А кому тепер легко?
* * *
– Ну, як, твій малюк уже розмовляє?
– Неговіркий він у мене, мовчун. Усе тільки пише, пише…
– Що пише?!
– Ну, там, романи, п'єси, поеми…
* * *
– І закинув він вудку в лунку… Як у казці: "Ловися рибка велика й маленька". І з лунки дійсно… Ні, не рибка, а людина, не велика, маленька. Але трапилося це тільки за дев'ять місяців. Втім, то була не те щоб лунка, та й закидав він у неї не те щоб вудку.
* * *
– Ні, дельфіни – істоти доволі дурні. Про це свідчить той факт, що жоден із них не одержав дотепер Нобелівської премії.
* * *
– Не вистачало, аби я дихав задурно! Ні, ви мені як належить заплатіть, тоді я буду дихати. А так – що ж. Чи я дурень, щоби робити абищо задарма!
* * *
– Він виведе із себе кого завгодно!
– Ну, виводити із себе, наприклад, глистів – справа потрібна.
* * *
– Люди! Бережіть вогонь від пожежників! – благає Прометей.
* * *
– Бути чи не бути? От у чому питання, – говорив принц Гамлет.
– Давайте не будемо, громадянине, – говорить затриманому міліціонер Терещенко.
* * *
– Ти віриш в існування людини?
– Ні! Ніхто з нас жодної людини ніколи не бачив, виходить, людини зовсім не існує! Це просто чиїсь вигадки!
Так казали глисти в людському кишечнику. .
* * *
– Ви такий розумний!
– Це мерзенний наклеп! Я не розумний. Я дуже-дуже розумний! Не треба плутати.
* * *
– Ви знайомі з корейською кухнею?
– Та я на корейській кухні собаку з'їв!
* * *
– Як говориться, вустами маляти…
– … смокчеться цицька?
* * *
– На знак протесту ми оголошуємо голодування!
– І як довго ви маєте намір голодувати?
– Аж до самого обіду!
* * *
– Деякі, замість того, щоби валятися на дивані й дивитися телевізор, займаються роботою, спортом і іншою допотопною дурнею. Дикі люди, що відстали від цивілізації!
* * *
– Якщо жінкам можна носити бюстгальтери, а чоловікам не можна, то це дискримінація за статевою ознакою! Ми, борці за гендерну рівноправність, вимагаємо, щоби легка промисловість випускала бюстгальтери й для чоловіків!
* * *
– Еее.… На чому я зупинився?
– На моїй нозі.
– Хіба я говорив про вашу ногу?!
– Ні, ви на неї наступили й зупинилися.
* * *
– Чула, який страшний злочин трапився в сусідній кімнаті? – запитує торшер у настільної лампи.
– А що там відбулося?
– Там люстру.… Ні, мені важко про це говорити! Люстру повісили!
– Ох! Яке звірство! Бідолашка! Вічна їй пам'ять!
* * *
– Вона працює, не покладаючи рук, неначе Венера Мілоська.
– Хіба Венера була трудівницею?
– Ні, я не до того, що "працює", а до того, що "не покладаючи рук". Ти бачив цю скульптуру? У неї ж немає рук. І тому вона їх не покладає, бо ж неможливо покласти те, чого немає.
* * *
– Я дуже скромний. Я фантастично скромний. Я найскромніша людина у Всесвіті. Не побоюся цього слова, я просто таки гігант скромності. Скажу без зайвої скромності, що всі інші люди в порівнянні із мною в аспекті скромності просто комашки! Рівних мені немає. Я щось особливе, видатне, надприродне! От наскільки я скромний.
* * *
– Він працює педерастом… Тьху, знову обмовився! Не педерастом, а пародистом. Схожі слова. Плутаю.
* * *
– Нехай у мене першим кине камінь той,… у кого немає кінцівок!
* * *
– Я тобі вже в сотий раз кажу: не повторюй те саме по сто разів!
* * *
– Я його вбив, а він узяв і воскрес! Я його знову працьовито вбив, а він знову воскрес! Я його ще раз, не шкодуючи сил, убив, а він знову воскрес! Ну ні сорому, ні совісті в людини! Ніякої поваги до чужого труда!
* * *
– Я досить розумний, аби виголошувати мудровані слова, але, на жаль, не настільки розумний, щоби розуміти те, що я кажу.
* * *
– Васю, ну давай одружимося!
– Нюро, для того, щоби дві людини одружилися й вели спільне життя, у них повинне бути багато спільного: спільні погляди, спільні смаки.… От мені, наприклад, подобаються жінки, подобається до них залицятися, подобається з ними… гм… це саме. А тобі, Нюро, подобаються жінки?
– Мені, Васю, подобаєшся ти.
– Ну, от бачиш, Нюро: мені подобається одне, а тобі зовсім інше. Як же ми можемо одружитися, коли в нас настільки різні смаки?!
* * *
– Мене намагався завербувати прониклий на нашу територію шпигун. Світлий такий шпигун. Із крильми. Зі світним колом над головою. Його до нас із неба закинули. Але я йому не піддався, а навпаки – знешкодив і затримав: поламав йому крила, загасив його світло й передав до рук агентів держбезпеки. Там йому, негідникові, покажуть, як проникати на нашу територію й вербувати наших людей!
* * *
– У жінок тільки збочення на думці: вийти заміж, створити родину, народити дітей і так далі. А от щоби просто трахатися по-людськи, без таких от збочень, – ні, їм це, чи бачте, не до шмиги!
* * *
– От поетеса Аделаїда Шмаркля отут пише, мовляв, у її серце встромилася стріла кохання. Але я-то знаю: по-перше, то було не серце, а піхва; а по-друге, то була не стріла, то був…
* * *
– Та що ви теревените все про мистецтво, та про літературу й тому подібні скороминущі тлінні дрібниці. Давайте краще поговоримо про щось вічне. Ну, наприклад, про какашки.
* * *
– Великий письменник Авакум Ксенофонтович Гриль прославить нашу літературу! Але для цього треба, щоб Авакум Ксенофонтович Гриль, як мінімум, народився. А для того, щоб він народився, треба, як мінімум, щоб його тато й мама вчасно вчинили статевий акт. Але для того, щоб його тато міг вчасно вчинити статевий акт із його мамою, треба, щоби сам цей тато вчасно народився. А для цього треба, щоби дідусь і бабуся Авакума Гриля вчасно вчинили статевий акт. А для того, щоб ота бабуся могла вчасно вчинити статевий акт із отим дідусем, треба, як мінімум, щоби ця бабуся вчасно народилася. А для цього треба, як мінімум, щоби прадід і прабаба вчасно вчинили сама розумієш що. Але щоб вони це зробили, треба, як мінімум, щоби прадід вчасно народився. А для цього треба, щоби прапрадідусь й прапрабабуся майбутнього великого письменника Авакума Гриля вступили в інтимний зв'язок. А для того, щоб це відбулося, треба, як мінімум, щоб ота прапрабабуся вчасно народилася. А для цього треба, щоби прапрапрадідусь, грубо виражаючись, відтрахав прапрапрабабусю. Я тебе стомив? Потерпи, скоро ти дізнаєшся, до чого я все це.… Отже, щоб цей сексуальний контакт трапився, обов'язково треба, щоб отой прапрапрадідусь, як мінімум, так, вчасно народився. А для цього треба – так, так, так, – щоби відбувся статевий акт між прапрапрапрадідусем майбутнього великого письменника Авакума Гриля і його ж прапрапрапрабабусею. Коротше кажучи, я, як майбутній прапрапрапрадідусь майбутнього великого письменника, пропоную тобі, Зінаїдо, як його майбутньої прапрапрапрабабусі, негайно вступити зі мною в статевий зв'язок. Інакше ми будемо винуваті в тому, що не буде через двісті років великого письменника Авакума Ксенофонтовича Гриля і його великих творів. І людство нам цього не вибачить!
* * *
– Витри шмарклі.
– Я вже приступаю до планування початку проведення даного заходу.
* * *
– Громадянине хулігане, скажіть, будь ласка…
– Хто хуліган? Це я хуліган?! Це ти мене хуліганом…
– Ну так.
– Чуєш ти, падло, та я тобі за таку образу по морді…
– Саме це я й мав на увазі.
* * *
– Вам, чоловікам, тільки одне треба, – ображено сказала вона, поправляючи спідницю.
– Ну чому ж тільки одне, – заперечив він. – Я б і від другого не відмовився. Та й третє можна спробувати.
* * *
– Я ділова людина, тому думаю про прибутки.
– Ділова людина – це той, хто думаючи про прибутки, не забуває про совість, шляхетність, людяність, моральність, честь, порядність та терпимість. А той, хто про це забуває й думає тільки про прибутки, той не ділова людина, а діловий нелюдь.