіла Холлуорда про ідеал краси, оживає. У зв'язку із цим хотілося б зупинитися на таких поняттях, як краса і життя.

Саме образ Краси є головним у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Кожен із героїв так чи інакше пов'язаний із красою. Художник Безіл красу створює своїми руками, адже мистецтво оперує узагальненим поняттям краси. Краса — це однозначно гармонія, яка дарує насолоду. Доріан Грей — втілення земної краси, яка дарує не тільки насолоду, але й страждання. Сібіла Вейн — приклад особистості, яка віддала перевагу красі у земному її прояві. Лорд Генрі — інтелектуал, який вірив, що краса-ідеал може жити не тільки у мистецтві, а й у реальності.

Зупинімося на постаті лорда Генрі, тому що, на наш погляд, його думки, висловлені вголос, стали рушійною силою розвитку подій у романі. Більшість читачів вважає, що Генрі — основне джерело зла у романі, спокусник, який підштовхнув Грея на шлях деградації. Дійсно, лорд відіграв у долі Доріана негативну роль, хоча б тому, що пробудив у ньому пиху. Крім того, парадокси лорда часто звучать двозначно, адже можуть бути розтлумачені по-різному. Генрі — людина не аморальна, проте його зауваження щодо сумління, яке, на його думку, є аналогом боягузтва, сімейного життя, дружби, кохання доходять до межі непристойності. Народжені досвідом спілкування з людьми, наповнені іронією розумної, проникливої людини, вони були неадекватно засвоєні юнаком, що в дійсності був позбавлений інтелекту. Об'єктивно окремі елементи філософії лорда Генрі викликають подив, іноді створюється враження, що він заперечує не тільки сучасну мораль, алей загальнолюдські етичні норми, хоча сам не порушує їх.

Для письменника цей образ був важливим, оскільки лорд не приймає свій "обмежений і непристойний вік з його грубо-чуттєвими втіхами і грубо-примітивними прагненнями". Деякі висловлювання Генрі, легкі, грайливі на перший погляд, відображають усвідомлення гіркої дійсності: сучасне суспільство не потребує талановитих людей, краса і мораль чужі йому.

Лорд Генрі оспівував красу так само, як і Безіл. Проте лорд Генрі намагався віднайти красу не тільки у мистецтві, але у реальному житті. Його взаємини із Доріаном — це своєрідний експеримент. Ми розуміємо, що Генрі просто не передбачив жалюгідних наслідків свого експерименту.

Коли лорд вперше побачив хлопця, він звернув увагу на його прекрасне обличчя і ... прекрасну душу. Доріан ототожнював моральну і фізичну красу, яка панувала у мистецтві.

Лорд звертається до юнака: "Мета життя — самовираження. Проявити свою сутність — ось заради чого ми живемо". Ці слова могла сказати людина, яка насправді вірила у правильність своїх думок. Отже, якщо лорд Генрі вірив, що фізична краса не може існувати без краси моральної, то зрозуміло, що він був відвертий із Доріаном. Він вважав, що прекрасний юнак не стільки буде насолоджуватися розвагами свого гріховного часу, скільки буде протистояти їм. Тільки в контексті цієї впевненості можна правильно зрозуміти його слова, звернені до Доріана: "Не витрачайте даремно золоті дні, коли будете слухати нудних святош, не намагайтеся виправляти те, що не можна виправити, не віддавайте своє життя неукам, невігласам, нікчемам, наслідуючи хибні ідеї і нездорові прагнення нашої епохи. Живіть, живіть тим прекрасним життям, що приховане в вас".

Лорд Генрі вважав, що "коли людина щаслива, вона прекрасна". Не тільки Безіл, але й лорд Ганрі були впевнені, що Доріан, який протягом багатьох років зберігав зовнішню привабливість, не міг стати грішником. "Будь-який злочин вульгарний... І ви, Доріан, не спроможні здійснити злочин", — звертається лорд до Грея. Експеримент лорда Генрі був приречений на провал, оскільки всі вчинки Грея відображалися на портреті, а не на обличчі.

Власне, концепція геодонізму побудована на утопічних ідеях: індивідуум самодостатній. Як бачимо, в реальній дійсності самодостатній індивідуум буває лише егоїстом.

Доріан був причиною власної деградації. Він прагнув виробити новий спосіб життя, що виходив би з розумних філософських засад, що мав би свої упорядковані принципи, і найвищий сенс існування бачився йому в одухотворенні почуттів. Ідея правильна, проте шляхи її реалізації далекі не тільки від самого ідеалу, але й від загальнолюдських моральних орієнтирів. Він загубив Сібілу Вейн, оскільки розчарований у її акторській грі — а на портреті з'явилася складка жорстокості біля рота. Він вбив Безіла Холлуорда — обличчя з портрета почало хтиво усміхатися. Він вбиває портрет-совість — з пальців рук починає капати кров.

Призначення людини у цьому світі — нести добро, чуйність, щирість. Саме це є справжньою земною красою людини. Людина не може бути красивою, якщо вона живе в гармонії із собою і в розладі з іншими людьми.