Коли ми виходили на професійний ринг, то оплата була в сто разів більшою, і іншою валютою.
Іван усміхнувся:
— Я розумію, що ви дуже досвідчені боксери, але в мене більше немає грошей. Це все, що я можу запропонувати за перемогу, якщо ви не проти, ви б могли зі мною по боксувати один раунд, і той, хто переможе, той забирає виграш.
Ігор одразу відповів:
— Я можу сказати, що це весела пропозиція, такого мені ніхто в житті не пропонував. Це за один раунд зі мною сто гривень. Усе ж таки, мені навіть це зацікавило, — на обличчі з'явилася усмішка.
Саша:
— У мене не тільки посмішка з'явилася, а ще й настрій. Уперше в житті чую, щоб інша людина, яка невідомо, як боксує, пропонувала вийти в ринг із професіоналом.
Ігор:
— Я повністю згоден, незвичайна пропозиція. Я так, сюди приїжджаю тренуватися, не боксувати, я не легкий суперник.
Саша:
— Як я вже зрозумів, життя іноді так змінюється, що навіть доводиться боксувати за гроші, і з найкращим у свій ваговій категорії.
Іван:
— Ви розумієте, що в житті все може бути, й іноді все так змінюється, що доводиться йти на такі вчинки, а раптом пощастить, все може бути.
Ігор:
— Добре, я повністю згоден, і з вашою пропозицією теж. А які ще будуть умови.
Івана відповів:
— Умови як у професійному боксі: без шоломів, ми просто одягаємо капи, намотуємо на руки бинти, виходимо на ринг, і хтось із хлопців буде секундоміром, засікає один раунд, судить цей раунд за очками. Той, хто перемагає, той отримує сто гривень.
Ігор:
— Добре, я з вами повністю згоден. Я так розумію, що ви тільки почали займатися боксом, і у вас ще не було ніяких професійних поєдинків?
Іван:
— Я раніше тренувався, але потім у моєму житті все, так склалося, що я, перестав відвідувати боксерський зал, і ось, десь понад шість місяців приходжу в Гідропарк, і тут я, почав самостійно тренуватися.
Саша:
— Це добре, що ви сюди приїхали. Бачите, тут не кожен може тренуватися, і в таких умовах.
Іван відповів:
— Це мої умови, такі які мені підходять. Мені тут подобається, я почуваюся затишно, і тут можу розслабитися.
Ігор сказав:
— Значить це ваше місце для тренувань. Тут не кожен спортсмен зможе тренуватися.
Іван:
— Ви готові вийти зі мною на ринг.
Ігор:
— Так, добре, кілька хвилин. Я зараз дістану бинти, намотаю їх на руки, одягну рукавички, і вийду на ринг.
Іван:
— І я так само зараз візьму бинти, капу, намотаю на руки бинти, одягну рукавички.
Іван підійшов до лавки, а на лавці лежав білий пакет, дістав бинти, капу, а сам пакет скрутив і поклав на лавку. А Ігор дістав із сумки синього кольору бинти, а вони були вузькими, якісними, не такими, як у Івана, дешевими, і вже зношеними. Намотав їх на руки, відділ рукавички, і з сумки дістав білу капу, і сказав:
— Ну, що Іван, а ти готовий вийти зі мною на ринг?
Іван одразу відповів:
— Так, я готовий.
Ігор:
— Тоді, я прошу вас зайти в ринг.
Іван зайшов з одного боку рингу, а Ігор з іншого. Саша взяв свій телефон, знайшов у ньому секундомір, подивився на Ігоря, подивився на Івана, і з серйозним виразом обличчя сказав:
— Хлопці, ви готові боксувати?
Іван трохи махнув головою, таким чином, давши згоду, і Ігор кивнув головою. Обидва боксери на рингу були готові почати боксувати. У телефоні пролунав гонок, Іван підняв перед собою руки, а Ігор спокійно, не піднімаючи руки, почав наближатися до середини рингу, і Іван був здивований, що незнайомець ставиться до нього без обережності, повністю спокійний, упевнений у своїх силах. Іван про себе подумав, що він справжнісінький майстер спорту, нічого не боїться. Іван повільними кроками, не поспішаючи, не пересуваючись у боксерській стійкі, придивляючись до Ігоря, почав до нього наближатися. Між ними була невелика відстань у кілька метрів, і зближувалися протягом кількох секунд, не поспішали зійтися в бою. Кожен був упевнений у своїх силах, і в поведінці легкого раунду, кожен розумів, знав свій досвід, силу, майстерність боксу. Іван був обережний, коли побачив гру, став ще обережнішим, і бачив грайливі очі суперника, він одразу почав розуміти, що це буде нелегкий поєдинок. В очах була одна впевненість, ніяких хвилювань, тривоги, страху, він не помітив, та Івану вже на мить стало страшно, та він цього страху не показував, приховував його за спокійним виразом обличчя, що тримає перед собою руки. Іван повільно й обережно висунув ліву руку вперед, але нічого не сказав, тому що в роті була Капа, і сказані слова ніхто б не зрозумів, вони були б зрозумілі тільки йому. Ігоря вже в думках підняв перед собою руки, не притискав їх до підборіддя, і почав рухався, як боксер, і зі спокійним лівим кроком підходив до Івана. Іван почав уже розуміти, що потрібно вживати заходів, не стояти на одному місці. Час минав, а ще не було завдано жодного удару, а йому потрібні були гроші, це досить доволі велика сума для того, щоб ще прожити день чи два, а потім, якщо пощастить, то він ще проведе один поєдинок. І все ж, якісь думки залишали надію на те, що в нього вийде виграти цей раунд. Ігорю було байдуже на гроші, він як професійний боксер, який і досить добре заробив за свій час виходу на ринг, не турбувався про гроші. І для нього, зараз, цей раунд був, як розминочним, йому самому було цікаво подивитися на того самого хлопця, що часто приходив до тренажерного залу, відпрацьовував удари на балонах, відмовлявся з ким-небудь розмовляти, і на, той час думав, що це якийсь новачок, який приходить і навчається самостійно боксу. Була помітна стійкість, витривалість і швидкість, а як боксер на рингу, цього ніхто не бачив. Не мав жодного уявлення, а якщо це було судження, то розумів, що цей новачок нічого не зможе зробити під час поєдинку. Ігор спокійно підійшов до Івана, а Іван тримав його на відстані лівої руки, щоб у разі завданого удару зміг з легкістю ухилитися, відійти назад. Але Ігор недооцінював Івана, і ставився до всього, що відбувається, з посмішкою, без серйозного наміру, вже десь усередині був упевнений у своїй перемозі, і вона дуже швидко прийде до нього, а цей поєдинок буде недовгим. Іван не зможе відстояти до закінчення раунду, і тут почалося найцікавіше. Іван вдарив швидкий лівий удар, а був настільки швидким, чітким, що одразу прямо полетів в обличчя Ігоря, а він нічого не встиг зробити, як відчув у голові сильний біль. У голові потемніло, зробив крок назад, а Іван швидко повернувся у вихідне положення, розуміючи, що зараз можуть полетіти удари у відповідь. І той зі здивуванням подивився на Івана, і був розбурханий, тому, як наскільки швидко завдав лівий удар. Уже налаштувавши себе більш серйозно, розуміючи, що бій буде не легкий, а якби за цим ударом полетів правий прямий, то він міг би опинитися лежачи на піску, і вже на початку раунду програти поєдинок. У нього виникла думка дотримуватися дистанції для розуміння, хто перед ним стоїть, бо удар був нелегким, швидким і вже почали виникати зовсім інші думки та уявлення про незнайомця. Ігор почав думати, що це, можливо, кандидат у майстри спорту, але він був професійний боксером і досить немало здобув перемог на професійному рингу боксу з непростими, нелегкими боксерами, які володіють великою швидкістю. Ігор подивився на Івана, одразу зробив крок убік, завдав лівий бічний удар, а за лівим бічним ударом полетів правий прямий, і сталося те, чого не очікував, одразу підняв руки і удар влетів просто в захист. І Іван одразу зробив крок уперед, вдарив два прямі удари, лівий прямий, правий, а Ігор швидко зміг відреагувати на удар, поставив перед собою руки. Ігор одразу завдав лівий правий прямий, а він був швидким, сильним, чітким, і в руках було видно силу удару. Іван притиснув до себе рукавички, і зміг вистояти ці два удари, а вони були настільки сильними, що під час їхнього удару в захист в очах потемніло, й Іван почав припускати, що наступна атака може бути набагато сильнішою, й треба бути уважним до кожного кроку суперника, та встигнути ухилитися, або ж поставити захист. Навіть, якщо зможе прийняти кожен удар на захист рук, то теж буде нелегко, і тут уже потрібно буде терпіти крізь зуби. І якомога довше тримати дистанцію, і з цієї дистанції шукати можливість піти вперед та завдати своїх ударів, і в кожен удар вкладатися на всі двісті, щоб суперник не зміг відповісти ударами у відповідь. А якщо він відповідатиме, то потрібно буде вчасно ухилитися від ударів, і удари будуть дуже потужними, сильними, немає жодних гарантій на те, що він зможе їх витримати прийняв на себе, а йому хотілося простояти до кінця раунду. Ігор зрозумів наскільки сильний суперник зараз стоїть перед ним, що цей раунд буде не найлегший у його житті. У кожного з'явилися свої нові думки. Іван зробив різкий крок уперед, завдав лівий удар, прилетів настільки швидко, непомітно, і так само швидко зміг відреагувати, і все, що йому допомогло вистояти перед ударом, те, що удар полетів у верхню частину голови. Іван скривив обличчя і зробив крок назад, але Ігор чомусь не став наносити наступний, другий удар, а він міг бути правим прямим або лівим бічним, або ж після правого чи лівого удару міг ще завдати лівий прямий або лівий бічний, закінчив свою атаку із серії. І все ж стримався, бо він не знав, які будуть удари у відповідь, і які він зможе отримати від незнайомця під час своїх атак. А це могли бути, які завгодно удари, і він не знав усієї швидкості Івана, і якщо Іван зміг би випередити Ігоря, і завдати удару, той, що був найпершим, і з такою самою силою, то на цьому міг би, закінчиться раунд. Іван зробив крок назад, і пішов у відступ, а Ігор зробив крок, уперед, побачивши, що його суперник відходить назад, а це на самому маневрі, а він був обманний, Іван зробив вигляд, і, коли побачив, як Ігор іде на нього, одразу викинув лівий прямий, а за ним правий, і знову лівий бічний, всі удари прилетіли в руки, окрім останнього, а він уже влетів у підборіддя, і права рукавичка трішки опустилась донизу, а ліва рука лишилась попереду. Ігор розумів пропущений удар, вже став ще обережнішим. Іван розумів, що зараз не потрібно відбігти і трошки почекати, це був справжнісінький момент для продовження сірки і можливість завершення цього поєдинку, але не став квапити події, не знаючи Ігоря, і як він може ухилитись, відповісти в такі моменти, можливо не пішовши далі раунд ще триває.