Мені не спалося сьогодні,
Міазми днів застигли у асфальт.
Мій погляд був скляним, як попіл,
Мій голос скреготів, як той скрипаль.
Можливо вже й не буде ранку,
Мабуть і я помер би залюбки.
Мій сон — це стеля до світанку.
Моє життя — так сповнено води.