А в іншому раунді все може бути зовсім інакше. Хтось змінює тактику та починає наступати з ухилами та боковими ударами, вже не використовуючи прямі удари, або стоїть в очікуванні удару і при нанесенні його ухиляється, завдаючи серію ударів по корпусу до моменту перемоги або відходу суперника на безпечну дистанцію. Інколи після багатьох серій ударів все стає наче уві сні. Продовження бою так само набуває сонного стану, але залишається справжнім, і обидва боксери страждають наче не в реальному світі, а їхня свідомість від сильних ударів майже завжди наче уві сні.
На рингу є дві перемоги. Перша перемога на рингу – це над самим собою, а друга – над суперником. Перемогти самого себе не так легко, зустрівшись з усіма внутрішніми демонами, які не дають спокійно зосередитися на собі. Не кожен може зустрітися із самим собою та побачити себе справжнього без масок та ілюзій, створених за життя. Найкращі боксери, які проходять такий життєвий шлях, згодом, стаючи майстром, зустрічають себе й набагато більше розуміють у житті та на рингу і починають без різних непотрібних думок і почуттів боксувати.
Тренування – непередбачуване місце подій між боксером і залом. Він зустрічає себе все ближче і більше розуміє своє тіло, свої слабкі й сильні сторони, а боксерський зал дає можливість під час роботи на боксерській груші зустріти себе й залишитися наодинці з самим собою. Відпрацьовуючи удари, боксер усамітнюється зі своїм внутрішнім світом і стає одним цілим. Завжди під час відпрацьовування на мішку ударів відбувається танець із самим собою, боксер чує свою мелодію сил і внутрішній голос. З роками кожен боксер починає чути самого себе, прислухатися до себе, стаючи самостійним у прийнятті рішень, налаштовуючись на перемогу і довгу працю перед важливим виходом на ринг. Кожен всередині розуміє, що він може зазнати поразки Та внутрішній голос сили, впевненості та пройденого шляху й випробувань дає більше енергії, ніж будь-які сказані слова, а тренерський голос завжди підтримує у важкі хвилини й так само веде вперед до перемоги.
Ринг – це сцена, де відбувається справжній театр двох боксерів, які показують емоції, почуття, жагу до перемоги та вольову стійкість, приховують страждання, біль. Вони спілкуються між собою мовою рухів і нанесених ударів. У боксі спілкування між боксерами відбувається без слів – за допомогою техніки боксу, але це тихе спілкування, і тут потрібно витримати кожне слово, а слово – це потужний удар.
Боксери під час поєдинку пишуть свої твори і пропозиції, показуючи їх ударами і серіями ударів, створюючи свою музику боксу, а всі глядачі дивляться на театральну виставу. Тримаючи в зубах капу, боксери диригують один перед одним і мовчки дивляться в очі, бачачи душу суперника і його наміри, і між ними з'являється драма ударів і ухилів. Хочеться багато чого сказати, але ніхто цього не може зробити, адже не може відволікатися від свого суперника, розслаблятися й відводити голову вбік, витягувати з рота капу й говорити. І бій між боксерами, які шукають своє місце на рингу, триває, і це є драмою життя усіх боксерів.
Завданням кожного є зосередитися на тому, що відбувається, не відволікатися ні на що, що знаходиться за канатами рингу, і повністю відчувати під ногами ринг. Завжди рухатися й не давати суперникові можливості наздогнати і завдати удару. І в ці проміжки зближення наносити удари у відповідь, і так, щоб суперник ніколи не міг зрозуміти і вгадати, що зараз буде, крок уперед, вліво або назад з ударом або без нього. Усе змінюється щосекунди і в залежності від того, що обирає суперник: наступальні удари впродовж раунду чи зустрічні. Від тактики бою залежить багато чого. Це не завжди дає перевагу, але може допомогти не опинитися на підлозі в нокдауні чи нокауті.
Суперник завжди показує лівою рукою, як він хоче завдати удару. Та не завжди б'є перший удар саме цією рукою. Часто робить так, що ухиляється від правого прямого чи лівого бокового, і тільки потім завдає удару. У кожного є велика кількість ударів, і всі їх тримають для особливого випадку, заощаджуючи сили для моменту, коли хтось зробить найменшу помилку.
Між боксерами завжди є лінія зближення і віддалення, що дає безпечну відстань між спортсменами. І кожному потрібно бачити, як пересуваються ноги, у який бік зараз буде зроблено крок і який буде завдано удар, потрібно уважно стежити за кожним рухом рук і, не зупиняючись, продовжувати рухатися на ногах. Не відомо, звідки може бути завдано першого удару. Він може бути знизу або прилетіти збоку, це може бути прямий удар. Завжди потрібно бути до всього уважним. Після нанесення ударів можуть прилетіти наступні удари, і звідки вони будуть летіти, зліва чи справа, боксер цього не знає. Потрібно бачити, реагувати, і так швидко, щоб можна було вчасно ухилитися або відійти на кілька сантиметрів від рукавиці, і щоб суперник не влучив в обличчя.
– Лівою, лівою, правою, лівою, правою, не зупиняйся, працюй. Не зупиняйся, працюй.
Олег почув із-за спини слова тренера, який уважно дивився за його роботою на боксерській груші.
Упродовж усього тренування він спостерігав за тим, як працює хлопець на боксерській груші та відпрацьовує удари. Вже минуло чотири роки, як Олег почав займатися боксом. Це був нелегкий шлях, який розпочався, коли хлопцю було всього чотирнадцять років. На той час йому потрібно було чимось займатися. Він не міг сидіти на місці або вештатися вулицею з друзями. Він шукав більш цікаві заняття, та не знав, куди йому йти і з чим пов'язати своє життя. А це ті самі роки, коли потрібно вже задуматися про майбутнє. У кожного свої думки, свої мрії, і кожен займається тим, що йому до душі. Хтось із друзів Олега після школи постійно гуляє і тільки надвечір приходить додому поспати, і так проводить увесь свій вільний час, ні про що не думаючи, а хтось натомість іде на тренування й займається півтори години боксом.
Чотирнадцятого квітня чотири роки тому Олег уперше зустрівся з тренером. Мабуть, ця мить запам'ятається на все життя. Та тоді він був ще хлопчиком і нічого не розумів про цей вид спорту. Він лише знав, що це важка праця та завжди потрібно бути готовим до випробувань, які зустрічатимуться під час тренування та змагань. Це великий вид спорту, відомий по всьому світу, і всі діти в різні роки йдуть до боксерського залу і тренуються. Той, хто проходить через велику кількість випробувань, потім зустрічатиметься зі спортсменами із різних країн в одній ваговій категорії на рингу та боксуватиме, показуючи свою майстерність та все, чого навчив тренер і він сам.
Не кожен може витримати навантаження. Більшість через місяць або два йдуть, багато хто навіть не думає повертатися до зали, а ті, хто вирішили залишитися, йшли далі й далі своїм шляхом. Вони розуміли, що це їхній шлях, і не зупинялися через кілька місяців. Бокс – це вид спорту на все життя. Достатньо одного тренування для подальшого сплетення себе й боксу. Цей вид спорту для багатьох вважається грою, легким, таким, де кожен може стати чемпіоном, але це враження лише до перших зустрічей з ним. Насправді ж, це важкий вид спорту, він не для слабких хлопчиків. Спорт, про який багато хто нічого не знає. Глядачі спостерігають по телевізору, як відбувається бій за чемпіонський пояс, як два боксери змагаються за титул чемпіона, обмінюючись великою кількістю ударів. Їм легко дивитися на тих, хто боксує в рингу, здається, що все просто, вони навіть не здогадуються про те, як важко спортсменам. Тільки самі боксери знають, як їм нелегко перемагати, скільки потрібно докласти зусиль на тренуваннях, які проходять кожен день, заради одного виходу на ринг перед великою публікою любителів боксу, аби показати їм захоплююче видовище. А для боксера це бій за подальшу долю і нові виходи на ринг з іншими суперниками.
На перший погляд, бокс – це коли дві людини сходяться на середині рингу з піднятими руками, дивляться один на одного злими очима й починають з усієї сили бити по всьому тілу або тікати від сильних ударів, щоб не опинитися лежачи на підлозі. Мало хто знає, що це спорт, який вимагає важкої праці, характеру, витривалості, інтелекту. Але ж боксер, що не вміє думати на рингу, не боксер. І він ним ніколи не стане. Насамперед боксери повинні ретельно все обдумувати, кожен крок, кожен удар. Вони повинні продумувати кожен свій рух і перед тим, як завдати удару, прорахувати все на кілька ударів наперед: яка може бути реакція у відповідь, яким ударом краще відповісти і з якого боку. Над усім цим боксер тривалий час працює в боксерському залі.
Є й такі, хто думає, що бокс – це коли люди в рукавичках та з капою в зубах намагаються один одного побити, і перемагає той, хто сильніше б'є. Вони не знають, якою працею напрацьовується техніка боксу і що це мистецтво вміти так працювати руками на рингу, ухиляючись від швидких ударів, тримаючи дистанцію перед суперником і рухаючись на ногах, бачачи все перед собою, вчасно реагуючи на кожний рух, не даючи себе вдарити. Коли суперник завдає велику кількість ударів з такою силою, важко встояти на ногах. У такі моменти ще й потрібно відповідати, і відповідати без помилок, так, щоб не підставити себе під удар у відповідь під час удару суперника, дотримуючись заходів безпеки і встановлених правил.
У боксі потрібно знати кожен рух й унеможливлювати всі неправильні рухи голови, тіла, ніг, рук, не йти головою вперед, не махати як завгодно руками, намагаючись вдарити суперника, адже той уважно стежить і з радістю приймає помилку свого супротивника, він в очікуванні такого моменту, щоб використати його для себе й завдати свого кращого удару.
Це все траплялося Олегу за останні чотири роки, проведені у боксерській залі. Чотири роки тому він не знав, що буде в його житті і з чим доведеться зустрітися. Бокс став його життям. У перші дні він думав, що прийде у боксерський зал як всі інші, які приходили, займалися кілька місяців, а потім ішли. Так само піде і він і більше ніколи не захоче знати, що таке бокс. Хтось ішов після тренування і більше не з'являвся в залі, і тренер про це не знав. Були ті, у кого було добре ставлення до цього виду спорту, та він не міг більше займатися через великі навантаження.