по Терції, по Греції тинявся.
В Італії святій голодував.
Сьорбнув ропи чимало. Був матросом,
був кухарем, цирульником, шевцем —
і просто — волоцюгою. Та нині,
хвалу складаю Богові щоденно
за шарудіння колосків узбічних,
за шелестіння й дихання гаряче
всіх душ людських, край мене що пройшли.
Чоловік Всіх, пане, всіх? Та ви ж забули душу
того лихого майстра — ката — з котрим
Перехожий Ні, не забув. Бо через нього й світ
відкривсь мені. Він був ключем, — раптово...
Чоловік Ні, — невтямки...
(Встає). Роботу до вечері
скінчити маю... Їжа в нас нехитра...
То може б ви...
Перехожий Що ж — я не проти...
Чоловік Добре!
(Виходить).
Перехожий Даруйте талалая... Мо' — набридло
вам слухати...
Жінка Та що ви, пане, що ви...
Перехожий Чи не дитячий чепчик шиєте ви?
Жінка (сміється). Так.
Він до Різдва, певно, знадобиться...
Перехожий Як добре це...
Жінка А друге немовля...
ось там, в садку...
Перехожий (дивиться у вікно).
А, — ваш дідусь... Прекрасний
старий. Увесь сріблиться він на сонці...
Прегарний... І мрійливо-невловиме
щось в кожнім русі є. Він пропускає
крізь пальці квітку лілії — схилившись
над квітником, не рве, а лиш торгає,
і посмішкою ніжною святою
осяяний...
Жінка О, він лілеї любить, —
і пестить їх, і з ними розмовля.
Для них він, навіть, імена придумав, —
якихось все маркізів, герцогинь...
Перехожий Як хороше...