Крім, мабуть, Олега. Он він стоїть у кутку зали. По ньому видно, як він боїться і не знає, що робити, – поглядаючи на того, про кого йшла мова, сказав Сергій.
– Давайте його підтримаємо, – запропонував Гриша. – У нього в очах видно страх, а ще коліна трусяться. Це ж усі бачать.
– Йому, певно, сьогодні буде не легко перший раз вийти на ринг. Що він буде робити? – у голосі Вови відчувалося співчуття.
– Сподіваюся, що в нього все вийде і нічого страшного з ним не станеться. Мені б не хотілося, щоб у перший раз він опинився лежачим на підлозі, – Гриша дивився на Олега.
– Я б теж не хотів, щоб він опинився в нокдауні або в нокауті. Це правда. Він не знає, що його суперник не буде його жаліти так, як ми це робимо на тренуванні. Він не знає, що і як з ним буде, як сильно, а це точно, буде бити його суперник. Для нього це справжнє випробування. От витримає він чи ні, я цього не знаю, – похитав головою Вова.
Гриша заперечив:
– Подивимося, що буде з ним на рингу. У боксі все може бути. Може, він сам себе не знає, може, коли він вийде на ринг, то стане зовсім іншою людиною і, сам того не очікуючи, переможе і з посмішкою покине ринг, а другому номеру дістанеться як ніколи. Сьогоднішній день напевно загадка для всіх нас. І для тренера, який його навчав ці місяці, так само.
– Буде цікаво подивитися, як сьогодні буде Олег боксувати, що він нам усім покаже, скільки зможе протриматися на рингу, – Вові було справді цікаво, як усе розвернеться.
Сергій попередив:
– Хлопці, тихіше говоріть, а то якщо Олег почує, то йому стане ще страшніше, а в нас усіх будуть проблеми. Ми тоді будемо набагато більше переживати, знаючи, як ми його налякали перед самим виходом на ринг. Це його перший бій, на справжньому на рингу, і не з нами, а з іншим боксером, який не буде його жаліти. Тож краще всім нам замовкнути й не налякати Олега, а то різне може бути.
Гриша приклав палець до вуст:
– Хлопчики, повна тиша.
– Я з тобою згоден. Усі мовчимо й робимо вигляд, що ми щось робимо, – Вова узявся виконувати якусь вправу.
Олег подивився на хлопців. А ті стояли й посміхалися. Він не зважав на їхню радість, він був спантеличений своїм страхом перед усіма, хто був у боксерському залі. Тут він нікого не знав, усе було вперше. Усі люди були чужими й далекими для нього. Зараз насправді він був сам і не знав, що буде далі, як він буде боксувати. Він припускав, що, можливо, коли він вийде на ринг, його руки летітимуть зовсім в інший бік, він навіть не зможе правильно ухилятися від ударів суперника й отримає по обличчю стільки, скільки в суперника вистачить сил. Він не знає, що йому доведеться пережити, як він буде боксувати з суперником. Олег навіть хотів втекти з боксерського залу.
У залі з'явився суддя:
– До початку спарингів залишилося п'ятнадцять хвилин.
Усі, хто був у залі, почали старанно розминатися, займаючи свої місця. Хтось сидів на стільці, що вже стояв біля рингу. Хтось став далеко від рингу, чекаючи початку. Олег також пішов самостійно розминатися. На стіні тренер прикріпив великий білий аркуш. Це був список учасників сьогоднішніх спарингів. Усі підійшли, щоб подивитися, хто з ким буде боксувати. Олег побачив своє прізвище і того, з ким сьогодні буде вести бій. Він не знав цього хлопця. Ніхто йому нічого не сказав. Усі мовчали, а це ще більше хвилювало.
До початку залишилося десять хвилин.
Олег сидів у куточку й намагався ні про що не думати. Він хотів зосередитися на першому спарингу в його житті. Він думав, коли пролунає гонг, то одразу опиниться в кутку і все, що буде робити, так це ловити удари від свого суперника, який прийшов за перемогою. Що йому потрібно було робити, він не знав. Він був спантеличений цими думками, що виникають перед виходом і не дають спокійно зосередитися. Олег сам собі говорив, що все проясниться на рингу. Зараз думати – це зайва трата сил і часу.
Олег подивився на хлопців, які розминалися, і підійшов до них:
– Привіт.
Гриша одразу відповів:
– Привіт, Олегу. Як ти?
– Усе добре, – була відповідь.
Гриша так же приязно:
– Готовий сьогодні вийти на ринг і показати, як ти вмієш боксувати?
– Я готовий вийти на ринг, а ось показати, як я боксую, я не знаю, вийде у мене це чи ні.
Гриша посміхнувся:
– У тебе все вийде, головне, не поспішай бігти вперед. Стій перед суперником і тримай попереду себе руки, будь обережним. Тоді в тебе хоч щось вийде. Старайся терпіти, тримати удар. Коли захочеш вдарити, то сам зрозумієш. Не поспішай.
Вова почув розмову між Олегом і Гришею і одразу підійшов:
– Олегу, все буде добре. Ти ні на кого не звертай увагу і тримай руки. Не поступайся нікому своїм першим виходом на ринг і не віддавай просто так свою перемогу. Бийся. Нічого не бійся. Тут тебе ніхто не засудить, якщо в тебе нічого не вийде. Усі колись були такими, нічого не знали про бокс і так само нічого не вміли. Все добре, ніхто нічого поганого про тебе не подумає, навіть якщо ти програєш.
До хлопчиків підійшов тренер:
– Хлопці, ви готові до спарингу? Розігрілися?
Гриша за всіх:
– Так, ми вже готові.
Тренер подивився на Олега:
– Олегу, а ти як? Готовий сьогодні вийти на ринг і показати все, що ти вмієш зробити зі своїм суперником?
Олег нахилив голову:
– Так, я постараюся.
Тренер підбадьорив:
– Ти не бійся, і все буде добре. Ми тут усі свої, нічого страшного в тому, що в тебе немає досвіду в боксі. Головне, боксуй так, як ти навчився.
Олег із вдячністю подивився на тренера.
Тренер побажав усім удачі і відійшов.
Олег згадав, що в нього немає своїх рукавичок й одразу пішов до тренера із проханням:
– Вибачте, у мене нічим боксувати. У мене немає рукавичок.
– Чого ж ти раніше не сказав? Зачекай хвилину, я тобі дам рукавички.
Тренер зайшов у двері наприкінці залу, а там був його кабінет, і за деякий час уже приніс рукавички для учня. Олег подякував і пішов розігріватися.
У кожного була своя вагова категорія. Олег у списку був шостим хлопчиком. До його виходу залишилося не так багато часу.
Пролунав перший гонг, і на ринг вийшли хлопчики легкої вагової категорії. Вони боксували швидко, тримаючись один від одного на дистанції. Ніхто не дозволяв підходити на ближню відстань. У кожного була своя швидкість руху й тактика ведення бою, чистий і швидкий бокс. За ними вийшла наступна пара хлопчиків, уже важчої категорії. Вони так само швидко й чисто, без завалювання на ногах, відбоксували свої раунди. Переможцем став хлопчик із червоного кута.
Пара за парою виходили на ринг, а після бою один одному тиснули руки. І ось настала черга Олега. Він уже одягнув на руки за допомогою Гриші боксерські рукавички і був готовий вийти на ринг. Одразу прозвучало запрошення для нього вийти на ринг.
Хлопчики вже не звертають уваги на те, як поводиться суперник на рингу, залякуючи й погрожуючи різними способами. До гонгу як завжди всі спокійно виходять на ринг. Підходять на середину рингу і зосереджено дивляться на свого суперника. І так само після рукостискання повертаються до свого кутка. Олег нічого цього не знав, тому боявся зробити убік зайвий крок. Щойно оголосили про його участь в наступному спарингу. Тренер уже стояв у кутку й чекав свого учня. Олег почув своє ім'я та прізвище і, зібравшись із силами та ні на кого не поглядаючи, пішов до рингу. Усі на нього дивилися й чекали, адже ще ніхто з присутніх не бачив, як він боксує, як і сам тренер. Суперник Олега вже рік займається боксом, це в нього не перший вихід на ринг. Олег про це не знав, сподіваючись, що боксуватиме з таким же самим новачком, як і він.
Олег вийшов на ринг. Суддя покликав зійтися на середині і, пояснивши правила, розіслав їх у свої кути. Пролунав гонг. Почався перший раунд. Суперник мав велику швидкість і боксував чітко, гарно, технічно, легко завдаючи ударів з різної дистанції, а Олег ще жодного разу не показав себе на рингу.
Олег подивився на суперника й сам собі сказав:
"Я готовий до всього. У мене немає вибору. Я сюди прийшов, щоб боксувати. Навіть якщо я нічого не вмію, я зобов'язаний тримати перед собою руки, стояти на ногах, як би мені не було боляче. Завжди тримати руки біля підборіддя і в жодному разі їх не опускати. Рухайся вперед, назад, починай бій лівою рукою, а головне, не забувай про дистанцію. Усе потрібно робити так, як на тренуванні: один лівий і назад у стійку. Не давати супернику підійти на ближню дистанцію, я там ще слабкий. Потрібно терпіти й ухилятися. Якщо потрібно, я буду йти з ударами до гонгу. Я б не хотів, щоб на першому спарингу в мене був моторошний і не красивий програш. Цей спаринг мені покаже, є у мене характер чи ні".
Олег ледве зміг посміхнутися тренеру. Та йому зараз не до зайвих думок. Потрібно якнайшвидше зосередитися й почати боксувати. Олег сам себе налаштував на те, що він зможе перемогти, він сам собі змінив хід думок, відправивши їх у тишу, адже в них немає правди.
Хлопець сам себе підбадьорив:
"Олегу, не бійся, у тебе все вийде".
Олег кивнув тренеру й підняв перед собою руки.
Раптово усвідомив неймовірне відчуття свободи й сили у своїх руках, по всьому тілу розлилася легкість і плавність. У ньому все змінилося. Він став зовсім по-іншому себе почувати, повністю розслабився. Погляд, що був звернений до суперника, став спокійним, у ньому не було хвилювання.
Ніхто з тренерів не хоче, щоб його вихованець програв або показав поганий результат. Усі хочуть побачити найкращий бокс зі швидкими та сильними ударами, зі справжньою жагою до перемоги та без боягузтва.
Олег почав наближатися на середину рингу, а з іншого кута йшов повільними кроками з піднятими руками його суперник. Вони зустрілися на середині рингу. Перший удар наніс суперник. Олег встиг підняти руки, удар влетів у захист. Олег зробив крок назад і відповів лівим прямим ударом. Суперник, не завдавши удару, зробив крок назад. Ліва рука Олега не дістала до цілі. Він швидко її повернув по тій траєкторії назад, не опускаючи вниз, як він це робив під час тренування. Олег рухався вперед, назад, хоча не так впевнено, як це робив його суперник. Він підняв ліву руку й почав бити поодинокі удари, а суперник повільним кроком почав відходити назад.
Перший раунд розпочався. Учні зі школи боксу Олега завмерли у хвилюванні, знаючи силу його суперника, адже він не раз перемагав на різних змаганнях.