Це було не для нього. Олег завжди хотів займатися чимось корисним, а все, що він чув від друзів, йому не подобалося. Він відмовлявся йти кудись з іншими, безповоротно витрачати свій час на порожні речі.
Недалеко від нього знаходилася секція з боксу, куди щороку починався набір хлопчиків, які хочуть займатися таким видом спорту. Вони спочатку приходять до спортивної зали, спілкуються з тренером, дивляться зал, а тоді вже приймають своє рішення і за згодою вже наступного дня йдуть тренуватися. Олег чув від своїх друзів, що до боксерської зали запрошують хлопчиків, але ніхто з його друзів туди не пішов.
Час від часу вечорами він починав думати над тим, що почув, але юнак не знав, що це за вид спорту, не мав жодного уявлення, що таке бокс, окрім тих випадків, коли бачив бокс по телевізору, сидячи у кріслі в теплій кімнаті й дивлячись на боксерів. Він не уявляв, як треба тяжко тренуватися, щоб ось так боксувати. Та десь далеко в думці розумів, але ще не усвідомлював, що це буде не легка робота і йому доведеться щодня йти тренуватися. На той час Олег не розумів і не знав, чи зможе він витримати й після сьогоднішнього тренування піти завтра до боксерського залу і так само продовжити тренуватися.
Він хотів почати займатися боксом, але йшли тижні й місяці. Кожен день Олег думав піти до боксерського залу й записатися на бокс. Але не йшов, а все думав, думав. Олег розумів, що він робить свій вибір, і цей вибір має бути зроблений усвідомлено. А для цього вже необхідно знати, із чим йому доведеться зіткнутися на тренуваннях, буде там легко чи ні, скільки доведеться терпіти, щоб звикнути до боксерських вправ. Для хлопчика, який не знає, що таке бокс, нелегко прийняти таке відповідальне рішення. Адже доведеться переборювати реальний страх, долати й зустрічатися з ним віч-на-віч, пережити всім тілом. Олег ще з дитинства не запрошував нікого до прийняття свого рішення, ніколи ні в кого не просив допомоги, але для такого рішення потрібен час.
Минув один день, минув другий день. Олег ходив до школи і під час уроків думав про бокс. Ні з ким про нього не розмовляв, а сам думав і планував, як міг, своє в ньому майбутнє, настільки, наскільки він мав досвід, але він не знав реальності боксу і всіх труднощів. Він хотів піти до боксерського залу й почати займатися боксом, та кожен раз, виходячи з території школи, він дивився в бік дороги, що веде до боксерського залу і йшов додому. Він боявся, що його там битимуть по голові і тілу, біль буде справжнім і сильним, а це не кожен хлопчик зможе витримати. Бокс – вид спорту, де доводиться долати різний біль, і не кожен до цього готовий.
Із початком тренувань в Олега вже не буде стільки вільного часу, щоб просто піти погуляти на вулицю. Почнеться зовсім інше життя. Він більше думатиме про те, як швидше відновити сили й відпочити перед завтрашнім днем. У боксерському залі всі займаються нарівні, і він не хотів бути слабшим і виділятися на фоні решти хлопчиків, боявся зробити перший крок, який змінить його життя.
Олег хотів усе більше змінити своє життя, воно його не влаштовувала. Він не міг терпіти відхід часу в нікуди й ночами думав про зміни, не спав і планував, як і коли піти й побачити на власні очі боксерський зал.
На третьому тижні вересня Олег вирішив відвідати боксерський зал. Це був теплий осінній день. На вулиці, як завжди, було багато людей, усі займалися своїми справами. Сонячні промені трепетно проводжали залишки літньої погоди, легкий вітерець обдував лагідно перехожих. День поступово вже скорочувався, на вулиці швидше темнішало, тому треба було раніше повертатися додому. Олегу не хотілося сидіти просто так вдома, у нього був той самий вік, коли потрібно починати займатися серйозним спортом.
Дослухаючись до свого внутрішнього голосу, Олег пішов одягатися, щоб вийти на вулицю. Його переповнювало хвилювання, адже він не знав, із ким зустрінеться, як до нього поставляться інші хлопчики, як вони на нього подивляться, а ще на нього чекала розмова з тренером. Якою вона буде, які запитання він почує, він не знав, тому сильно бентежився.
Олег був хлопчиком невисокого зросту, худорлявим, зі слабкими м'язами. Маючи таку статуру, він не вірив у своє майбутнє в боксі, але все ж таки вирішив спробувати, бо потім його не мучитимуть сумніви. Обличчя мав овальне, волосся темного кольору, а очі зелені. На обличчі відбивалася самотність, він завжди був самотнім хлопчиком. Олег нікому не розповідав, що коли мав вільний час, то займався фізичними навантаженнями, віджимався, качав прес. Він усе робив сам, так, щоб ніхто не бачив, і батьки теж. Виникали думки про своє майбутнє. Він хотів стати професійним боксером, а це вже був зовсім інший світ, тут завжди потрібно бути кращим.
На рингу ніхто ніколи ніяк не допоможе, боксер завжди сам на рингу, він у цілковитій самоті, сам думає, ухвалює рішення, і тільки він перемагає, і ніхто інший. Коли перетинається межа між звичайним світом людей і світом боксерів, то завжди видно різницю. Там інше життя, не таке, як у звичайних людей. Боксери стійко тренуються цілий день, а потім з останніх сил повільними кроками, відчуваючи біль по всьому тілу, йдуть додому, аби на ранок усе повторилося. Наступного дня втома, важкість по всьому тілу знову повторюються, і так кожне тренування. Олег же не мав жодного уявлення про це все. Він наївно дивився на дорогу, що веде до боксерського залу, і в голові проносилося безліч думок.
Кожному початківцю-боксеру, який хоче об'єднати своє життя з боксом, потрібно знати й розуміти, із чим він зіштовхнеться в майбутньому, і робити свої висновки.
Боксери тренують не тільки тіло, а й характер, витривалість, силу волі, яка допомагає не тільки на рингу, а й у житті, у багатьох складних ситуаціях учить не здаватися перед неприємностями, а посміхнутися їм, а найголовніше – йти далі.
У голові Олега вирували різні думки. Одні було зрозумілі, а інші долинали відлунням. Треба було розпізнати, що його внутрішній голос хоче сказати, про що попередити або ж куди направити. І він вирішив слухати голос свого серця, приймаючи важливе у своєму житті рішення. У розуму один голос, а в серця інший, і не завжди вони збігаються між собою. Потрібно тоді прислухатися до серця, і бачити всередині палаючий вогонь любові до спорту.
Олег взагалі не мав уявлення, якою повинна бути перша зустріч із тренером, що він йому скаже. Ці думки не давали йому зробити перший крок уперед і піти за задуманим. Він знав, дороги назад не буде, не буде нічого того, що зможе повернути час назад, а як буде, він так само не знав. На рингу може трапитися багато неприємностей для здоров'я, навіть смерть. Небезпечний вид спорту, що несе безліч травм і болю. Відомі випадки, коли боксери помирали на рингу, показавши всім, наскільки небезпечним може бути бокс. Та всі, хто хотів займатися боксом, далі приходили до боксерської зали і тренувалися. Вони так само йшли своїм шляхом, і лише одиниці з них ставали чемпіонами світу.
У той момент Олег розумів, що життя може змінитися, і назавжди. Можливо, він піде до боксерської зали, а за місяць під час тренування отримає травму і більше ніколи не зможе займатися боксом, та й не тільки боксом, а й іншими видами спорту. Чи ще гірше – стане інвалідом, оскільки навіть під час тренування можуть траплятися травми, і вони бувають тяжкі, отже, не кожен хлопчик зможе "потягнути" такий вид спорту. Якщо він не зможе витримати навантаження, то його життя зміниться. У такому віці, зазнавши першої поразки й розчарування, яке травмує уявлення про себе, дає негативні емоції й занепад сил разом із мотивацією, він може змінити ставлення до життя.
Олег повільними кроками, не привертаючи уваги батьків, які нещодавно прийшли з роботи, вийшов із кімнати, швидко взувся, вибіг із квартири, тихо зачинивши двері на замок. Він зробив вирішальний крок, щоб піти до боксерського залу і все побачити на власні очі. Будучи відповідальним хлопчиком, він розумів, до чого може привести його вирішальний крок.
На вулиці була тиша. Звідкись долинали голоси людей, але Олег не звертав на них жодної уваги. Він ні на що не звертав уваги, просто йшов, налаштовуючи себе на важливості сьогоднішнього дня. Йому треба добре подумати, що під час зустрічі казати, чи просто краще мовчати й уважно слухати тренера, що він йому скаже, що запропонує. Йому всього-на-всього було чотирнадцять років. І він сам захотів займатися боксом, сам прийняв рішення, сам знайшов боксерський зал.
Неквапливими кроками він спустився сходами, що ведуть до центральної дороги. Це був спуск і вихід із житлового району, де завжди було тихо й спокійно, люди в такий час ходили з візочками чи парами, прогулюючись. Олег знав, куди він іде. Йому прийшла думка, що цього всього він уже ніколи не побачить, оскільки у цей час замість прогулянки він тренуватиметься в боксерському залі. Буде мало вільного часу або його взагалі не буде. Бокс не для слабких хлопчиків. Олег дуже сильно хвилювався, і хвилювання його проявлялися на обличчі. Перехожі звертали на нього увагу, але для них це була загадка, чому хлопець так непокоїться.
Хлопець ішов сам, поруч нікого не було, ніхто його не вів за руку до боксерської зали. Ніхто не давав поради щодо прийняття рішення. Він усе вирішив сам, йому навіть не було з ким поговорити на тему боксу і тренувань, бо в його оточенні ніхто не захоплювався цим видом спорту. Олег вирішив зайнятися боксом і, можливо, там знайти свій шлях. Важливим для Олега було нікому нічого не говорити. Він соромився, бентежився, що батьки і друзі дізнаються про його вибір і будуть з нього кепкувати, говорити різні неприємні речі, відмовляючи його йти займатися боксом. Він навіть припустив, що з нього почнуть сміятися або перестануть із ним спілкуватися, припускаючи, що боксери – не дуже розумні люди, які не вміють думати, в них відбита голова, що заважає жити нормальним життям. Та насправді це не так. Бокс розвиває силу волі, вогонь у серці, інтелектуальні здібності. Люди, які перетворюють інтелект на фізичні рухи, стають іншими, набагато розумнішими, у них зовсім інший спосіб життя, а отже, і мислення. У боксі завжди потрібно думати.