Іноді з Петром виходив на ринг, боксував кілька раундів, і далі повертався до опрацювання ударів. Час минав швидко, непомітно. Спочатку минуло літо, а потім осінь, і вже настала зимова пора, так само продовжував тренуватися. Прийшла весна, за цей час Іван уже встиг відновити форму. Не замислювався над тим, як швидко минає час. Над тими сказаними словами Петра, що прийде той самий момент, коли він покине зал, не замислювався. Найбільше не хотів іти, і тут почувався вдома. Тренувався на свіжому повітрі, це було найкраще місце в його житті. Відновив свій дух, і в ньому з'явилася внутрішня сила, а це давно затихла після тривалого часу самотності й битви зі своїм минулим мотивація. Сьогодні був приємний сонячний, теплий, свіжий день, і в житті Івана сталися справжнісінькі зміни. Його звільнили з роботи, навіть не міг собі подумати, що на такій роботі, де потрібно весь час працювати, а це була нелегка робота, йому доведеться з неї піти. Іван залишився без роботи, припускав, що таке може статися, але коли, не знав. Усе сталося зовсім несподівано, так, як би не міг навіть подумати, усе було вранці, коли у вихідний день керівник складу подзвонив і сказав, щоб він ішов, ніхто, жодних пояснень не дав. Навіть не зрозуміли, через що йому довелося покинути своє місце роботи, і Іван одразу поїхав тренуватися в Гідропарк. Довго думав, не зміг зрозуміти справжню причину, те, що з ним сталося під час тренування. Тренувався і був зосереджений на роботі своїх ударів, недалекі думки відвідували його. Намагався відволіктися від тренування, та все ж нічого не вдалося. Після завершення тренування Іван підійшов до лавки і почав думати, що в нього зараз немає роботи, заощаджень, що робитиме далі, цього не знав, а знайти роботу було не так уже й легко. Розумів, що зараз у нього в кишені залишилося кілька гривень, а цього вистачало лише на кілька днів життя, кілька разів сходити в магазин купити поїсти. Більше у нього не залишалося ніяких грошей, що йому робити, не знав, і як заробити хліб. На найближчий час у нього немає якихось грошей, щоб можна було купити поїсти, ще прожити кілька днів. Не знав, де зараз знайти роботу, чи бодай кудись піти на день, розвантажити машину або ж зробити ще якусь фізичну роботу. Не розумів, що з ним відбувається, що так штовхнуло начальника складу звільнити його. Подивився на всі боки і побачив, що люди як люди живуть, приїжджають на машинах, у кожного з них є гроші, є запаси, а в Івана не було нічого, навіть не було найпростішого грошового запасу, повністю був без грошей, без роботи. Що буде з ним далі? Він також не знав. У нього не було жодних грошей, навіть приїхати на іншу співбесіду, щоб влаштуватися на роботу, а до отримання заробітної плати за минулий місяць залишалося ще два тижні, а це після звільнення. Вдома не було жодних запасів їжі, а якщо були, то вони на кілька днів. Йому потрібно було якнайшвидше придумати, як заробити грошей, розумів, що йому ніхто не допоможе, він сам по собі. У нього не було друзів, тих людей, хто б зміг фінансово допомогти. Все життя сподівався тільки на самого себе, тільки сам собі міг допомогти. Зараз ніяк, і ніде не міг заробити грошей. Ніколи не звертався по допомогу до сусідів, до співробітників, і на роботі не так часто з кимось розмовляв, був повністю впевнений у тому, що йому ніхто не зможе допомогти.
Почав думати, роздуми тривали протягом двадцяти хвилин, вирішив, що краще поїде додому. Іван приїхав додому, а сьогодні ввечері нічого не їв, вирішив завтра вранці знову поїхати в зал. Вранці прокинувся, зібрав речі, і поїхав у Гідропарк.
Іван, стоячи посеред залу, подивився вдалину тренажерного залу, і подумав:
— Мені потрібно якось заробити грошей, може мені почати боксувати за гроші? Пропонувати всім хто тут тренується, займається боксом, виходити на ринг і боксувати з ними один раунд, і той, хто переможе, той отримає винагороду, а сума буде, а я так думаю, невелика. Я думаю, тут буде багато охочих, тому що я вже не раз чув, бачив тих, хто хоче зі мною вийти на ринг, а за невеликі гроші, думаю, буде ще більше охочих, і сума буде сто гривень, цього буде достатньо. Якщо навіть у когось не буде грошей, а спортсмени найчастіше багато не заробляють, то я можу бути впевненим у тому, що в кожного в кишені знайдеться така сума, це не багато. Якщо я зможу перемогти, то в мене сьогодні ввечері буде батон, а якщо пощастить, то ще й із маслом, — Іван усміхнувся, — гарний задум. Сподіваюся, що хтось погодиться.
Іван подивився навколо, нікого підходящого не було. Знову подивився, вже далеко по залу, і сказав:
— Напевно, сьогодні не мій день. Усі боксери сьогодні вирішили зробити для себе вихідний день. Ну, що ж, сьогодні тут тільки одні качки. Сьогодні не мій день. Я думаю, що сьогодні, я буду тренуватися протягом усього дня, і за цей час хтось приїде так само потренуватися. Так, що приступимо до тренування. Якщо сьогодні мій день, то я сьогодні зможу з кимось по боксувати, хоч би як це наївно звучало, хоч би як я сам собі не вигадував те, що в мене все вийде, я все ж сподіваюся на те, що сьогодні я проведу кілька боїв по раунду.
Іван узяв білий пакет, вдягнув боксерські рукавиці, почав тренуватися. Сьогодні вирішив не накручувати бинти на руки і відпрацьовувати удари на швидкість, легко, в один дотик. Іван підійшов до балонів і почав відпрацьовувати удари. Тренувався протягом години, самостійно робив собі час для кожного раунду, а це було п'ятнадцять хвилин, один раунд тренування. Протягом години до тренажерного залу ніхто не приїхав. Іван зупинився, опустив руки й подивився на всі боки, нікого не було. Навколо займалися люди, і ті, хто хотів собі накачати великі м'язи, привести себе у форму або ж позбутися якогось стресу. Іван зняв рукавички і поклав їх на лавку, знову подивився на всі боки, знову нікого не було.
Сів на лавку, подумав:
— Так, уже, життя моє змінилося, дуже швидко. Я сам того не очікував, що я залишуся без роботи, а ще гірше без грошей у кишені. У мене немає ніяких грошей, а зарплата буде за кілька тижнів, а за щось потрібно жити. І хоча б, ще, можливо, по можливості, знайти якусь роботу, а де її шукати, я цього не знаю, і охочих немає, хто б зараз міг вийти на ринг за сто гривень. З іншого боку в мене є прогрес у житті, я залікував свої душевні рани, і вже зумів відновити форму, але ці тренування, як акторський зал. Усі завжди на мене дивляться, ніхто не платить за мою виставу, а так би були якісь гроші. Може мені треба знайти можливість виходити на професійний ринг, я стану затребуваним боксером, це не найгірша ідея, але, напевно, це може бути, тільки в моїх мріях, а можливо, моя мрія колись здійсниться, — Іван розмовляв сам з собою, а навколо нього нікого не було, і в нього була звичка, подобалося залишатися наодинці і тривалий час розмовляти з самим собою.
У цей час в іншому кінці тренажерного залу там, де вхід стоять сині тренажери, з'явилося кілька людей. Вони зайшли до тренажерного залу, повільно йшли залом, а на всі боки були спортивні сумки, і Іван подивився на них убік, зрозумів, що це боксери, бо вони раніше тут тренувалися, і один із них принаймні йому підходив для спарингу. Зараз в Івана виникла думка запросити боксерів у ринг, запропонувати їм за один раунд сто гривень, і в такому разі Іван думав знайти ще одну людину, третю людину, щоб та рахувала очки, і визначить переможця. Іван почав думати про те, щоб когось із них призначити суддею, бо вони спортсмени, знають, що таке бокс, можуть справедливо судити. Спортсмени підійшли до рингу, а Іван сидів недалеко на лавці. Дивився на них, а вони подивилися на нього, пішли в інший бік, там стояла лавка. Поставили на неї сумки, почали переодягатися в спортивний одяг, а це були шорти і футболка. В Івана одразу виникла думка, що б підійти до них і зробити пропозицію, але йому було незручно. Після того, коли вони до нього підходили, а він відмовився з ними розмовляти, але зараз уже немає іншого виходу, бо йому потрібні гроші, і хотів з ними вийти на ринг, від боксувати раунд з кимось із них. Іван знову подивився на спортсменів, вже не думаючи рішуче підійшов до них, і сказав:
— Вибачте, що я до вас звертаюся, турбую, але в мене до вас виникла одна пропозиція, можливо, вона вам сподобається, а можливо, ні. Я розумію, що ви якось до мене підходили, але тоді в мене не було настрою, були душевні переживання життя, щоб із вами не заговорити.
Першого хлопця звали Ігор, другого звали Віталій, а третього звали Саша, і перший одразу заговорив, Ігор сказав:
— Добрий день. Так, я вас згадав. Я якось до вас підходив, і у вас не було жодного бажання зі мною розмовляти, нічого страшного в цьому немає, у людей бувають різні ситуації, коли буває так, що ні з ким не хоче розмовляти.
Іван подивився в очі:
— Це добре, що ви мене розумієте, можна говорити на "ти", якщо ви хочете.
Ігор одразу відповів:
— Так, я думаю, так буде набагато легше розмовляти.
Іван:
— Не завжди всі люди можуть зрозуміти інших людей, і потім відбувається незрозуміле, між ними виникають мовчазні конфлікти.
Ігор відповів:
— Ви не турбуйтеся. Все добре, що ви нам хотіли сказати?
Іван усміхнувся:
— Я б вам хотів запропонувати так, як я бачив, що ви тренуєтеся і скоріш за все, займаєтеся боксом, вийти зі мною та по боксувати один раунд, — хлопці стояли біля нього та уважно спостерігали за Іваном, і одразу Ігор відповів, — добре, нічого складного в цьому нема, я з радістю вийду з тобою на ринг, і хотів би від боксувати хоч один раунд.
Іван:
— Це дуже добре, що ти погодився, але я б хотів ввести, невеликі зміни в нашому поєдинку одного раунду.
Ігор здивувався й одразу запитав:
— Які?
Іван одразу відповів:
— Так, як у мене в житті, зараз, склалися обставини, я пропоную за один раунд, тому, хто переможе, отримає сто гривень. Якщо я програю, я віддаю вам сто гривень, а якщо ти програєш, ти мені даєш сто гривень.
Ігор голосно засміявся:
— Це ж копійки. Якось незвично чути від незнайомця, який просто хоче по боксувати один раунд і пропонує за перемогу, а це вперше в житті, і раніше такого не чув, сто гривень.
Саша посміхнувся:
— Він справжній боксер. Напевно, у нього саме така оплата за один раунд.
Ігор усміхнувся:
— Нам, раніше, платили набагато більше.