І не поспішай туди заходити, нехай на тебе подивляться люди і побачать, що таке тренажерний зал і яку він приносить користь.
Олександр:
– Я що тут стою для того, щоб на мене дивились люди? Ні, я так не хочу.
Сергій:
– Нехай дивляться, можливо, ти зовнішнім виглядом допоможеш багатьом змінити життя.
Олександр:
– Як я допоможу?
Сергій:
– Вони подивляться на тебе і побачать твоє струнке підкачане тіло і, можливо, теж захочуть таким бути, їх це зацікавить, і вони за хочуть піти тренуватися в зал, а ти якраз стоїш біля залу.
Олександр:
– Непогано, непогано. Не знаю, допоможе це людям чи ні, але можу сказати, що я впевнений: багато в чому зал допомагає, людина стає здоровішою і змінюється на краще. Після залу завжди гарній настрій.
Сергій:
– Якби не зал, я б ніколи тебе не зустрів.
Олександр:
– Згоден, і я б нікого не чекав.
Сергій:
– Мені залишилося кілька хвилин, і я буду біля тебе. Я вже тебе бачу.
Олександр:
– Це добре. А ти знаєш, що найголовніше для качка і тих, хто в залі змінив себе?
Сергій:
– Що головне?
Олександр:
– Ніколи не зазнаватися і завжди дотримуватися моральних принципів та вчасно приходити на тренування. Може, ти через це вирішив запізнитися і не подумав увечері перед сном, що потрібно скласти сумку?
Сергій:
– Ні, я не зазнаюсь, і я насправді забув, а вранці, коли прокинувся, попив чаю і вже тоді склав сумку. Я не думав, що так станеться. А ти все ніяк не можеш заспокоїтися?
Олександр:
– Я спокійний, як ніколи. Я просто вже чекаю на тебе дуже довго, такого в моїх планах на сьогодні не було. Думаю, що уже б робив другу вправу, а натомість стою і прохолоджуюся на вулиці.
Сергій:
– Ще залишилася хвилина, і я буду біля залу. Я бачу тебе, а ти мене бачиш?
Олександр:
– Так, я вже тебе бачу, але коли я на тебе дивлюся, то мені здається, ти не квапишся, а насилу йдеш.
Сергій:
– Це після минулого тренування у мене ще не відійшли м'язи ніг, я тоді дав чудове навантаження на вправи для ніг і зробив три вправи, і тому мені ще потрібно відновити сили.
Олександр:
– Ти не копіюєш тих качків, які вдвічі більші й ширші та ходять дуже повільно і перевалюються з боку в бік?
Сергій:
– Ні, я нікого не копіюю, я на минулому тренуванні добре потренувався, і зараз у мене крепатура по всьому тілу. Якось було так, що після тренування я насилу дійшов додому і не міг пересувати ногами. Тому завжди потрібно робити вправу в міру і не поспішати з додаванням ваги. А я ось поспішив і тиждень ходив набагато повільніше, ніж зараз.
Олександр:
– Я думав, ти йдеш і копіюєш качків, які насилу ходять. І зараз жартуєш, щоб розважати людей.
Сергій:
– Ні, у мене не такі габарити, і я просто трохи перезаймався.
Олександр:
– Це дуже добре, що ти не хочеш таким бути, кожному своє, а може, в тебе все ще попереду і ти згодом зміниш свою думку і станеш більших розмірів. І тоді я точно кожне тренування чекатиму на тебе по двадцять хвилин, доки ти дійдеш до залу.
Сергій:
– Я думаю, такого не станеться, і ти не будеш так жартувати, як би тобі хотілося.
Олександр:
– А було б смішно і мені б хотілося тебе побачити у вазі сто двадцять кілограмів при зрості сто вісімдесят сантиметрів.
Сергій:
– Ні, я не хочу таким бути.
Олександр:
– І потім ти б ходив вулицею і тебе всі боялися, і всі люди тебе б обходили стороною побачивши які у тебе м'язи.
Сергій:
– Ні, такого не було б. Я завжди пам'ятаю, що потрібно дотримуватися моральних цінностей і культури, і я не хотів би, щоб мене боялися люди і веду себе дуже тихо. І зал не для того, щоб накачати м'язи, а потім ходити і лякати людей, він для здоров'я. Після залу я став позитивно думати і все моє життя почало змінюватися.
Олександр:
– Згоден, і ще зал покращує емоційний стан, і в деякому роді зал – це найкращий терапевт. Сходив у тренажерний зал, потренувався, і тобі стало краще, і ти щасливий. Я теж став веселішим, ніж був. Це краща радість у моєму житті. Раніше я був закритим від усіх і мало з ким спілкувався, а зараз я почав більше розмовляти з людьми і посміхатися. І перестав на багато речей звертати увагу, як це було раніше, і спокійніше почуваюся.
Сергій:
– Я те саме помічав у собі. Від залу одні поліпшення в житті, і жодних мінусів, якщо все робити розмірено і не поспішати.
Олександр:
– Це добре, що ми вже змогли обговорити зал і те, як він на нас впливає, і уявити твоє майбутнє, і те, яким ти міг бути, і ти не хочеш стати величезних розмірів, і в мене зараз виникає ще одне питання.
Сергій:
– Яке? Я знаю на нього відповідь?
Олександр:
– Думаю, ти знаєш на нього відповідь, але я жодного разу не почув, що це правда.
Сергій:
– Запитуй.
Олександр:
– Ти скоро прийдеш? Я бачу тебе, але в мене складається враження, ніби ти стоїш на місці й нікуди не йдеш. Ти знову вирішив пожартувати і зупинився посередині дороги, вдаючи, ніби наближаєшся?
Сергій:
– Та я йду, не переживай. Ось ще хвилина – і я вже буду біля тебе. Чому ти так метушишся? Заспокойся. Ти ж мене бачиш?
Олександр:
– Так, бачу, але я ще бачу, що ти не наближаєшся, а стоїш на місці.
Сергій:
– Усе добре, я ж розмовляю з тобою по телефону і я вже майже підійшов. Ще хвилина, і ми підемо тренуватися. Я розумію, що ти хочеш якнайшвидше забігти в зал і почати тиснути штангу, але дочекайся мене. І ми разом підемо тренуватись, я вже майже прийшов. До речі, тобі потрібно почати збільшувати вагу у вправах.
Олександр:
– Навіщо?
Сергій:
– Щоб більше сил витрачати в залі. І якщо б ти на попередньому тренуванні робив вправи з великою вагою, то тобі не так хотілося б якнайшвидше опинитися в залі як зараз. Ти б краще приберіг сили для сьогоднішнього тренування.
Олександр:
– Не зараз, я десь через місяць тренувань буду у всіх вправах збільшувати вагу. Зараз ще рано. Якщо я, як ти, почну із себе вичавлювати максимум, то наступного разу вже ти мене будеш чекати, і набагато довше, ніж я. Думаю, не варто додавати вагу, це потрібно зробити через два місяці, я так думав.
Сергій:
– Я вже майже прийшов.
Олександр:
– Я радий, що ти йдеш, і вже недалеко від мене, і продовжуєш розмовляти зі мною по телефону. У тебе мабуть гарний настрій.
Сергій:
– Так. Ще кілька секунд, і ми підемо тренуватися.
Сергій підійшов до Олександра, потиснув йому руку, відключив мобільний телефон і поклав його в кишеню.
Олександр:
– Йдемо тренуватись?
Сергій усміхнувся:
– А ти не забув перед тим, як зайти в тренажерний зал, поклонитися йому?
Олександр:
– Ні, не забув.
Олександр нахилився перед входом у тренажерний зал і сказав:
– Ось бачиш, я зробив низький уклін. Я ціную і поважаю тренажерний зал, а ти чому цього не робиш?
Сергій:
– Добре, я теж ціную наш зал і радий що він знаходиться поряд із домівкою.
Сергій наклонився перед тренажерним залом, і хлопці неквапно зайшли всередину.
Глава 3
Тренування
Олександр разом із Сергієм зайшли в тренажерний зал, ввічливо кивнули головою адміністраторці, яка стояла за стійкою, і пройшли в роздягальню. Переодягнувшись, вони удвох вийшли в зал. Олександр одразу підійшов до адміністраторки і попросив увімкнути його улюблену мелодію, що мотивує, а Сергій стояв біля нього й уважно дивився на телевізор, що висів збоку. Сергій ніколи не підходив до адміністраторки і не просив, щоб вона увімкнула потрібну для тренування музику, а Олександр підійшов, і дівчина увімкнула зовсім іншу музику.
Олександр розвернувся до Сергія:
– Чого ти стоїш? Я нам замовив музику, починай щось робити. А ти стоїш і нічого не робиш. Ти ще спиш чи ти тільки прокидаєшся? Подивися навколо, ми зараз перебуваємо у тренажерному залі і тут потрібно тренуватися, хоча б почати розминатися. Що з тобою сталося?
Сергій:
– Та нічого зі мною не сталося. Я просто подивився, як ти підійшов до адміністраторки і подумав, що в житті такого ніколи не робив. А зараз розумію, мені іноді потрібно було просити, щоб увімкнули музику, яка мені подобається. Я завжди тренувався під ту музику, яка мені не до душі. Я через це не так вмотивовано тиснув штангу, а іноді, бувало, навіть зупинявся і пропускав проміжок часу, відведений для відпочинку, чекаючи на нормальну пісню. Треба було раніше звернути на це увагу і не тренуватися під ту музику, яка мені подобається.
Олександр:
– Ну, в залі потрібно щось робити, а не просто приходити і чекати, поки хтось щось зробить за тебе. Необхідно спілкуватися з людьми, слід підходити до адміністрації, коли у тебе виникають питання або ж побажання. Навіть якщо тобі хотілося змінити музику, то слід було підійти і сказати, а не далі терпіти і пропускати тренування. Я розумію, що музика завжди несе свою мотивацію, і більше користі від тієї мелодії, що подобається, а не слухати ту, яка тобі не підходить.
Сергій:
– Я ніколи не думав про це. Я жодного разу не звертався ні до кого в залі, і завжди слухав ту музику, яка найчастіше мені не подобалася. Так, бажання тренуватися змінювалося, і я нічого для цього не робив, а насправді все так просто. Підійшов і сказав, і вже грає інша музика.
Олександр:
– Так просто. Підійшов, сказав – і вже інша музика. Я не знаю, чому ти так ніколи не робив.
Сергій:
– Я якось не задумувався.
Олександр:
– Якщо в тебе виникає бажання щось змінити, і це доступно в тренажерному залі, то про це слід сказати. Я думаю, адміністрація піде назустріч клієнту, якому не подобається якась мелодія. Адже адміністрація тут для того, щоб обслуговувати спортсменів, тобто нас. У мене зараз виникло запитання.
Сергій:
– Яке?
Олександр:
– Чому ти раніше такого не робив? Ти вже скільки займаєшся?
Сергій задумався:
– Я займаюся більше року. Я точно не пам'ятаю, скільки я відвідую зал. Мені просто подобається ходити і тренуватися, а ось скільки, я точно не скажу.
Олександр усміхнувся:
– Ти мене починаєш дивувати. Як це так, ти не звертаєш увагу на те, скільки часу тренуєшся? Якось дивно. Усі, хто приходить у зал, всі качки знають, скільки вони тут провели днів, а іноді навіть знають, скільки хвилин. Запитай у будь-кого, хто зараз тут перебуває, скільки він тренується в цьому залі, і він тобі відповість. Хтось п'ять років і один день, а хтось – рік і тиждень.
Сергій:
– Ну, я ніколи так не ставився до своїх відвідувань залу, я ніколи на це не звертав увагу. Мені подобається приходити в зал і тренуватися.