Іван наважився не поспішати і не робити різких рухів, бо ж невідомо, як діятиме Ігор, та й він був здивований швидкістю удару Івана, та ще й почав обережніше ставитись до кожного руху, бо ж, розумів, що Іван непростий хлопець, та й незнайомець має й уже досвід у боксі, та ще й не робив жодних серйозних та завершальних дій. Ні хто не знав, яка будуть наступна хвилина цього раунду, ніхто з них ще не втомився, бо не було обміну серіями, що могла виснажити, і в кожного з них розпочалися вольові удари на витримку та стійкість. В Івана, так і в Ігоря були сили, вони тільки відчули один на одному свої удари, це трошки їх виснажило, але не виснажило до опускання рук і повільного пересування на рингу. Вони спокійно могли рухатися, як їм було завгодно, кожен із них беріг сили для наступного удару, а удари були найпотужнішими. Для Ігоря спочатку це була розвага, а зараз після пропущених ударів від Івана, які він отримав, став більш серйозно ставитися до раунду, не хотів програвати, почав розуміти, що ще більше хоче здобути перемогу, а невідомо кому, а можливо, новачкові в боксі, не хотів від нього отримати поразку. У цій хвилині, у другій, уже почав притискати до себе руки, уважно розглядаючи з усіх боків і дивлячись на кожен рух Івана.
Іван вдарив лівою прямою, ухилився і вдарив лівий по корпусу, а він був швидким і під час торкання до тіла пролунали удари, що були чіткими і гучними. Хлопці стояли й уважно дивилися, рахуючи кожен нанесений удар, бачив не простий поєдинок їхнього товариша, і що перед ним стоїть не новачок. Вони уважно дивилися і не обговорювали бій, а сподівалися на те, що тут переможе найсильніший боксер, бо знали Ігоря ще змалечку, а незнайомець, так і залишався незнайомцем. Та все ж таки кожному сподобалася техніка Івана, вона була чистою, швидкою, як справжнього класичного професійного боксера, і для них це була велика рідкість, бо вони вже досить немало побачили поєдинків Ігоря, та тих, хто боксував з ним. І коли побачили, те, як Ігор притискає до підборіддя рукавиці, почали розуміти, що незнайомець є досить серйозним суперником. Іван зроби вигляд, ніби зараз битиме лівою рукою, це був не вигляд, а він насправді швидко вдарив лівою прямою рукою по повітрю, і не до цілі, і Ігор побачив, як рука Івана не дістала цілі, і одразу відповів лівим прямим, та Іван швидко відтягнув тулуб назад, продовжуючи стояти на ногах, одразу після повернення руки Ігоря швидко завдав знову лівий прямий удар, і він влетів у голову. Ігор швидко підняв перед собою рукавички, зробив крок назад. І Іван одразу подумав, що зараз прилетить лівий прямий удар від Ігоря, і вже почав вживати заходів, ухиляючись від удару, який ще не прилетів, але жодного удару не було, і це був обманний маневр Ігоря, який виставив ліву руку далі, ніж зазвичай. І він у цей момент, а виявився вже правдивим, минуло тільки три секунди, як Ігор ударив правий прямий удар, а він був настільки швидким, вилетів від підборіддя, що Іван не зміг відреагувати, і полетів прямо в притиснуту до щелепи рукавичку. Ігор ударив настільки сильно, що Іван відійшов на два кроки назад, і в його очах потемніло. Він швидко притиснув до себе другу руку, ховаючи обличчя за рукавичкою, чекаючи нанесення наступного удару. Подивився через темряву сонячного дня на свого суперника, і почав очікувати наступних ударів, припускаючи, що вони будуть серійними та боковими. Минуло кілька секунд, а Ігор залишився стояти на місці, припускаючи, що Іван прикидається, що цей удар був сильним, і він опинився в безпорадному становищі, так як, не знаючи його дій, вирішив залишитися на місці й бути обережним, а насправді ж, удар був настільки сильним, що Іван уже почав розуміти, що програє в цьому раунді. Помилкою стало те, що залишився стояти на місці, не пішов до кінця, і це дало Івану змогу одуматися, відновити сили. Іван уже наближався до кута, розуміючи, не бажаючи опинитися затиснутим без можливості втекти від ударів, а удари були настільки сильними, що вони одразу почали зупиняти кожен рух Івана, і він вирішив, якщо йти, то з найпотужнішими ударами. Наносячи якомога більше і сильніше удари до закінчення раунду, а залишилося менше хвилини. Між ними був однаковий рахунок, і Івану не хотілося програвати цей раунд, бо хотів отримати за перемогу сто гривень. Іван підняв перед собою руки і змінив вираз обличчя, а воно стало спокійним, впевненим. Він розумів, що шляху назад немає, і все, що може зробити, то це піти вперед, і зараз битися за перемогу. Іван почав легко пересуватися вперед, назад, намагаючись поставити суперника в незручне становище на рингу, нерозуміння подальших дій. Виставив ще далі на пару сантиметрів ліву руку, і далі, ніж зазвичай, розраховуючи дистанцію до цілі, почав помічати активну дію свого суперника, припускати про можливу атаку, або ж це буде обманний маневр. Для того, щоб зробив кілька ударів, коли Іван відходитиме назад, Ігорю доведеться зблизиться, кожен рух уже буде видно здалеку, його можна буде випередити, і Іван зможе в цей момент зустріти його прямими ударами. Раптово все виявилося зовсім навпаки, тому що ніхто нікого тут не знав, кожному було набагато складніше вгадати дії суперника, як Іван зробив крок уперед, зігнув коліна і вдав, ніби хоче завдати удару по корпусу, а Ігор чекав цього удару. Різко встав, змінив рух, вдарив лівий прямий у захист, а Ігор притиснув рукавиці, стиснув зуби, і терплячи сильний удар скривив обличчя, а у відповідь не вдарив. Іван не наважився відступати від першого удару й одразу завдав правий прямий, а за ним лівий боковий, і він відчув силу удару та тиск Івана. Ігоря не став чекати і одразу почав відповідати, скоротивши дистанцію, підійшов на середню відстань, одразу вирішив відповісти кількома ударами, а це були бокові. Іван помітив початок руху бокового удару ще з плеча, одразу пірнув під нього руку, вправно ухилився від удару, виринув і з ударом у відповідь лівим бічним боковим, зробивши крок назад, одразу завдав правий прямий. Ігор притиснув до себе руки і почав тримати кожен удар свого суперника. Іван не зупиняючись знову ухилився з шахом убік, почав наносити удари по корпусу, а це лівий прямий, правий прямий, лівий прямий, не зупиняючись Іван почав закінчувати серію ударів по корпусу двома боковими, лівим та правим боковим, а Ігор терпів усі удари. Тиск незнайомця настільки сильний, що він не мав бажання себе стримувати, і одразу, несподівано почав відповідати тими самими ударами, трохи присів на ближній дистанції та пішов уперед з ударами, а Іван сильно притиснув до себе руки, та почав терпіти кожен потужний удар. З кроками назад почав відходити від ударів, а вони були сильними, потужними, хлопки лунали по всьому тренажерному залу. Усі люди, які тренуються на тренажерах, зупинилися і почали уважно, здалеку, дивитися на той поєдинок, що відбувається на рингу. Всім було цікаво, хто переможе, хто це боксує, так чітко і швидко.
Іван зробив крок назад, і вже розуміючи потужність ударів, почав зустрічати прямими. Усі удари полетіли в голову, були настільки швидкими й сильними, що правий прямий вскочив крізь захист і полетів прямо в підборіддя. Руки Ігоря розсунулися, і в його очах з'явилася розгубленість, рукавичка пройшла в ціль, це був сильний удар, не зміг витримати. Іван одразу помітив розгубленість суперника, не зупиняючись, а в нього вже був настрій іти вперед, боксувати до кінця. До дзвінка гонгу залишалося менше двадцяти секунд, розуміючи швидке завершення раунду, почав завдавати найпотужніших ударів, а це були серії прямих ударів. Всі удари летіли в голову, один удар полетів у лоб, другий полетів в око, а третій влетів у ніс. Приймаючи на собі всі удари, Ігор розгубився і не зміг відповісти, а перед очима все почало плисти, перестав що-небудь розуміти. До кінця раунду залишилося десять секунд.
Саша подивився на секундомір і голосно сказав:
— Залишилося десять секунд.
На почуті слова в такому положенні нічого не зміг зробити, прикриваючись від ударів, що летять на великій швидкості, та Іван почув слова Сашка, зрозумів, що потрібно йти до кінця та вже не шкодувати себе. Присів на коліна, зосереджуючи сили на останніх ударах у цьому раунді, а за ці секунди Ігор побачив наближення Івана, притиснув до голови рукавички очікуючи на удари. Іван вдарив лівою прямою по корпусу, лівий боковий голову, кожен удар був настільки сильний, що Ігор ще більше притиснув до себе руки. Іван, не зупиняючись, завдав лівий боковий, правий прямий, в очах потемніло, перестав що-небудь розуміти. У телефоні Саші пролунав звук завершення раунду. Іван зупинився й уважно подивився на Ігоря, який стояв із притиснутими до голови руками. Він опустив свої руки і повільно підійшов до Ігоря, а той через рукавички подивився на Івана, і після почутого перегони почали оговтуватися, через кілька секунд опустили руки.
Іван дістався капу, і сказав:
— Дякую за раунд.
Ігор подивився на Івана, підійшов до нього, обійняв його і сказав:
— Це тобі спасибі. Я не знаю, хто ти, майстер чи професійний боксер, але це був дуже хороший раунд. У мене давно не було таких раундів. Він був один і якісний. Я тобі вдячний за те, що ти погодився вийти зі мною на ринг.
Іван одразу відповів:
— Це вам усім спасибі, що ви мені допомогли заробити сто гривень. Вони мені дуже сильно потрібні, і вони мені дуже сильно допоможуть.
Ігор подивився на Івана з усмішкою і сказав:
— Ти б краще почав займатися професійно боксом, а не витрачати свій час у цьому залі. І ти б зміг добре заробляти, і в тебе не було б жодних труднощів із грошима.
Іван:
— Це дуже хороша порада, але всередині мене є ще щось, що тримає, я маю залишатися тут. Що мене тут тримає, я цього не знаю, коли прийде час тоді, я побачу, куди мені потрібно буде йти. Можливо, ще не настав той самий час, коли мені потрібно щось змінювати.
Ігор:
— Я тут не порадник, а оскільки ти досвідчений боксер, то моя думка була помилковою, що ти нічого не розумієш у боксі. Я тільки промовчу, тобі буде набагато видніше, ти сам знаєш, що тобі потрібно в житті. Моя порада тут буде недоречною.
Іван:
— Дякую за пораду, і правду.
Іван подивився в очі Ігоря, повільними кроками пішов до мотузок, вийшов із рингу.
Саша подивився на Івана, підійшов до нього і дав сто гривень, і Іван одразу сказав:
— Спасибі вам за чесність.
Саша:
— Так, це тобі спасибі, що ти показав моєму другові, що таке справжній боксер, а то я так розумію, що в нього вже давно не було таких суперників, це насправді професійний боксер.
Іван:
— Спасибі вам за раунд.