Але ж у кожного своє життя, і насправді цікаво послухати того, хто живе не так, як я. І я став зовсім по-іншому спілкуватись, краще, я багато в чому змінився, і вже спілкуюся не так, як раніше, а це тихо та сором'язливо. Все вже зовсім по-іншому, і мій голос став упевненим. Я ціную, як ти, те, що в годину тренування можна поговорити на різні теми і навіть поділитися рецептами приготування страв, призначених для качків. На роботі мало кому цікаво тема, як краще приготувати їжу, а в залі у багатьох це викликає інтерес, і я навчився готувати завдяки залу, а до того харчувався абияк, і жодного разу не звертав уваги на смакові якості.
Олександр:
– У мене так само було, до залу я так само не звертав особливої уваги на їжу.
Сергій:
– Справді, після тренування завжди хочеться їсти. Раніше я ніколи не готував. Бувало так: прийшов додому, взяв щось із холодильника, кинув у каструлю або на сковорідку. І на цьому все моє приготування їжі закінчувалося. Ніколи не звертав уваги на смак. Траплялося, що я пересмажував або не досмажував картоплю, і мені було байдуже, і я їв.
Олександр:
– Я з тобою згоден.
Сергій:
– Я ніколи не міг подумати, що для тебе це святе місце. Для мене це гарне місце для відпочинку, зміна свого тіла, покращення свого здоров'я і для багато чого іншого.
Олександр:
– Він дає стільки всього, що я навіть не можу це все освоїти й усвідомити. Я іноді думаю, що мої знання не дають мені розуміння всього, що відбувається в тренажерному залі. Я тренуюсь і слухаю різну музику, таку, яку я б ніколи не слухав, коли був сам, і згодом я почав переходити на таку музику, яка лунає в тренажерному залі. Мені подобається, що в ньому є телевізор. Іноді між підходами, коли є хвилина відпочинку, можна подивитись якийсь кліп, відпочити й відволіктися. Це також приносить задоволення. Здається, що це казкове місце і мені дуже сильно пощастило, що я вирішив піти тренуватися.
Сергій:
– Це справді зовсім інший світ. І мені здається, з часом ми станемо качками.
Олександр:
– А я думаю, що ні. У нас набагато менший розмір м'язів, ніж у тих, хто набрав більше м'язової маси і той є качком. А так, ми не маємо великих об'ємів, щоб ними бути. Якби у мене було більше грошей для того, щоб купити більше їжі, то я б більше тренувався, і моя м'язова маса була б іншою, але зараз так, як є. І ще, я тренуюся настільки, наскільки в мене вистачає грошей. Адже після кожного тренування мені ще потрібно витратитися трошки грошей на смачну їжу з білками, і я розумію, якщо б я заробляв більше, я б купував більше їжі, і довше тренувався, і я був би набагато більшим.
Сергій:
– Я не качок, а хлопець спортивної статури. Я взагалі спортивний, і я не качок. Не потрібно мене називати качком. Я все роблю не надмірно і впевнено. Не уявляю себе з великими м'язами.
Олександр:
– Не потрібно говорити, що ти не качок. А ти ніколи не хотів мати великі м'язи?
Сергій:
– Ні, ніколи не хотів, і я не качок, я ходжу в зал для підтримання форми і гарного самопочуття.
Олександр:
– Був би ти великих розмірів, то тобі б довелося їсти втричі більше, ніж зараз, і це зайняло б чимало часу. У нас на роботі обід півгодини, і, я думаю, нам на обід потрібна була година, якби ми мали великі об'єми м'язів. Чим більші м'язи, тим більше потрібно їсти.
Сергій:
– А ти не забувай, що для такого харчування нам потрібна велика сума грошей, а її немає, і звідки нам брати стільки їжі, ось тому я не качок, а людина, яка стежить за собою і своїм зовнішнім виглядом, і це мені допомагає набагато краще себе почувати, ніж до відвідування залу. А ще б нам довелося довго тренуватися, більше, ніж зараз, і в нас були б зовсім інші тренування і вага жиму та інших вправ. Мені такого не треба.
Олександр:
– Я цілком впевнений, що в тебе був би зовсім інший зовнішній вигляд, а так через те, що тобі щоранку доводиться їхати на роботу, а після неї йти до тренажерного залу, і через це ти приділяєш не стільки часу, як інші спортсмени, які ходять до залу й протягом цілого дня качають м'язи.
Сергій:
– І радий, що я займаюсь в залі набагато менше, ніж вони. Мені вистачає години. Я б ніколи не хотів бути таким накачаним. Було б незручно ходити, а мені подобається бути собою та відчувати по всьому тілі легкість. Я люблю цей стан, і тому зайві м'язи можуть виявитися непотрібними. Я розумію, що декому подобається бути великих розмірів і ходити повільно, а головне – мати великі виразні м'язи. Але кожен сам обирає, як він буде тренуватися і яку він хоче мати форму. Адже форму можна змінювати залежно від комплексу вправ.
Олександр:
– Так, форму завжди можна змінювати.
Сергій:
– Хтось робить комплекс вправ для того, щоб стати з велетенськими м'язами, а хтось – для того, щоб підтримувати себе у формі, не маючи зайвої ваги, і почуватися здорово.
Олександр:
– Гаразд, ти мене повністю переконав. У кожного свій вибір, і кожен, хто приходить у зал, сам вирішує, що йому потрібно. Якщо він сам того не знає, то до нього підходить тренер і все йому роз'яснює, а іноді пропонує свою програму тренувань. Я пам'ятаю, ти мені розповідав, що в тебе було не так, ти сам вибрав, як тобі тренуватися, і сам вирішив, що тобі потрібно. Ти ніколи ні в кого нічого не питав, а робив те, що тобі хотілося зробити. Я також сам все робив, і вчився, і сам собі розробив програму тренувань, але хочу сказати, що спочатку я нічого не розумів, і виходило не завжди так, як хотілося.
Сергій:
– Ти хоч правильно одягав диски?
Олександр:
– Не смішно. Так, я правильно одягав диски і про захисні замки так само не забував. Коли було перше тренування мені все розповіли й показали, що, як і куди потрібно одягати. Це є обов'язковою умовою техніки безпеки. Я думаю, нікому не потрібно, щоб комусь на ногу впав диск вагою в двадцять кілограмів. І я б теж не хотів, щоб мені на ногу або руку впала така вага. Так що першого разу, коли відвідав тренажерний зал, мене багато про що поінформували, а далі я вже тренувався сам.
Сергій:
– Це добре, що тобі показали і пояснили, як потрібно робити. Я думаю, якщо б тобі ніхто нічого не пояснив, то після першого тренування там мало б що вціліло, і на інше тренування ти б не прийшов. Адміністратор заборонив би ходити до залу за неправильне ставлення до інвентаря.
Олександр:
– Так, я став саме таким, яким я хотів стати, і не іншим, і після кожного тренування я дедалі більше розумів, які потрібно буде робити наступного разу вправи, щоб у мене були симетричні форми, і не було того, коли верх великий, а низ маленький, а це маленькі, не прокачані ноги. Я сам для себе написав програму вправ.
Сергій:
– Краще знайти себе, ніж не знати, що тобі потрібно і що краще, а що гірше. Я теж довго думав, що мені потрібно і як накачати м'язи, і яких бути розмірів. У мене була думка накачати руки, але про все інше я забув, а коли почав робити вправи на руки, то побачив, що, окрім рук, у дзеркалі більше нічого не було видно, і я почав працювати над усім тілом, і так, щоб жоден основний м'яз не відставав. Спочатку я багато чого не розумів і виконував неправильні для мене вправи, і тільки згодом дійшов висновку, що вони мені не потрібні. Я ніколи не хотів бути великим качком, мені подобається бути собою і відчувати себе легко, і навіть у моїй уяві не було такого, що я колись міг стати величезних розмірів, і вагою в сто двадцять кілограмів. Ні, мені це ніколи не було цікаво. Потрібно бути не худим, і не великим, а середнім для свого зросту і ваги. У кожного своє ставлення до цього. Хтось хоче мати великі руки, і тому той, кому це потрібно, більше робить вправ на м'язи рук. Або ж хтось хоче великі ноги, величезних розмірів, той більше робить вправи для ніг. Кожен сам обирає свою програму та мету тренувань.
Олександр:
– Потрібна своя програма для того, щоб прокачати ті м'язи, які людина хоче накачати й надати їм об'єму. Так, я знаю, що є професійні спортсмени, які тренуються в тренажерному залі з певною метою, щоб показувати своє тіло на публіці, і в них уже зовсім інше ставлення до тренувань. Вони тренуються по-своєму, а я, як проста людина з вулиці, яка сама вирішила тренуватися, щоб поліпшити своє, як фізичне здоров'я, так і емоційне. Ми тренуємося для себе, а не для якихось виступів чи змагань. Для них потрібно мати свій підхід тренувань і жорсткий режим.
Сергій:
– Тому я ще не звик до того, що потрібно вчасно бути біля тренажерного залу і не підводити свого друга.
Олександр:
– Через відсутність жорсткого режиму, а ти ходиш у зал так, для себе, і на все інше не звертаєш уваги, і як виходить, так виходить.
Сергій:
– Ні, у мене є свій режим, але не такий, щоб бути в залі хвилина в хвилину.
Олександр:
– Ти так завжди живеш?
Сергій:
– Ні… Я скоро прийду.
Олександр:
– Але я не бачу тебе. Мені здається, тобі ще йти і йти.
Сергій:
– Я скоро буду, ще кілька хвилин – і я прийду.
Олександр:
– Я вже тут стою цілу вічність, а тебе все немає.
Сергій:
– Я вже скоро буду.
Олександр:
– Мені не хочеться чекати. Усі, хто виходить із залу, дивляться на мене якось дивно. А я все стою і розмовляю по телефону і не заходжу до залу.
Сергій:
– Не поспішай бігти в зал, дочекайся мене. Я скоро прийду, і ми разом підемо в зал і будемо тренуватися. Чуєш?
Олександр:
– Та чую.
Сергій:
– Краще поговоримо на іншу тему. Так хвилини очікування минають набагато швидше.
Олександр:
– На яку тему ти хочеш поговорити?
Сергій:
– Мене радує, що ми самостійно тренуємося.
Олександр:
– Чого тебе тішить, що ми одинаки і самі всього навчилися?
Сергій:
– Нам пощастило, що ми самостійно тренуємося. Подивися на це з іншого боку. Ми нікого не просимо жодних порад, і тому до нас ніхто не підходить і не вказує, як і що нам робити. Ми тренуємося за своєю програмою, і приходимо в зал тоді, коли хочемо.
Олександр:
– Ні, ми приходимо в зал тоді, коли можемо прийти. У мене не так багато вихідних для відвідування залу. Було б більше часу, я б більше тренувався, але не настільки, щоб потім стати величезних розмірів. У мене все в міру, і міру я свою знаю. Була б можливість, я б трохи довше затримувався в залі, замість години я б тренувався дві.
Сергій:
– Так, згоден, але все ж таки класно, коли ти сам тренуєшся і робиш те, що тобі хочеться, і за своєю програмою, і не чекаєш, доки хтось тобі покаже й розкаже, або ж скаже, що й коли робити, а так ти сам приходиш до залу, робиш розминку і тренуєш ті м'язи, які ти хочеш, і так само повторно робиш стільки, скільки тобі треба.
Олександр:
– Тут є своя правда, але все ж таки я роблю норму підходів у кожній вправі, як ти пам'ятаєш, чотири підходи на кожну вправу.