Так закінчилося перше тренування Олега.
Розділ 3
Розмова з тренером
У залі ще нікого не було, крім тренера й Олега.
– Олегу, а чому ти так рано прийшов до зали? – спитав тренер.
Олег озирнувся:
– Я не знаю. Мені тут добре, я почуваюся як удома. Якби я міг, то я б займався з ранку до вечора. Мені хочеться почати займатися раніше за інших. Хочеться просто займатися.
Тренеру сподобалася відповідь нового учня:
– Це добре, що в тебе є бажання займатися і вчитися боксу, але, розумієш, у нас навчання починається точно за часом. Є тільки я, а хлопчики прийдуть через годину.
– Я знаю, але мені хочеться самостійно зробити розминку і відпрацювати різні удари, а потім почати тренуватися разом з усіма.
Тренер подивився на Олега, посміхнувся:
– Добре, що в тебе є таке бажання, воно не в кожного є. Усі приходять вчасно й найчастіше так само йдуть, а ти хочеш більше часу провести в боксерському залі, ніж інші. Невже ти хочеш стати кращим?
– Так, хочу. Я до цього прагну. Мені хочеться займатися боксом. Я розумію, що це мій світ, де я можу жити й відчувати себе в ньому своїм, – відповів Олег.
– Боксом потрібно жити, щоб стати кращим за інших. Не кожен прийме таке життя, – тренер замислився. – Тільки одиниці, а це найкращі боксери, які живуть у боксерському залі й займаються щодня, досягають бажаного результату.
– А мені в житті нічого не подобається, окрім боксу, я давно хотів прийти до боксерського залу, але якось так склалося, що прийшов лише нині.
– Ти прийшов вчасно, тоді, коли потрібно було. Це той самий час, коли ти зможеш займатися і вже ні про що не думати. Ти знаєш, що тобі потрібно в житті, і в тебе не виникатимуть сумніви щодо твого вибору, тому спокійно будеш тренуватися й знатимеш, що це твій вибір і він правильний.
– Я думаю, що мій шлях у боксі почався саме тоді, коли він і повинен був початися. Якби я раніше прийшов або пізніше, то в мене нічого не вийшло б, я б потренувався рік або два, і на цьому все закінчилося. А зараз я буду жити боксом. Це той самий час для початку шляху, – голос хлопця передавав його впевненість у своїх словах.
– Ти опинився в потрібний час у потрібному місці для початку свого життя в боксі. Можливо, усе йде так, як потрібно. А далі буде видно. Це ж бокс, а в боксі неможливо нічого передбачити й бути в цьому впевненим. Але тобі доведеться тренуватися довгий час, оскільки ти нічого не вмієш, потрібно буде багато працювати, щоб хоч чогось навчитися і стати боксером. На це підуть роки, тільки тоді буде результат.
Олег подивився в кут боксерського залу, туди, де він стояв на попередньому тренуванні:
– Так, це не легкий шлях, мені потрібно буде багато тренуватися й ніколи не зупинятися.
Тренер подивився на Олега:
– Добре. Я здивований, що ти розумієш, як правильно потрібно працювати, щоб стати найкращим. Скажи мені, будь ласка, а що ти ще зрозумів на минулому тренуванні про бокс, що тобі сподобалося?
Олег обводив поглядом боксерський зал:
– Що бокс – це життя. У боксі, як і в житті, не легко. У житті якщо зупинишся, то програєш. Сподобалося відпрацьовувати бічні удари. Нехай я не вмію їх бити, але мені було цікаво їх відпрацьовувати й дивитися на свого уявного суперника. Я все намагався правильно робити, але ще досить слабкий і мало що вмію. Я розумію, що мені потрібно багато часу, щоб вони були кращими, швидшими, точнішими. А ще мені сподобалося, що ви все пояснюєте. Я хочу пробувати свої сили в боксі, я хочу зрозуміти, на що я здатен.
Тренер посміхнувся:
– Спочатку тобі доведеться тренуватися через день, а згодом потрібно буде приходити до зали щодня, і тоді ти сам зрозумієш, що таке бокс і як ним жити. Це добре, що ти так налаштований на своє майбутнє в боксі, але час усе покаже, чи бокс твій вид спорту.
– Мені сподобалася боксерська стійка. Я не знаю чому, але мені подобається тримати перед собою руки. Відчуваю себе захищеним і завжди можу завдати удару у відповідь.
– Так, це добре, але не забувай притискати до себе руки, щоб твій суперник не зміг вдарити тобі по корпусу і в печінку, а то буде дуже боляче. У боксі завжди потрібно себе берегти, бо можна втратити все. І ринг теж.
Олег погодився з тим, що потрібно бути обережним.
– Удар від суперника може бути останнім у твоєму житті. Після нього все твоє життя в боксі може зупинитися, і більше у твоєму житті не буде ніякого боксу, – слова лунали застережливо.
– Я це запам'ятаю надовго. Одна помилка може забрати все в житті, і спорт теж.
– У боксі потрібно працювати кожен день, не тільки тілом, а ще й головою. Потрібно завжди думати, як правильно підійти до суперника, коли ухилитися й завдати удару. Коли ти будеш виходити на ринг, у тебе вже будуть свої ходи дій, своя техніка, як убезпечити себе від ударів суперника, – тренер посміхнувся. – Пам'ятай, хто б що не говорив, завжди потрібно рухатися на ногах, не зупинятися. Це завжди тобі дасть перевагу над суперником, йому буде набагато складніше тебе зупинити, зловити й завдати удару. У майбутньому ти сам зрозумієш усе, коли боксуватимеш на великому рингу. На рингу зустрічатимуться різні боксери, як слабкі так і сильні, у кожного буде своя техніка. І тобі з кожним потрібно буде зустрітися й перемогти. Якщо ти хочеш стати кращим за них, тобі потрібно дуже багато займатися.
Олег усміхнувся:
– Звичайно, я хочу багато займатися, бо бокс мені подобається.
– Це найголовніше. Запам'ятай раз і на завжди: коли ти навчишся боксу, а це не легкий вид спорту, ти станеш набагато сильнішим за багатьох людей. Ніколи не застосовуй бокс на вулиці, не бий людей. Якщо у твоєму житті виникне така ситуація, а вона може бути де завгодно, ніколи нікого не бий. Найсильніші удари саме в боксі. Вдаривши людину, ти можеш зламати їй життя, а я такого не пробачу. Я вчу боксу для того, щоб ти боксував на рингу, а не на вулиці. Бокс – це спорт, а не вулична бійка. Ти мене зрозумів?
Олег подивився на тренера:
– Так, я вас зрозумів. Ніколи нікого на вулиці не бути.
– А що потрібно робити?
Олег знизав плечима:
– Мовчати і йти?
– Так, правильно. Краще піти, ніж комусь скалічити життя. Ніколи нікому не показуй своєї сили. Завжди мовчи і йди. Якщо виникне така ситуація, то краще виклич поліцію, нехай вона вже вживає заходів, а ти нічого не повинен робити.
– Так, я вас почув. Я буду дуже обережним.
– За жодних обставин не можна використовувати бокс за рингом. Що б не трапилося в житті, як би важко не було, терпи, не використовуй бокс. Хто б і як не хотів тебе вдарити, терпи, нікого не бий, якщо маєш змогу ухилитися, то йди геть звідти. Люди не розуміють, що таке удар у боксі, якої він сили. Краще йди від тих, хто нічого не знає про бокс. Займаючись боксом, ти набагато сильнішим будеш за іншу людину.
Хлопець похитав головою:
– Я ніколи такого не зроблю. Я не хочу погубити як чиєсь життя, так і своє.
– Це хороші думки. У моєму житті було багато таких випадків, та я ніколи не застосовував силу. А просто йшов, розуміючи, що одного мого удару буде достатньо, щоб необдумано зруйнувати чиєсь життя, не тільки незнайомої мені людини, а й своє, бо є закон. Краще тренуватися й виходити на ринг, і там уже показувати свою силу. Ніде в іншому місці, тільки на рингу. Ти мене зрозумів, Олегу?
Олег подивився на тренера:
– Так, я вас зрозумів, що ніколи не застосовувати свою силу в інших місцях, крім рингу. Я ніколи такого не зроблю. Коли я вперше став у стійку, то зрозумів, що це моє. Я відчув у своїх руках силу, я відчув життя, і я не хочу його втратити через якусь дурість. Я вас дуже добре зрозумів.
– Добре, що ти швидко так усе розумієш і не збираєшся показувати, чому вчить бокс, застосовуючи свою силу на простих людях. А то бували такі, які приходили в зал, вчилися боксу, а потім на вулиці били простих людей. Я, коли дізнавався про це, одразу їх проганяв, і вони вже ніколи не займалися, у жодному боксерському залі.
– Я ніколи такого не зроблю. Я ціную вашу працю, і свою теж.
– Дуже сподіваюся, що ти зрозумів мої слова правильно. А тепер починай самостійно робити розминку і тренуватися, зал у твоєму розпорядженні, – тренер усміхнувся й пішов до свого кабінету.
Розділ 4
Перший бій
Олег прокинувся. Він подивився на годинника. Була десята година ранку суботи. Хлопець швидко вдягнувся.
Уже минуло чотири місяці після першого тренування. Тренер запросив Олега до боксерського залу на перший поєдинок. Про цей зал він дізнався не так давно. Він знаходився в самому центрі Києва. На вихідних там проходили спаринги в різних вагових категоріях, як серед новачків, так і серед вже більш досвідчених спортсменів. Спаринг складався з трьох раундів. Бій був без шоломів, у присутності свого та інших тренерів, які приводили своїх учнів на таку урочистість. Для кожного боксера це була чудова нагода трішки побоксувати й розім'яти м'язи.
Олег приїхав до боксерського залу. Він був зовсім іншим. Одразу при вході був великий новий ринг, з правого боку – тренувальний майданчик, попереду – засклена стіна з вікном, що показувало з вулиці всю боксерську залу.
Олег подивився на всі боки й побачив, що попереду стояв його тренер, який розмовляв з кимось, мабуть, іншим тренером. Олега відразу запросили на зважування. Ваги показали шістдесят чотири кілограми. Усе пройшло швидко, без довгих розмов.
До початку спарингів залишалося ще чотири години. Не гаючи часу, Олег поїхав додому, аби привести себе до тями й самостійно налаштуватися на перший спаринг. Він був схвильований, бо не знав, як пройде його перший спаринг, як він буде боксувати. У нього були невеликі поєдинки в його боксерському залі. Але він не знав, як йому доведеться вистояти всі три раунди з невідомим спаринг-партнером. Ця невідомість дуже лякала, адже до цього всі поєдинки відбувалися з тими, із ким він вже довгий час тренується і знає кожен удар свого суперника.
Олег повернувся додому. Батьки не звернули на нього увагу, вони не знали, яким видом спорту він займається. Перебуваючи у своїй кімнаті, він думав про різне, насамперед про програш.