Рукав із трави й листопаду,
І стільки у нього срібла
Під кожним пеньком саду.
І стільки у нього вікон –
В два дні на коні не обскачеш,
І світлу самотню пані
Не виманиш, не пробачиш.
Рукав із трави й листопаду,
І стільки у нього срібла
Під кожним пеньком саду.
І стільки у нього вікон –
В два дні на коні не обскачеш,
І світлу самотню пані
Не виманиш, не пробачиш.