тих кошиків...
Жінка Та годі, любий досить...
Його нема вже. Він пішов. Навік.
Ну заспокойся... Пане, ви його
розважте тут... Потрібно нам іти —
Дідусь А це ж бо хто такий?
Не хочу я...
Жінка (у дверях) Та це ж наш гість. Він добрий.
Сідай, сідай. Яку ж він справді казку
про страту, про пожежу!.. Як цікаво.
Ви, пане, — повторіть, будь ласка.
Виходить з дочкою.
Дідусь Що?
Про що вона тут говорила? Дивно...
Пожежа й кат...
Перехожий (убік) Ну от, перелякався...
От нерозумна, нащо говорила...
(Голосно).
Я жартував, дідусю... Ліпш скажи
про що говориш з квітами в садку,
з деревами? Як дивишся ти пильно!
Дідусь А звідки ти?
Перехожий Я — так, — гуляв...
Дідусь Зажди,
зажди, залишся тут, я повернуся.
(Виходить).
Перехожий (ходить по кімнаті)
Який дивак! Невже перелякався,
чи може пригадав щось... Неприємно
й тривожно стало враз, — не розумію...
Вино міцне тут, мабуть...
(Наспівує) Тра-ля-ля...
Тра-ля...