Вас турбує директор ринку Троєщина. Я вже вдруге на дорозі помітив порушника, і треба якнайшвидше на перехрестя поставити працівника дорожньої служби, щоб запобігти дорожньо-транспортній пригоді.
Жінку уважно вислухала та відповіла:
— Добре. Дякую вам за повідомлення та виявлення порушника. Ми швидше поставимо на це перехрестя працівника дорожньо-транспортної безпеки.
Василь Іванович:
— Дякую вам, — поклав слухавку.
Жінка уважно подивилася і сказала:
— У вас щось трапилося?
Василь Іванович з тим самим поглядом відповів:
— Я вже вдруге бачу як водій, який не дивиться на дорогу, і ні на кого не звертай увагу перелітає перехрестя на заборонене світло. Він створює небезпечну ситуацію на дорозі, а можуть загинути люди і зателефонував туди куди потрібно та повідомив їх про порушника і що сьогодні може статися якась дорожньо-транспортна пригода, а ще сказав, щоб туди потрібно якнайшвидше послали працівника їхньої служби для усунення порушень та збереження життя людей.
Жінка уважно вислухала Василя Івановича:
— Я з вами повністю згодна. Це неподобство, що такі водії сідають за кермо і їздять як хочуть і ні на кого не звертають увагу. Якби жінка йшла з дитиною? Щоби тоді було? Якби він не зупинився та не помітив її? Це жахіття. Дякую вам, що ви повідомили про такого водія, який не дотримується жодних правил дорожнього руху.
Василь Іванович:
— Я ж про це говорю. У таких випадках потрібно якнайшвидше повідомляти службу безпеки дороги, щоб вона відіслала свого працівника на це місце і таких порушників було покарано.
Жінка:
— Я з вами повністю згодна, що треба карати таких порушників, які вчиняють порушення. час, коли на дорозі є автівки з дітьми.
Василь Іванович:
— Я ж про це говорю, що можуть постраждати діти та жінки. Це потрібно якнайшвидше припинити.
Жінка:
— Дякую вам, що ви так швидко відреагували. Якби була інша людина, він би на це подивився і посміхнувся і далі пішов у своїх справах.
Василь Іванович:
— Це потрібно якнайшвидше зупиняти та повідомляти певні органи безпеки.
Жінка:
— Я з вами повністю згодна.
Василь Іванович віддав телефон:
— Дякую вам за сніданок і вибачте, що так все склалося. Не хотів вас турбувати.
Жінка:
— Нічого страшного тут немає. Це я вам маю дякувати за те, що ви так швидко відреагували. Можливо, на тому місці могла бути я, і це все для мене погано закінчилося б. Якщо у вас буде вільний час, будь ласка заходьте і від нашого закладу безкоштовна кава.
Василь Іванович посміхнувся:
— Дякую. Буде вільний час, я обов'язково заїду до вас на безкоштовну каву.
Василь Іванович вийшов з невеликої крамниці і сів в автомобіль і повільно дотримуючись правил дорожнього руху поїхав уперед. Об'їхав певний відрізок дороги, доїхав до розвороту і, розвернувшись, поїхав на ринок. Під'їхав до свого офісу, залишив автомобіль на стоянці і піднявся до кабінету, поснідав і продовжив працювати за комп'ютером, але вже з зовсім іншим настроєм, а він був зіпсований водієм, який не дотримувався правил дорожнього руху. Його дзвінок дав певний результат і за дві години вже на тому перехресті, де відбувалося порушення, з'явився працівник головного управління служби безпеки дороги та почав регулювати рух на дорозі. Водії стали обережніше їхати і дотримуватись правил дорожнього руху, щоб не опинитися в положенні порушника та не отримати за це покарання. Вже всі зрозуміли, що тут потрібно дотримуватись правил дорожнього руху, а автомобіль уже більше не з'являвся на цій дорозі протягом цілого дня.
Сівши на шкіряний стілець, а комп'ютер не вимикався, почав друкувати свої справи, які треба було сьогодні ввечері відвести у службу безпеки, щоб вони опинилися у керівника на столі для розгляду та подальших дій. Всі, хто прийшов о дев'ятій годині працювати на ринок, вже відкрили свої місця і чекали перших покупців і як завжди покупці приходили один за одним. Кожен дивився певні речі і за довгий час існування ринку всі місцеві жителі знають, де що знаходиться, і не потрібно витрачати час на пошуки певних покупок. На ринку була повна тиша і якщо люди розмовляли то не голосно і так щоб не заважати не відволікати від уважного розгляду речей. Кожен хотів вибрати ту ж річ, яка йому подобається та придбати її, а гучні розмови осторонь можуть відволікати. Повна зосередженість на купівлі.
Василь Іванович протягом кількох годин працював і думав лише про справи і коли він закінчив друкувати останню справу, зберіг документ на комп'ютері і почав згадувати того хлопця Олега, який час від часу приходив сюди і з ним зустрічався. У його житті нічого не змінювалося і ті кримінальні авторитети та спеціальні служби час від часу з'являються і продовжували робити свою справу, а він не міг зрозуміти, чому вони так довго за ним спостерігають і не відпускають, не дають йому згадати ці моменти, які в нього були . Достатньо було подивитися на хлопця щоб зрозуміти що з ним було та це тривало поступово з певною межею у часі та нічого не змінювалося. Думав, що ті люди, які недобрі до Олега, мають свої наміри, але це звичайний хлопець, у якого немає грошей, у якого звичайні батьки працюють на звичайній роботі та заробляють зарплату. Вони не мають великого стану, у них нічого немає, але є тільки найнеобхідніше для життя, і у таких людей таке ж життя, як у всіх, хто приходить сюди на ринок, вони нічим не відрізняються від інших. Незважаючи на те, що Олег відрізнявся від інших хлопців виразом на обличчі, але його мова не давала нікому нічого зрозуміти і можна було відразу сказати що хлопець має певні вади і там немає ніякого такого сильного інтелекту, який міг би дати в чомусь певний результат, але у чому були зацікавлені ці спеціальні служби та кримінальні авторитети у цьому хлопці Василь Іванович так цього всього не розумів. У них також є люди, які набагато сильніші в інтелекті та обіймають певні посади, займаються певними справами, розвитком комп'ютерних технологій та в інших напрямках, які важливі для цих людей, а що там робитиме Олег? Що він там зможе зробити чи створити таке щось надзвичайне, неймовірне, що це вразить усіх працівників цих спеціальних служб та кримінальних авторитетів, які мешкають неподалік його будинку і час від часу за ним спостерігають. Що потрібне цим людям від такого хлопця? Він майже нічого не вміє, його виховують батьки, і він не навчається в жодних спеціальних школах і не спілкується з такими людьми, які займаються та працюють у певному спеціальному напрямі та мають засекречений стан та заборону на розголос.
Василь Іванович нахилив голову і подумав про себе:
— Що ж ці люди хочуть від того хлопця? Він же звичайний хлопець, а вони його постійно б'ють, з нього знущаються, а потім роблять так, щоб він це все забував. У нього навіть немає ніякого дитинства, він ні з ким не спілкується, у нього немає друзів, постійно сам по собі є тільки брат. А я впевнений, що він не дуже добре до нього ставляться. Дивлячись на те, як він розмовляє, я повністю впевнений, що він його соромиться, свого брата перед своїми друзями і це звичайна справа братів. Діти багато в житті не розуміють і їм потрібно спочатку подорослішати, щоб почати дивитися на життя зовсім іншими очима та цінувати один одного. Не кожен хлопець має брата, а це справді величезний подарунок мати старшого чи молодшого брата, з яким можна поговорити і навіть якщо він у чомусь не освічений. Це можна швидко виправити, якщо він не може розмовляти, то в будь-якому випадку при великому бажанні можна знайти інший спосіб спілкування. Навіть узяти папірець і почати писати слова і це буде набагато цікавіше, але до цього потрібно ще подорослішати, щоб його старший брат дещо зрозумів у своєму житті і це в будь-якому разі буде тільки пізніше. Все ж таки мене хвилює одне питання. Що це за люди, і чого вони від нього хочуть? Вони не дають йому спокійно жити та переслідують. Як ця дитина може знати більше, ніж вони, в чому може вона відрізняється від усіх тих людей, а їх велика кількість, більше сотні, а також понад дві сотні людей, які займаються такими справами. Він же їм нічого не зможе зробити і навіть якщо дійде справа до бійки, то в будь-якому разі Олег буде набагато слабшим, адже ці хлопці також мають фізичну підготовку та тренуються щодня. Мені важко зрозуміти, адже таке переслідування такого звичайного хлопця мене бентежить, я не розумію що такого дивовижного в ньому. Чому вони так завзято дивляться на нього? Не дають розвиватися, почати нормально розмовляти та спілкуватися з іншими хлопцями. Не дають йому можливості, щоб деякий час минув і вади в розмові почали зникати, а для цього потрібен не один рік, а вони постійно і щороку як я вже спостерігав присутні в його долі, — глянув на документи, — ні, треба не відволікатися, у мене є особливі справи, які мають величезне значення і відповідальність перед державою та службою безпеки і які потрібно якнайшвидше закінчити, а тут подумки з'явився. той хлопець, який постійно сюди ходить і подивившись на його обличчя, можна відразу сказати, що він постійно плаче і йому боляче, страждає, а в житті немає ніякої радості. Це нелюди, що постійно знущаються, я б такого собі не дозволив якби був злочинцем. Що такого дивного у цьому хлопці? Я не знаю. Василь Іванович глянув на годинник і сам собі сказав:
— Досить відволікатися, треба закінчити справи. Чомусь хлопець все частіше відволікає мене і я думаю про нього. Коли буде вільний ас, тоді повернуся до цієї теми.
Василь Іванович подивився на монітор комп'ютера, відкрив новий документ і почав друкувати справу, зробивши все можливе, щоб відволіктися від думок про хлопця Олега, який постійно прикутий до уваги не звичайних кривдників.
Година проходила швидко, а друга ще швидше і час йшов непомітно. Коли Василь Іванович працював, а він був повністю зосереджений на роботі і ні на що не звертав уваги, а якщо буде відволікатися, то може зробити в тексті помилку, а це було б неприпустимо керівника, і кожне слово має бути правильно надруковано. Ці документи читатимуть інші керівники з різних органів.
Пройшов весь день і закінчився робочий день, а це було о вісімнадцятій годині вечора і Василь Іванович не помітив, як минув час, і деякі справи не закінчив.