Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі "Вождь червоношкірих"

Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі "Вождь червоношкірих"

О. Генрі (Вільям Сідні Портер) — один із найпопулярніших американських письменників. Герої його оповідань — прості американці: фермери і ковбої, авантюристи і клерки змальовані з надзвичайною теплотою і любов'ю. Твори О. Генрі сповнені непідробною правдою життя, завжди мають захоплюючий сюжет та несподівану розв'язку.

Одна з новел О. Генрі "Вождь червоношкірих" розповідає про незвичайне викрадення. Двоє друзів, сподіваючись розбагатіти, викрадають сина "найвиднішого з городян" Ебенезера Дорсета.

Десятирічний Джонні був просто щасливий, коли його викрали. Нарешті, у його житті сталася подія! А то вже так набридло ходити до школи, шпурляти камінням у кошенят. Дома нудно, та й сусіди завжди незадоволені його іграми. А тут така свобода! Можна втілити в життя всі свої фантазії. Жити треба у печері, ночувати біля вогнища. Можна уявити себе Вождем Червоношкірих і панувати над старим мисливцем Генком та Зміїним Оком. Зі старого мисливця на світанку зняти скальп, а Зміїне Око спалити, коли зійде сонце. А коли ця гра набридне, можна уявити себе розвідником і проскакати дев'яносто миль на коні, за якого слугуватиме містер Білл. А ще цим незвичайно добрим і терплячим дорослим можна ставити безліч питань про все, що цікаво: "Чому дірка порожня? Як це так, що дорога йде в обидва боки, і чого трава зелена?" Не життя — а казка!

Для двох дорослих людей, які сподівалися у такий нечесний спосіб легко заробити дві тисячі доларів, цей "ловкий справуночок" став неабияким іспитом.

Чого тільки не довелося бідолашним Біллу та Сему витримати: і удари уламками цеглини, і синці, і страх, що на світанку з тебе знімуть скальп або спалять на вогнищі. А неймовірні ігри, коли тобою командує десятирічний рудий хлопчисько, який у прямому розумінні слова сидить на тобі верхи. А безкінечні запитання, на які треба давати відповіді. Такого життя жодна людина із здоровим розумом не захоче ні за які гроші! Тож, отримавши від старого Дорсета листа, у якому той погоджувався забрати свого сина за викуп, Білл із Семом пристали на цю пропозицію. Бо "що зрештою значать двісті п'ятдесят доларів?.. Ще одна ніч із цим хлопчиськом" — і можна потрапити до божевільні.

Ось так по-різному сприйняли дорослі й хлопчик ті два дні, які вони провели разом.