Я хочу щоб люди були щасливі і заробляли гроші хорошою роботою. Тільки тоді у світі щось зміниться і це мабуть буде друге моє бажання. Хлопці, тихіше. Я зараз знайду одну підходящу золоту рибку за загадаю своє бажання.
Перший чоловік:
— Гаразд. Вперед.
Один із чоловіків у цей момент сказав:
— Я не кажу, щоб люди не заробляли гроші, а я хочу сказати те, щоб люди раділи життю і зробили стільки грошей, скільки їм потрібно для життя, і гарною роботою, і не так, щоб стати щасливою людиною, потрібно робити щось погане.
Перший чоловік:
— Це гарна думка. Тихіше, наш друг загадує бажання.
Чоловік:
— Добре. Вибач. Я мовчу.
Чоловік, який загадав бажання, сказав:
— Усе. Я загадав своє бажання, а яке я не скажу.
Перший чоловік:
— У когось є друге бажання.
Один із чоловіків відповів:
— Воно є у кожного, але зараз, мабуть, про нього ніхто не скаже. Кожен хоче загадати своє бажання і щоб про нього ніхто не дізнався.
Перший чоловік:
— Хороша і правильна думка. Це щоб воно збулося.
Друга людина:
— Так. У кожного є своє бажання, про яке не хоче говорити. Це правильне рішення.
Усі чоловіки з компанії одночасно подивилися на свого друга й одночасно йому сказали:
— Це щире бажання. Ти щира людина, яка хоче, щоб цей світ став кращим. Якщо ці рибки справжні золоті рибки то наші бажання здійсняться. Тож якщо цей світ стане кращим, то він стане легшим для всіх людей і тоді ні хто не знатиме страждань і всі будуть задоволені життям.
Перший чоловік:
— Головне залишатися дитиною і ніколи не дорослішати.
Другий чоловік:
— Я сильно відчуваю що ми ніколи не подорослішаємо і завжди будемо дітьми.
Перший чоловік:
— Усе починається з однієї людини. Якщо одна людина стане щасливою, то інша також стане щасливою, а якщо друга людина буде щасливою, то так і третя людина буде такою. Так у світі все побудовано.
Другий чоловік:
— Від початку до кінця одна людина передає щастя іншій, але бувають люди, які не хочуть давати щастя іншій людині, і так, крім однієї людини, більше ніхто не пізнає щастя.
Перший чоловік:
— Якщо ми щасливі, то нам потрібно давати і дарувати людям щастя і тоді ми зможемо зробити багато добра і цей світ стане кращим.
Перший чоловік:
— Так. Нам потрібно почати змінювати світ як це зробив океанаріум. Він дав нам початок до змін і мабуть ще не одній людині відав щось цінне.
Другий чоловік:
— Океанаріум змінив нас, а ми змінимо світ.
Усі хлопці одночасно сказали:
— Так!
Перший чоловік:
— Звичайно, так. У цьому сенс життя. Потрібно життя робити легшим не тільки собі, а й іншим людям, і тоді світ стане зовсім іншим, і люди перестануть страждати й боятися одне одного, довірятимуть і допомагатимуть. Це головне в нашому житті.
Другий чоловік:
— Це доля багатьох людей. Наша справа. Адже тільки сильні допомагають тим, хто слабший, і це правильне рішення, і тільки так буде злагода і благополуччя у світі.
Перший чоловік:
— Правильна відповідь. Долі багатьох людей зміняться і стануть іншими.
Другий чоловік:
— Ці цінності потрібно берегти як серце. Якщо не буде хороших цінностей, то життя стане хмарним і пустим, і тоді всі страждатимуть і постійно щось шукатимуть.
Перший чоловік:
— Якщо не зберегти цінності то тоді багато хто щось втратить і ця втрата може бути назавжди.
Другий чоловік:
— І не завжди постійно потрібно заробляти гроші, які врешті не дають потрібної радості, а час ніколи не повернути.
Перший чоловік:
— Завжди потрібно заробляти гроші добром і хороші гроші — це приємні гроші, і їх приємно витрачати.
Другий чоловік:
— Так. Це правильна відповідь.
Перший чоловік:
— Чесним шляхом багато грошей не заробиш.
Другий чоловік:
— Я з тобою згоден.
Перший чоловік:
— Чесні гроші це приємні гроші, які приємно тримати в руках.
Другий чоловік:
— Прості речі, які потрібно знати, щоб життя стало кращим.
Перший чоловік:
— Завжди потрібно нести відповідальність за все те, що ми робимо.
Другий чоловік:
— Я з тобою згоден.
Перший чоловік:
— Завжди потрібно насолоджуватися життям і робити добрі справи і життя стане кращим.
Другий чоловік:
— У людини одне життя і в кожного відведено свій час на життя. У когось його багато, а в когось його мало. Потрібно цінувати те, що є в житті.
Перший чоловік:
— Потрібно цінувати кожну хвилину свого життя, адже вона одна.
Другий чоловік:
— Адже не можна керувати часом і нічого неможливо зробити щоб змінити час. Потрібно його поважати і цінувати як мало його не залишилося.
Перший чоловік:
— Багато хто хоче змінити життя, але все, що він робить, стає проти нього і забуває про те, що час неможливо змінити, і не цінує життя, і тоді життя відвертається від нього.
Другий чоловік:
— Кожен хоче щось змінити, але потрібно змінювати те, що можливо змінити, а не те, що неможливо.
Перший чоловік:
— Повністю з тобою згоден.
Один хлопець із компанії сказав:
— Я дуже щасливий, що в мене є такі друзі, які турбуються про життя людей і розуміють цей світ.
Перша людина:
— Добре що в нас хороша компанія і ми робимо добрі справи та допомагаємо людям і робимо життя кращим. Бажаємо людям радості та легкого життя і завжди хочемо залишатися дітьми і ні коли не дорослішати, адже це можливість по-справжньому прожити щасливе життя.
Другий чоловік:
— Діти завжди радіють життю і проживають безтурботне та своє життя і ніколи не звертають уваги на дрібниці, з яких дорослі роблять катастрофу у своєму житті.
Перший чоловік:
— Щоб не трапилося в житті тільки дитина може посміхнутися життю і жити далі, а дорослі як-не-як завжди зупиняються і починають про щось думати і думають дуже довго коли життя йде з-під ніг. Витрачають час на зайві думки і нічого не роблять. Сидять довго на одному місці і постійно щось думають.
Другий чоловік:
— Так. Я згоден. Вони дуже довго і навіть якщо немає рішення, то вони перед тим, як щось зробити, дуже і дуже довго думають і витрачають на це тиждень або місяць, а можливо і більше часу, а ось ми, діти, робимо все й одразу, і в нас все завжди виходить. Живемо і радіємо життю.
Перший чоловік:
— Дорослий і сумний мультфільм зі своїм психологічним настроєм.
Другий чоловік:
— Ми відрізняємося від інших людей тим, що ми діти і завжди схожі один на одного. Діти завжди живуть і радіють разом, а дорослі завжди поодинці. Дорослі самотні люди які забувають про життя і звичайну радість.
Перший чоловік:
— Їм навіть важко знайти спільну мову між собою.
Другий чоловік:
— Так. Завжди щось придумують. У них завжди виникають якісь суперечки. Вони розводять вулиці руками і нічого не розуміють, у житті роблять усе навпаки. Про жарти вони навіть не пам'ятають. Ми дуже швидко знаходимо жарт на кожне питання і вирішуємо як легше жити далі і не витрачаємо багато часу, а що не подобається то від того відмовляємося і йдемо далі своїм шляхом. Робимо добрі справи.
Перший чоловік:
— Ми діти і скільки нам років не було, то ми завжди будемо дітьми. Це дає нам можливість жити і жити по-справжньому та радіти життю, яким воно не було, що б у нашому житті не трапилося. Навіть якщо це будуть музичні зимові труднощі ми завжди знайдемо вихід і будемо разом.
Один із чоловіків компанії сказав:
— Це хороші слова.
Перший чоловік:
— Я хочу загадати таке бажання. Щоб люди не вмирали душею і завжди залишалися дітьми і жили чудовим безтурботним життям. Діти розуміють, що таке війна і труднощі. Можливо тоді ніколи не буде війни. Дорослі постійно щось роблять, але в них нічого не виходить, а в дітей завжди все виходить. Світ набагато кращий і яскравіший, а дорослі цього ніколи не бачать і постійно намагаються зруйнувати наш чудовий світ, а діти його завжди бережуть. Діти завжди уникають конфліктів, а дорослі їх завжди створюють.
Другий чоловік:
— Гарне бажання. Нам не потрібні конфлікти. Ми хочемо жити без труднощів, а дорослі тільки їх і створюють та роблять собі та іншим гірше. Вони не вміють жити.
Один із компанії чоловіків:
— Навіщо люди створюють війну? Війна руйнує все, що ми створювали протягом багатьох років, і це була не легка праця.
Перший чоловік:
— Бо вони дорослі й нічого не цінують і наш світ теж. Постійно щось руйнують.
Другий чоловік:
— Не тільки життя, а й саму любов руйнують. Дорослі постійно знищують одне одного та постійно вбивають серця одне одного. Не дорослі створили світ, а світ створив їх і кожен про це забуває.
Перший чоловік:
— Дорослі це люди, які втратили серце та почуття.
Другий чоловік:
— Втратили самих себе.
Перший чоловік:
— Навіщо людина створила такий довгий шлях.
Другий чоловік:
— Тому що вони втратили дитинство і перестали радіти життю.
Перший чоловік:
— Світ дав життя, а дорослі про це постійно забувають і ніколи не пам'ятають. Самі собі створюють страждання і продовжують страждати.
Другий чоловік:
— Кожна людина хоче жити безпечним життям, але дорослі створюють небезпечне життя, а діти шукають завжди безпеку.
Перший чоловік:
— Світ розділився на дорослих та дітей.
Другий чоловік:
— Краще було б добре, щоб у світі були тільки діти. Вони б завжди знаходили спільну мову і робили цей світ веселим та безпечним і тоді можливо ніколи не було б війни.
Перший чоловік:
— Безтурботне життя.
Другий чоловік:
— Дорослі невідомо куди і завжди поспішають.
Перший чоловік:
— Я з тобою повністю згоден.
Другий чоловік:
— Дорослі не люблять життя.
Перший чоловік:
— Дітям не потрібна війна і страждання, вони завжди шукають розваги та радість.
Другий чоловік:
— Як і ми. Завжди допомагаємо людям і також від цього отримуємо задоволення, а дорослі отримують задоволення від того, що постійно щось руйнують.
Перший чоловік:
— Навіть якщо у нас немає грошей, то ми завжди радіємо.
Другий чоловік:
— Нам завжди всього вистачає.
Перший чоловік:
— Я цього не розумію. Як так можна жити і страждати та постійно руйнувати світ. Це для мене залишається загадкою.
Другий чоловік:
— Це загадка для багатьох дітей.
Перший чоловік:
— Дитина відчуває все набагато сильніше і бачить світ по-іншому та вона розуміє його, а в дорослих немає почуттів, а якщо вони є, то вони постійно про них забувають.
Другий чоловік:
— Байдужість до страждань та до всього світу. Байдужі люди до всього і смерті.
Перший чоловік:
— Золота річка страждань.
Другий чоловік:
— Дитина завжди несе відповідальність за все, що вона робить, і в будь-якому разі якщо вона робить щось не так, то завжди хоче це виправити.
Перший чоловік:
— Так.