Стежини скрип за завиванням зник,
Плететься снігом постать мерзловуха,
Втягнувши в плечі пару зблідлих щік…
Тут винограю ж тихе шепотіння –
Неначе колискова малюку,
Грайливо піниться з лози творіння –
Розлите в скло передчуття смаку…
Я тут, в теплі, фігура – на морозі,
В минулому було все навпаки…
З життя в життя, душі дві голомозі –
Часу вітрами мчать через віки.