Раптова зустріч.
— Ой, — вона вигукнула і скривила обличчя.
Прокопенко Інга опустила голову і зробила крок назад. З легкою, не примушуючою ні до чого ходою і з замисленим виразом обличчя зняла червоні тонкі туфлі і поставила перед собою. Алекс і Прокопенко Інга подивилися один на одного й одночасно опустили голови вниз. Інга опустила руки донизу й позуючи своєю ніжністю й охайністю жіночої краси разом із вітром, що піднімається до колін, оголила прекрасні щиколотки й, надавши обличчю фантастичного й мрійливого вигляду:
— Я не очікувала тебе побачити.
Алекс подивився і в розгубленості їй відповів, не розуміючи, що насправді відбувається:
— Я теж.
Став навпроти неї і подивився їй в очі, а вона відчула його пильний погляд, і одразу підняла голову, і їхні очі зійшлися поглядами. Першим посміхнувся Алекс і за ним Прокопенко Інга. У їхніх обличчях промайнуло розуміння і вже давнє знайомство одне з одним, у тому самому обопільному сні. Сон наснився їм обом в один і той самий час, і там вони вперше побачилися уві сні. Сьогоднішній день повністю був запланований за сценарієм Чарівника. У ньому має статися нова зустріч Алекса з Прокопенко Інгою, і без участі Карлика в справжньому житті. За задумом Чарівника вони мали пізнати один одного за спільним сценарієм, який їм наснився уві сні і який також був створений Чарівником. Але в нього втрутився маленький Карлик і багато подій не зійшлися, а тепер частина нездійсненних подій зі сну зобов'язані відбутися в реальності. Вони були тими двома щасливцями з усього Києва, хто без слів підходили одне одному. Зрозуміють вони це до кінця чи ні. Вони були створені одне для одного, але ні як раніше не могли зустрітися, їхня доля тримала для особливого випадку, який ось зараз і настав. Випадкових зустрічей не буває, і ніхто не може звести шляхи двох різних людей на одну стежку життя. Вони перебували в різних кінцях міста, і справа рук Чарівника створила для них одну дорогу, і як він, так і вони не знали, чи буде вона довгою чи ні. Їхня доля в їхніх руках. У них є славне майбутнє. Якби вони не підходили один до одного, то вони б ніколи не зустрілися і не побачили один одного. Сценарій цієї пари Чарівник взяв під свій контроль, але чи зможе Карлик знову втрутитися в їхню долю і її змінити — це буде видно з часом. Алекс і Прокопенко Інга зустрілися на звичайнісінькій зупинці після спільного сну. Чарівник зумів без метушні затримати автобус, який їхав цим маршрутом, у створеному ним заторі, щоб Алекс не поїхав і не залишив свою розмову в чорній прірві. Чарівник міг би їх звести на хмарах, але цього б ніхто з них не зрозумів, і була ймовірність того, що вони обидва збожеволіли, це нікому не треба. Дівчинка Прокопенко Інга, не очікуючи зустріти Алекса, знову сказала але по іншому, а її слова прозвучали так:
— Алекс?
Прокопенко Інга не вірячи сказаному, а вона дуже тихо вимовила його ім'я, боячись, що людина навпроти виявиться не ним, а випадковим перехожим, схожим на того хлопця з її сну. Несподівано для себе, але впевнено зустрів її тим самим запитанням:
— Прокопенко Інга?
Інга подивилася на Алекса і відповіла:
— Так. Я Прокопенко Інга. А ти Алекс? Олександр Миколайович?
Алекс подивився в очі Інги:
— Так. Я Алекс.
Вони обидва були здивовані, коли зустрілася в одному сні цієї ночі і такого за їхнім судженням не може бути. Їм наснився один спільний сон. Вони, перебуваючи на різних сторонах міста, і не знаючи один одного, Алекс і Прокопенко Інга зуміли познайомитися вночі під час сну. А тепер вони, згадуючи свій сон, починають знайомитися в реальному світі. Дедалі більше почав розуміти, що все, що відбувалося в компанії молочної продукції, то це був сон.
Зі здивуванням подивився на Інгу:
— Як таке може бути?
Інга з радістю посміхнулася:
— Я сама не знаю. І я не можу повірити, що ми сьогодні зустрічалися вночі уві сні, а зараз уже в реальному світі знайомимося.
Алекс:
— Я теж не вірю, але ти мені сьогодні наснилася, а я тобі, і ми вдвох були в бадьорому стані і все усвідомлювали, що відбувалося, і зараз чітко пам'ятаємо наш сон. Я не можу повірити, що ти мені сьогодні наснилася.
Інга сказала:
— І ти мені сьогодні теж наснилася.
Алекс:
— Наш сон був у будівлі молочної компанії, і ми там разом працювали. Я був юристом, а ти менеджером із підбору персоналу.
Прокопенко Інга посміхнулася:
— В офісі ми познайомилися. Я і зараз там працюю, але сьогодні в мене вихідний і шкода, що ти влаштовувався на роботу тільки уві сні, а не в реальному світі.
Алекс усміхнувся:
— Мені теж шкода, що це був сон, а не справжнє життя. Може у вас там є вільна вакансія юриста?
Прокопенко Інга посміхнулася:
— Може і є.
Алекс усміхнувся:
— Можливо, я днями до вас заїду.
Інга посміхнулася:
— Я буду рада тебе оформити на роботу.
Алекс усміхнувся:
— Я не можу повірити, що таке може бути.
Інга теж усміхнулася:
— Я теж бачила той самий сон. Напевно, цьому немає пояснення.
Алекс із задумливим обличчям сказав:
— Цьому немає пояснення.
Інга з усмішкою запитала:
— Як ти в ньому опинився?
Алекс не знаючи, що сказати, сказав перше, що спало на думку:
— Так само як і ти. Загадковим способом. Я не знаю відповіді. А якщо вона є, то мені ніхто про неї не скаже.
Інга заїкаючись, сказала:
— Я не вірю, але нам наснився один і той самий сон і ми в ньому по-справжньому жили.
Алекс подивився на Інгу і сказав:
— Як це розуміти і який учений це зміг пояснити.
Інга в розгубленості відповіла:
— Не знаю. Та не як. Я думаю, що філософи і всі вчені світу не дадуть нам правильної відповіді.
Чарівник, сидячи на даху будинку недалеко від зустрічі Алекса і Прокопенко Інги, чітко чув їхню розмову і радів, як дитина, промовляючи і повторюючи:
— Ви ніколи цього не дізнаєтеся. Тільки я знатиму відповідь. Вам ні хто нічого не скаже, — і так він сказав п'ять разів.
Алекс подивився на Інгу і не вірячи тому, що відбувається, і не розуміючи нічого, сказав:
— Я не можу повірити. Ти теж були в цій будівлі.
Інга відповіла:
— Так. Мені наснилося, що я працюю менеджером з підбору персоналу, але я насправді там працюю, а ти Алекс тільки сьогодні вночі і уві сні прийшов влаштовуватися на роботу, а в живу тебе там не було.
Алекс, згадуючи сон, сказав:
— Так. Усе було саме так.
Інга посміхнулася:
— Так ми були в одному сні і бачили, і чули одне й те саме.
Алекс усміхнувся:
— І все про що ми говорили, там тут залишається правдою.
Інга подивилася на Алекса:
— Так це виходить, що ми розповідали одне про одного, про наше справжнє життя.
Алекс усміхнувся і відповів:
— Так. Ми вже знайомі до нашої зустрічі.
Інга голосно сказала:
— Це диво.
Алекс подивився в очі Інги:
— Так. Двоє людей не знають одне одного, знайомляться у спільному сні, і зустрічаються на зупинці. Так, буває таке.
Алекс спочатку подивився на Інгу, а потім перевів погляд на пальто, і Інга теж подивилася на пальто і запитала:
— Ви, що його везете в хімічну чистку?
Алекс з посмішкою подивився на Інгу:
— Ні. У тебе чудове почуття гумору. Зуміла пожартувати над моїм другом.
Інга засміялася:
— У вас теж гарне почуття гумору. Цікавий у вас друг.
Інга не знала, що Алекс і справді вважав чорне пальто своїм другом.
Алекс усміхнувся:
— Я ось вирішив прогулятися з ним після ночі.
Інга посміхнулася:
— Я не буду затримувати тебе і твого друга.
Алекс подивився на Інгу:
— Ти не змінилася. Постійно кудись тікаєш. Як у нічному сні, так і в реальному світі.
Інга посміхнулася:
— Так. Я така.
Алекс усміхнувся:
— Як уві сні, так і в реальному світі люди залишаються колишніми.
Інга посміхнулася:
— Буде можливість, телефонуй або ж пиши в соціальній мережі. Я думаю, що сон був настільки правдивим, що мій номер не змінився, і ти його пам'ятаєш, а соціальну мережу я не покидала, як і в нашому сні.
Інга розвернулася і пішла, повільно і легко покручуючи стегнами.
Алекс не повірив у те, що трапилося. Інга стримала свої емоції від події, що сталася з ним, а він ні. Щойно Інга перейшла дорогу, Алекс кинув пальто вбік на зелену траву, і щосили побіг додому з такими словами:
— Пробач, друже. Мені треба бігти.
Глава 8
До нових дверей
Родіон, не зупиняючись перед прожитими труднощами, уже встиг піднятися сходами на наступний поверх. Він піднявся на зустріч чомусь новому. Піднімаючись дедалі вище сходами, почав помічати, як під ним почала змінюватися реальність, і в цьому для нього загадковому, незвичному світі був усього лише тимчасовим гостем. Під ногами побачив прозору підлогу і плаваючий внизу океан із золотистим пляжем. Човен плавно хитався на синіх хвилях. Піднявшись ще вище, повернув голову і побачив, як стіни, що знаходилися з боків, залишилися внизу, а сходи подовжилися вгору до золотих дверей, що з'явилися на останній сходинці за хмарами. Крізь почали плисти білі розсипчасті смужки. Вони перетворювалися на округлі темно сірі, а місцями білосніжні хмари. Подивився вгору й на стелю, а стеля над головою зникла. Замість неї з'явилося синє нічне полотно з маленькими сяючими білим блиском зірками. Опинившись майже на вершині невідомо чого, і піднімаючись дедалі вище й вище над островом, почав помічати, як біля перших дверей, що стояли попереду, почали з'являтися другі двері, що сяяли таким самим кольором. Зараз доведеться зробити вибір, який або завершить його шлях, або, він почнеться заново, а може, загине в цьому світі, так і не дізнавшись правди й того, за чим він сюди з'явився і втратив свій сенс, і, можливо, життя.
Родіон задумався:
— Іноді витративши стільки зусиль, ми можемо всього лише через неправильне рішення втратити все те, чого ми домагалися великими зусиллями. Можемо залишити себе без нічого, і без найголовнішого, а це перемоги над самим собою, яка завжди осягається нашою силою волі і справжніми почуттями нашої душі, що дає нам силу і радість життя.
Подивився на всі боки, а на всі боки вже був інший світ, будівля стала прозорою, і він знову задумався:
— Це чарівний світ. Стіни і все навколо стало прозорим, і тепер я бачу все як через тонке скло. Потрібно йти далі. Без волі до радості і до щасливого життя ми тільки можемо мріяти, і стояти на місці, але ніяк не перемагати. Наша воля це наше життя, вона несе в нашу долю наші досягнення і перемоги, а за нею слідує і найпростіше щастя.
Піднявся вище.