якась знемога, млість... Які дурниці...
Дідусь (заходить) Ось я і повернувся.
Перехожий Здрастуй, здрастуй...
(Убік) Е, — зовсім веселенький він тепер!
Дідусь (переступає з ноги на ногу, заклавши руки за спину).
Я тут живу. Ось в цьому домі. Тут
яка тут шафа...
Перехожий Гарна...
Дідусь Ні, не просто гарна,
що діється!.. В щілинку, у замочок
лиш зазирни!..
Перехожий Що чарівна — я вірю...
Яка ж вона!.. Та ти не розповів
про лілії: про що говориш з ними?
Дідусь Ти — в шпарку цю...
Перехожий Та бачу я і звідси...
Дідусь Ні, — подивися ближче...
Перехожий Та не можна ж, —
Стіл на заваді, — стіл...
Дідусь Ти... ляж на стіл.
Ляж... на живіт...
Перехожий Навіщо це, — не варто.
Дідусь Не хочеш ти?
Перехожий ...Дивися, — світить сонце!
Увесь твій сад виблискує...
Дідусь Не хочеш?
Шкода... шкода... Отам було б, напевно,
зручніше...
Перехожий Що, зручніше? А для чого?
Дідусь А ось для чого!
(Змахує сокирою, яку тримав за спиною).
Перехожий Кинь!
Дідусь Постій...