розмовляй
зі мною –
ти пахнеш сльозами
дитячими, дитячими слізьми
коли мама – карає мовчанням
коли усі навколо – мовчать
коли тиша стає занадто гучною
коли тиша тисне по барабанних перетинках
і кістки ламаються
на сотні частинок
їх немає сенсу намагатися склеїти
[мене до речі теж (;;;;;]
– знаєш, – бовтаю у повітрі ногами
виглядаю так невинно ніби точно не викурила пачку лакі страйка
(червоного)
пів літра горілки
(хуйової)
не розповіла тобі усе
що про тебе думаю. – дитячі сльози
душать якось по-особливому боляче.
відчуваєш?
напевно в мене просто заклало вуха
ти ж бо відповів би
я просто не почула
але зайчику, котику не переймайся
скоро все буде добре
я вилікуюсь! точно одужаю
я чутиму усі твої балачки
і усі плітки!
і навіть чутиму твої усмішки
ловитиму їх руками
складатиму в просторі кишені
чоловічих штанів
це так кумедно
відчуваєш? дитячі сльози
викликають дитячі думки.
о, ні, мій милий хлопчику
ти – нічого
не
відчуваєш.