Один хлопчина з компанії Олег дуже намагався провести мене до номеру, але я відмовила. Поки ми сиділи за столом, я бачила картину з його життя, де він скаржиться своєму босові на співробітників, перекладаючи свої помилки на підлеглих, ще й пишається тим, що вийшов "сухим із води", такий собі "слизький тип". А другий Єгор, навпаки — завжди буде допомагати, підтримає, трохи мовчазний, дуже скромний та нерішучий, я б сказала занадто сором'язливий. Він лише після другого келиха пива почав виказувати свою точку зору і то не досить впевнено. Дівчата були різними. Ірен не виділялася сором'язливістю, вона знала, чого хоче і вела себе досить впевнено, мала дуже гарний потенціал та організаторські здібності, але витрачала своє життя на різного виду гулянки, п'янки та вечірки. Світлана була стриманою, я б сказала досить закомплексованою, на перший погляд, та й не сильно симпатичною, точніше ніякою, але всередині вона мала трохи садистські схильності. їй було досить важко знайти собі хлопця, оскільки той, хто не розібрав її замашки після сексу перший раз, вже на другому разі розумів, що треба тікати.
Марина була із світло русявим хвилястим волоссям, цікавою та веселою. Вона постійно посміхалася, вміла влучно сказати фразу, яка заставляла сміятися всіх оточуючих, але закохана у хлопчину, який піднімав на неї руку, ставився до неї, як до останньої дівчини на селі, бо знав, що вона його дуже кохає і нікуди від нього не дінеться. Пацан був реально козел. Закохана до безтями Марина цього не помічала і готова була вийняти очі кожному, хто казав їй про нього погані слова. Вона вперше поїхала відпочивати за два роки їхніх стосунків з друзями сама, бо його в останній момент не відпустили з роботи. Четверту дівчину звали Настя. Вона сиділа якнайдалі від мене, тому роздивитись її я не змогла. Але, на перший погляд, найпривабливіша з усіх дівчат. З її розмов я зрозуміла, що в хлопцях вона цінує лише гроші. Тому відразу визначилася, що Роман для неї не варіант, вона на цього скромного хлопця навіть не буде витрачати свій час.
О 06:00 год. ранку дзвонив будильник. Як важко було вставати. Я не досить добре виспалась до цього в поїзді, вчора майже до часу в барі, а сьогодні так не хочеться... Зібравшись з силами, я таки стягла себе з ліжка і вже о 07:00 ранку стояла під лабораторією для здачі аналізів. Романа не було, але бути його нянькою мені не хотілося. Просто вирішила розібратися з процедурами, які мені призначать, поснідати і піти знову в номер спати. Ми тут на тиждень, тому оглянути річку зможу завтра. Ще я маю чекати, доки Роман протверезіє достатньо, щоб опуститися під воду, бо сама я точно не піду.
Здавши кров, пройшовши комп'ютерну діагностику і отримавши альбомний листок з переліком процедур, я пішла до ресторану на сніданок.
Я дуже була здивована, коли побачила зранку за столиком Олега та Марину. Вони пили каву, снідали та щось дуже активно обговорювали. Я привіталася та пішла наливати каву. Наклавши повну тарілку смакоти, я хотіла сісти біля вікна, але мене гукнула Марина, щоб я приєдналася до них.
— Доброго ранку. Не думала що Ви такі ранні пташки.
- Та ми ще й не лягали! Ми продовжили потім пити шампанське в номері, яке принесли Ірен з Ромою, потім десь взявся коньяк. Мене ще держить! Вирішили з Олегом сходити поїсти, бо всі інші вже сплять, — весело відповіла Марина.
- Тепер все зрозуміло. Посміхнулась я і сіла снідати.
За цей час Марина розповіла про стриптиз, який влаштували хлопці, про гру в карти, про те, що їм пощастило, що на їхньому поверсі лише вони живуть, про Ірен, яка вже о п'ятій ранку йшла з Романом до РАГСу, але Настя їх переконала почекати до 10:00 год, оскільки так рано все закрито. Вона з таким ентузіазмом розповідала про свої нічні пригоди, що всі, хто прийшов на сніданок, навіть не помітили того, як сиділи та слухали її байки і посміхалися разом з нами.
Після сніданку я пішла на годину до номеру, оскільки, глянувши в свій лист А4, помітила, що о 10:00 в мене перша СПА процедура. В цьому я собі відмовляти не хотіла. Дорогою до номеру мені захотілося зайти до Романа та поглянути, як він, але в нього було замкнено. Я постукала, трохи постояла, але за дверима було тихо, тому просто пішла до себе.
РОЗДІЛ 6. ОЗЕРО.
Сьогодні я дійсно відпочивала. Масаж гарячим каменем — це коли використовуються гладкі округлі базальтові камені, які були нагріті у воді й добре зберігають тепло. Наступним мав бути Тайський масаж з ефірними оліями і, нарешті, SPA Сауна релакс.
Насолодившись всіма ранковими процедурами, я все ж вирішила розбудити Романа та переконати його провести занурення, щоб якнайшвидше забути про це та передати шефові костюми, бо я більше хвилювалася про те, щоб їх не поцупили. Переодягнувшись, я пішла до Роминого номеру, двері були відчинені і там саме проводили прибирання. Я як глянула, аж оніміла. Що можна робити, щоб влаштувати такий безлад, поглянувши співчуваюче на покоївку, я пішла на пошуки свого друга. Першим мав бути бар, і я не помилилася, він насолоджувався кавою в компанії Ірен та Насті.
- Доброго дня. Ви вже були в РАГСі? — з посмішкою запитала я ще не сильно тверезого Романа. Дівчата засміялися, а Роман просто опустив очі.
- Доброго дня. Ми вирішили дочекатися наступної "попойки", а то на тверезу не сильно цікаво, — весело відповіла Ірен. Я посміхнулася і кивнула Роману, щоб він відійшов, і ми могли спокійно поговорити. Роман не зрадів, але послухався. Ми відійшли з ним до вікна, і я попросила через півгодини підійти до мого номеру, щоб взяти костюми та, нарешті, виконати роботу.
Оскільки Рома також боявся відкладати все на останній день, то погодився і запропонував взяти велосипеди на прокат, щоб було легше та швидше добиратися до озера. Я лишила веселу компанію допивати каву та пішла домовлятися за велики. Але, подивившись на відстань, яку нам треба було проїхати, та подумавши про спорядження, вирішила ще запитати про вартість квадроцикла. Звичайно не дешеве задоволення, але крутити сім кілометрів педалі під гору з валізою у мене не було великого бажання, та й Роман після п'янки навряд витримає. Отже, я домовилася про квадроцикл та пішла збиратися. Роман зайшов за валізою і ми пішли брати транспорт.
- Чому моя валіза важча за твою, вони ж мають бути однакові? — вже майже перед поїздкою запитав мене Роман.
- Навіть не здогадуюсь, не звернула я уваги на його зауваження. А я можу попросити тебе стати десь там вище в горах, зробимо кілька селфі, просто так, для себе на згадку.
- Добре, — погодився Ромка і ми помчали дорогою вгору.
Минаючи п'ятий кілометр, ми вирішили зупинитися та зробити фото. Краєвид неймовірний. З одного боку, наче з величезної хмари падає гірська річка, з другого, розфарбовані яскравими зеленими барвами величезні гори, які наче змагаються між собою, кожна намагається довести свою велич та красу. Я вдихала чисте гірське повітря і мені хотілося насолодитися кожною хвилиною цього моменту. Весь кайф обірвав Рома:
— Досить уже кайфувати, поїхали, бо нам ще по річці бродити.
Ох, а далі, мабуть, ще краще. Всівшись на свій транспорт, ми знову поїхали, неочікувано дорога повернула вправо і ми почали рухатися донизу. Добре, що їдемо головною дорогою і не потрібно шукати пункт призначення. Шлях так різко пішов донизу, а потім за пагорбом перед нашими очима постало величезне гірське озеро. Воно наче потонуло в скелях, посеред здоровенних ялин, з одного боку, і скелястим пляжем — з іншого. Туристів на березі було досить багато. В тіні дерев стояли автомобілі, палатки, велосипеди, квадроцикли. Все якось так компактно, наче їх хтось спеціально там вистроїв в один ряд. Ми поїхали далі понад людьми вздовж озера. Потрібно було від'їхати максимально далеко, щоб нас ніхто не бачив. Ось, нарешті, вибрали тихе спокійне місце. Перед здоровенною сосною — вузький спуск до озера, його, мабуть, лісові мешканці лишили, що приходять напитися води, або ж просто рибалки, які люблять посидіти в тиші. Діставши свої валізи, ми почали одягатися. Не знаючи глибини та без страховки, вирішили спускатися по одному. Роман іде перший в розвідку, працює близько години, я наступна також на годину. Я вмостилася на травичці на березі і вдивлялася в красу неймовірно мальовничої місцини.
Рома бродив по дну озера близько півгодини, а потім винирнув з діжкою. Він її ледь витягнув на берег.
- Як ти думаєш, що там?
- Думаю, там колись тримали алкоголь, а зараз там вода, поглянь, як знизу біжить.
Я виявилась права, з часом діжка у воді прогнила і те, що було всередині, просто змішалося з водою у озері. Ох, цей сум у Романових очах, я такого розчарування ще ні разу не бачила.
Я його просто обняла і нагадала, що в нього ще півгодини і є шанси ще щось знайти. І це таки сталося, хвилин за двадцять він винирнув із шаблею. Очі світяться, посмішка від вуха до вуха. Він знайшов справжню козацьку шаблю типу клич.
Клич — основний вид холодної зброї турецької армії. Має широкий, але тонкий клинок, на який наносили спеціальні ребра жорсткості. Руків'я робили, в основному, кістяне, або з рогу. На кінці — набалдашник з отвором для мотузки.
Якщо лезо було зроблено правильно, клич розрубував людину навпіл! Не рятували навіть сталеві шоломи! Вони просто розліталися! Якщо витримували, воїн гинув від удару... Це була ідеальна зброя для вершника.
Цінується Вона досить дорого. Шабля збереглася в принципі добре, кістяна рукоять була трохи пошкоджена, але метал, з якого вона була зроблена, був схожий на срібло, а можливо щось інше, вона лежала на дні озера під уламками старих діжок. Роман натрапив на неї випадково, коли піднімав ще одну діжку з дна озера, сподіваючись, що вона ціла.