але справдився в моєму житті.
Сонячні стріхи, вузенькі провулки,
Купа туристів, пихата лексика.
Наше спаплюжене его на поверхні дзеркал.
І все, що я пам'ятаю з цієї подорожі —
Інтим, ще інтимніша лірика,
Балачки і сучасний метал.
Ти не тиснув величчю в грудях,
Неначе дитина гострим підборіддям
продавлює під собою матрац.
Ти не був ані другом, ані ворогом,
Ти не клаптик паперу,
ані товстенний форзац.
Ти є повінь, ти вранішні дзвони,
ти льодом вколоті лілії,
Ти мій вічний напарник суму,
ти мої найтепліші обійми.
04.11.22