Будильник задзвенів рівно о шостій годині ранку, а ночі, як і не було, вона була настільки швидкою, що він навіть не помітив, що це був сон. Коли Іван спав, йому нічого не снилося, можливо, були якісь далекі, туманні сни, але про них не пам'ятав. Швидко прокинувся, розуміючи, що вже потрібно вставати і збиратися на роботу. Якнайшвидше одягнувся, а вночі якомога довше намагався поспати, відпочити, фізична робота давала дуже велике навантаження, і такого сну не вистачало для відпочинку. Знав, що якщо він поспить, то повільніше збиратиметься на роботу, через відсутність можливості відпочити знижувалася увага та непомітно рухливість.
Іван швидко одягнувся, сьогодні вранці не поставив чайник і не пив чай, а одразу вийшов із квартири. Одягнув на себе старий одяг, а на новий у нього не було грошей, і в цьому одязі він уже ходив понад рік. Десь на штанах було видно невеликі точки зносу, футболка так само була зношена, в ній не було ніякого кольору, залишився тільки відтінок того хорошого, раніше яскравого кольору, коли зміг дозволити собі купити футболку. За довгий час одяг зношувався та придивившись це був незрозумілий колір, а насправді футболка була зеленого кольору. На ногах у нього було старе взуття, і на ньому з усіх боків були отвори, підошва насилу трималася, він, щоб під час ходьби не відірвалася підошва, клеїв на дешевий клей. На роботу завжди потрібно було поспішати, а якщо він трохи затримався під час виходу з квартири, то на зупинці вже утворилася досить невелика черга, він пізніше приїхав на зміну, ніж зазвичай, і за запізнення міг отримати від керівництва штраф, або попередження про звільнення. На роботу завжди виходив якомога раніше, і в його житті не було певного ритму, він жив як міг та брав якомога більше додаткових змін. Іван часто виходив на роботу замість своїх співробітників, які відмовлялися працювати, і після нелегкої ночі багато хто з друзями йшов гуляти з великою кількістю випивки, і наступного дня не кожен міг вийти на роботу. Заробляв більше, ніж інші, але це так само не була велика зарплата, як би йому хотілося, її вистачало на найнеобхідніше. Начальником складу ставився певний графік, і він, відповідно до графіку, виходив на роботу.
Зранку сидячи в маршрутному таксі, згадував вчорашній вечір та розумів, що в нього з'явилося ще більше бажання сьогодні приїхати до тренажерного залу, зробити кілька вправ. Після вчорашнього тренування руки боліли, а від жиму лежачи в грудях з'являлися кольки. Потрібно тренуватися постійно, і не один раз приїхати в Гідропарк для отримання результату. Одне тренування не дасть жодного результату, йому стало сумно, що інколи в нього немає часу відвідувати тренажерний зал. До зали приїжджав у своєму власному одязі, не потрібно було переодягатися, витрачати на це час, і після тренування йти в душ, що так само забирало час. Тренуючись на вулиці, не так сильно пітнів, як би це було в приміщенні, і міг дозволити відмовитися від холодного бадьорого душу.
Іван швидко доїхав до свого робочого місця, коли прийшов на роботу, побачив, що сьогодні приїхала велика кількість автомобілів, і всі коробки, що доставлені водіями цією компанією, потрібно було завести в морозильну камеру, а це були повернення від клієнтів. Усе потрібно було зробити якнайшвидше, щоб уся продукція не розтанула, а якщо вона розтане, то тоді Івану доведеться заплатити за шкоду і невчасно виконану роботу, а він цього дуже не хотів, швидко почав складати всі коробки на палету. За годину все завіз у морозильну камеру, і так працював до самого вечора.
Подивився на годинник і почав згадувати, що в нього ще достатньо часу, щоб сьогодні приїхати в Гідропарк і почати тренуватися. Швидко переодягнувся, попрощався з усіма співробітниками і вийшов зі свого робочого місця, попрямувавши на зупинку трамвая. Не було досить багато грошей, хотілося дуже сильно пити, а він намагався заощаджувати, навіть у такі нелегкі моменти після роботи, коли йому хотілося зробити ковток води під час дороги, заощаджував гроші, не купував холодний, газований напій. Терпів до останнього, розуміючи, що в нього не так уже й багато грошей на проїзд, на харчування, потрібно якомога більше економити.
Доїхав до станції метро, швидко спустився в підземелля метрополітену. Сів на метро та за годину вже був на станції, сьогодні знову зупинився посередині платформи і подивився на той самий вчорашній міст, а вчора він із загадкою на нього дивився, а сьогодні був зовсім іншим, насиченим кольорами і почуттями. В нього залишилося таке враження, що сьогодні міст сам його запрошує перейти дорогу та піти далі до спортивного майданчика. Був здивований такому запрошенню, все було, ніби, наче все відбувалося в якомусь новому казковому сновидінні, але все було по-справжньому, не було ніякого сну, жив справжнім життям.
Йому нічого не снилося, не хотів це бачити щовечора, і чи буде завтра або післязавтра все те саме та найбільше не хотів нових змін. Не хотів тренуватися уві сні, а що все було по-справжньому, і за десять хвилин не прокинувся в себе вдома та не розплющив очі, бачачи свою стареньку жовту стелю, тоді цей сон був би справжнісіньким жахіттям, і в нього одразу б на очах з'явилися сльози. Невідомо, як би він вчинив, і що почав би робити, заспокоюючи свій душевний біль від відсутності в житті справедливості.
Іван подумав:
— Міст це до змін, і можливо, там моє місце, і я його нарешті знайшов.
Іван повільними кроками спустився донизу і пішов прямо по дорозі. Пройшов невелику відстань біля тих вчорашніх кафе, що стояли з боків, одразу вийшов на міст. Міст сьогодні був особливо тихим, спокійним і не віщував жодних нових обставин. Усе було, так ніби це насправді був сон. Він легко, просто без цієї думок, що раніше не давала спокійно жити й насолоджуватися життям, забираючи справжнісінький кайф від усього, що відбувається, а такого в нього вже давно не було, а думка була про кінець життя. Зараз стало легко, наповнив легені свіжим повітрям, і з новим настроєм пішов далі. Усе ніби повертається на свої місця, стає зовсім іншою людиною, повертається до свого минулого життя, стає тим, ким він колись був, тим хлопчиськом, що займався боксом, людиною для самого себе. Його нічого не турбувало, в нього не було жодних думок про погане, він тільки бачив усе найкраще. Сьогодні момент, коли в ньому змінилися всі внутрішні переживання, вони змінили свою світлову сторону, стали світлими, білими, сприятливими та бажаними. Раніше хотів відмовитися від самого себе, і ті моменти, коли в нього всередині був морок, жах, самотність, як він хотів закінчити життя самогубством. Зараз розуміє, що це були якісь безглузді думки, які не давали спокійно жити, а ті моменти приходили через не бачення кращого боку світу, а він завжди був, і тільки зараз побачив його.
Побачив той самий результат, заради чого терпів такий довгий проміжок часу, страждав, не спав ночами, коли його відвідували неприємні сновидіння, яких не хотів бачити, якнайдовше не спав та засинав під ранок, щоб не бачити темне простирадло перед очима, ті жахливі сновидіння з минулого, що не давали спокійно заснути. А коли вранці прокидався, то не мав достатньо тієї години сну, щоб зранку встати і піти на роботу. Все ж боровся із самим собою, вставав із заплющеними очима, йшов на кухню та робив собі чашку кави, із заплющеними очима випивав цю каву, а потім одягався. Виходив із квартири та не бачив перед собою нічого, окрім темряви. Бокс виховав у ньому певні риси характеру, які не давали йому стати на коліна перед самим життям, і він якщо зупинявся, то зупинявся ненадовго, і крок за кроком йшов уперед, не знав, що буде далі. Коли ці сили закінчувалися, він не падав, а стояв і дивився на всі боки, б'ючись зі своїми внутрішніми демонами, які не дають спокійно переживати кожен день, які не дають йому спокійно робити ковток повітря і заважають ясно дивитися на світ. Зі страхом і жахом свіже повітря перетворювалося на якусь незрозумілу отруту, яка не давала йому спокійно пройти сьогоднішній день і доїхати до роботи, виконати робочу норму, а ввечері знову повернутися назад додому. Іноді бували такі моменти, коли він не хотів повертатися додому, і якомога довше затримувався на роботі, щоб не бачити цього моторошного сну самотності, і того, що вдома, а в квартирі нікого не було, і ні хто його не чекав.
Зустрівся сам із самим собою і тими почуттями, що ніколи в житті не бачив, і це трапилось уперше, коли йому було так тяжко, і в ті моменти, коли він боксував на ринзі, програвав, і не було так тяжко, боляче всередині, а душевний біль був настільки сильним, що інколи, коли Іван їхав, додому знаходячись серед великої кількості людей, біль був настільки жахливим, що він не міг стримувати плачу на людях, ніхто нічого не міг зрозуміти, що з ним відбувається. Листки сліз на очах були довгий час, і очі вкривалися дощем, люди, що стояли поруч, звертали увагу, але знову ж таки ніхто нічого не розумів, що з ним відбувається, а він у душі відчував жахливий біль, його неможливо було стримати. Він настільки був сильним, що він не знав, що з ним робити, і хотів зникнути зі світу людей, але не знав, як це зробити.
Іван добре боксував із сильними боксерами, і навіть після поразок і нанесення ними великої кількості ударів на його очах не було ніяких сліз, а зараз йому було важко, і він плакав днями й ночами, і на обличчі був один смуток. Минали тижні й місяці, а в житті нічого не змінювалося, коли всередині замість ранкового світанку з'являлася темрява й жах, він відмовлявся бачити сьогоднішній день, і з заплющеними очима йшов на вулицю, на роботу, і з роботи їхав додому, весь час ховав своє обличчя, приховуючи від людей біль та сльози. Виходив не на своїй зупинці, і з опущеною головою, ховаючи від усіх перехожих обличчя, йшов додому. А іноді виходив на іншій зупинці, і раніше, ніж потрібно було, і додому йшов пішки, уникаючи поглядом людей. Сльози самі лилися рікою, його око червоніло, було настільки сильно боляче, що він із цим нічого не міг вдіяти, і шукав місце, де сісти, сідав на довгий час, годинами сидів на лавці, думаючи про своє життя, розумів, що це його доля, можливо, нелегкий шлях, чи то було випробуванням.