У чому злочин і кара Родіона Раскольникова?
(за романом Ф. М. Достоєвського "Злочин і кара")
"Злочин і кара" — один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина — опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п'ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв.
Петербург у романі — "дійова особа". Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. На думку Порфирія Петровича, "середовище" для злочину має велике значення. Раскольников, який живе в такому середовищі, переконується, що люди діляться на "звичайних" і "незвичайних". "Звичайні — ,це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе". "Незвичайна" людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через "інші перепони". Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников це не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.
Раскольников довго розмірковує, на який бруд спроможне його серце. Він відкидає погані думки, думає, що це від недоїдання. А після прогулянок брудними вулицями, "відвідування пивної" і випадково підслуханої розмови, яка збігається з його думками, він став готуватись до злочину. Раскольников хотів довести собі й іншим, що він "не тварь тремтяча", а природжений володар долі. Раскольников скоїв злочин.
- "Злочин і кара" (повний текст)
- "Злочин і кара" (скорочено)
- "Злочин і кара" (реферати)
- Чому Раскольников не зможе жити за лужинським принципом "усе дозволено"? (та інші запитання)
Упродовж роману герой веде боротьбу із самим собою. Він мучиться, чи правильно вчинив? Після злочину тяжко захворів. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова. Нарешті він зрозумів, що скоїв убивство, щоб дізнатися: "Вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу? Тварь ли я дрожащая или право имею..."
Після всіх страждань Раскольников іде на сповідь до Соні. Він прийшов до матері, цілував їй ноги. Попрохав вибачення у Дуні. Останні слова Раскольникова: "Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь... Я не осрамлю вас", — запевняють нас в тому, що він стане чудовою людиною.