Вова продовжив наносити удари, це був лівий прямий, і в цей момент, коли Вова вирішив завдати правого прямого удару, Іван зібрався з силами, зосередився і на правий прямий, одразу відповів правим же прямим прямо в підборіддя Вови. І він відійшов назад прийняв на себе удар в голову, як він заморгав очима, розгубився, перед собою перестав бачити ясну картину, у нього потемніло в очах. Іван побачивши, що Вова відійшов назад і користуючись моментом, вдарив лівим прямим, правим прямим, знову вдарив лівим боковим. Вова притиснув до себе руки і всі удари почав зупиняти на блоці, через руки Вова посміхнувся, у нього піднявся настрій, був задоволений тим, що незнайомець добре тримається на ногах, і не йому поступається в серіях ударів і вже встиг не раз від нього пропустити удар, від цього був в захваті. Характер незнайомця був приємний для Вови, радував стійкістю, після таких ударів Вови не кожен боксер залишався на ногах і далі бажав продовжувати боксувати. Як Іван, так, і Вова, розуміли, що зараз закінчується раунд, і він вирішив спробувати випробувати долю, прицілившись, і нанести один дуже потужний удар у підборіддя. Вова побачив, як Іван змінив тактику руху і почав уже по-іншому рухатися, з більш довгими стрибками, підходив і відходив від нього, але не завдавав удару. На обличчі було помітно задум і застосування іншої тактики, а якої Вова не знав, чекав всього чого завгодно від незнайомця та яким буде наступний його крок, він не знав. Іван побачив, як Вова уважно на нього дивиться, і вже на його обличчі з'явилася обережність. Вова зробив крок вперед, крок без удару назад, а Іван побачив, що Вова не хоче наносити удари, і вирішив вдарити лівим прямим ударом. Вова побачив, що зараз Іван робитиме і почав чекати на лівий прямий удар, і в цю мить, коли Іван завдав лівий прямий удар, Вова швидко з перенесенням ваги вкладаючись в свій удар, вдарив правим прямим через плече, полетів прямо в щелепу Івана, а він вклався в один удар і думав, що буде останнім, а все виявилося навпаки. Від швидкості й сили удару Вови його руки опустилися, почав іти назад, опинився в безпорадному стані, наче в очах усе потемніло, і в проміжки затемнення й просвіту попереду Вови Іван побачив, як він уже знову йде на нього з іншим ударом, помітив виліт рукавички від обличчя, одразу підняв перед собою руки, і в цю мить Вова вдарив лівий прямий, а Іван швидко відреагував на цей удар, і завдав зустрічний лівий прямий під руку Вови, наче рукавичка полетіла прямісінько в підборіддя, не зміг захиститися від цього удару. Вова відійшов на крок назад і опинився в такому ж самому положенні як кілька секунд був Іван. Він швидко опустив руки, і перед очима все почало плисти, побачив, що це той самий момент, коли потрібно не зупинятися, а завдавати, якомога більше ударів. Іван притиснув до себе руки і почав зближуватися з Вовою на ближню дистанцію завдаючи серію ударів, він підійшов до Івана, а Іван у цей момент побачив, як Вова піднімає руки та притискає їх до себе, та почав завдавати бокові удари. Спочатку вдарив лівий боковий, потім правий боковий, притиснувся до Вови, обняв його, і почав наносити удари по корпусу. Це лівий по корпусу, правий, відійшов назад на ту саму дистанцію, де Івану було зручно завдати з середньої дистанції ще лівий прямий і закінчити наступ правим боковим ударом. Вова притиснув до себе руки, а Іван почав наносити удар за ударом, і в цю саму мить на телефоні Петра пролунав гонг.
Петро голосно сказав:
— Стоп. Раунд закінчився.
Після перегонів Іван і Вова притулилися один до одного, і першим відійшов убік Іван, і він зробив крок назад, а Вова стояв перед ним, уважно дивився на Івана, очікуючи, що зараз ще будуть нанесені кілька ударів, але раунд уже закінчився. Вова побачив, що Іван нічого не робить, опустив руки, і він так само за ним опустив перед собою руки, розслабився. Вова був здивований швидкістю, силою Івана, так, як не очікував, що тут у Гідропарку може зустрітися такий сильний, витривалий боксер як Іван.
Вова подивився на Івана, дістав з рота капу:
— Спасибі тобі за поєдинок.
Іван:
— І тобі спасибі за поєдинок.
Петро подивився на Вову та Івана, а постом опустив голову, і сказав:
— У цьому поєдинку переміг Вова. За нанесенням ударів і влучанням перемога за Вовою.
Іван опустив голову вниз і зрозумів, що він сьогодні не заробив сто гривень, а програв, і Вова посміхнувся з такими словами:
— Петре, ви знаєте, мені здається, що все сталося зовсім навпаки, і в цьому поєдинку, в цьому раунді перемога Іваном. Я в цьому раунді програв, і я в цьому впевнений. Я вважаю, що це мій програш, я думав, що ти спортсмен новачок, а виявилося зовсім не так, як я припускав. І хочу сказати, що я радий, тому, що сьогодні за порадою тренера я опинився тут, а тепер у мене до тебе є невелика розмова з пропозицією. Так, як ти гідно відстояв цей раунд, я побачив, і не тільки, а й відчув твою техніку боксу, витривалість, швидкість, і мені здається, що ти мені підходиш як спаринг партнер.
Іван подивився на Вову:
— У сенсі? Яка пропозиція? Я нічого не зрозумів.
Вова:
— Я професійно займаюся боксом, і зараз у мене є так пропозицію, і так як в моєму залі немає відповідних мені партнерів, так, і, друзів теж немає, я хотів тобі запропонує стати моїм спаринг партнером на ринг, а можливо хорошим другом. Мені сподобалася твоя техніка боксу, я думаю, яка техніка боксу, така людина, і в тебе є інтелект, і ти під час поєдинку можеш думати, обережно, акуратно боксуєш, чисто, швидко, впевнено, і мені здається, що ти всередині така людина, як у боксі, цікава, і не передбачувана.
Іван:
— У мене теж немає друзів, я сам приїжджаю в зал, сам тренуюся, сам їду. А зараз у мене такий час, що мене звільнили з роботи, я тут перебуваю цілими днями.
Вова сказав:
— Так, це дуже добре, що в тебе немає роботи. Я тренуюся в боксерському залі професіоналів і за порадою тренера вирішив приїхати сюди, потренуватися, поспілкуватися з людьми, і він мав рацію, і це добре, що я його послухав. І він мені запропонував виходити на професійний ринг і заробляти гроші, сказав, що мені потрібен партнер, який зміг би зі мною тренуватися, робити мене сильнішим, я хочу тобі запропонувати зі мною тренуватися і спарингувати, і за це ти будеш отримувати зарплату. Я думаю, це буде досить велика заробітна плата, більша, ніж ти працював з ранку до вечора, і при цьому заробляв не великі гроші. І якщо в тебе буде бажання, то ти зможеш боксувати на професійному ринг, отримувати хорошу винагороду. Я буду не проти, і мені тільки буде навпаки цікаво подивитися, як ти будеш боксувати з професіоналами, борючись за перемогу.
Іван подивився на Вову:
— Якщо чесно сказати, то я здивований, що ти хочеш мене запросити у свій боксерський зал.
Петро подивився на Івана:
— Ну, ось настав той самий час, момент, коли тобі потрібно буде покинути Гідропарк і почати тренуватися в боксерському залі. Я колись тобі про це говорив, що всьому свій час, і настане час, коли тобі потрібно буде покинути цей зал.
Іван подивився на Петра:
— Можливо, це той самий момент, якого я ніколи не чекав, і про нього не думав, а він прийшов.
Вова подивилася на Івана і на Петра, посміхнувся:
— Це ви про що розмовляєте, поясніть мені, а то я нічого не розумію. Я стою біля вас, намагаюся знайти собі партнера на ринг, а ви розмовляєте не зрозуміло про що, що це все означає?
Іван подивився на Вову:
— А сенс у тому нашої розмови, що колись ми познайомилися з Петром, він мені сказав, що я тут тренуватимуся тимчасово, і те, що побачив у мені спортивний дух і обов'язково хтось мене помітить та за проситиме до боксерської зали. Сьогодні настав той момент, коли я з радістю приймаю твоє запрошення, і хочу почати тренуватися в боксерському залі і стати твоїм спаринг партнером.
Вова подивився:
— Так, іноді приходить час, коли в житті потрібно щось змінити, тут нічого такого немає, це життя, ні коли нічого на місці не стоїть, завжди все змінюється, тут потрібен свій час змін, так, що нічого жахливого тут немає.
Іван одразу відповів:
— Я радий таким змінам. Мені буде в задоволення тренуватися в професійному залі, і йти до своєї мети.
Вова:
— Добре, знімай рукавички і переодягайся. Якщо тобі треба, то давай я все тобі поясню дорогою до метро.
Іван одразу відповів:
— Так, добре. Зараз одну секунду.
Іван зняв боксерські рукавички, поклав їх у пакет, підійшов до Вови, а Вова ще не встиг зняти свої рукавички, і сказав:
— Я вже готовий.
Вова посміхнувся:
— А тепер ти почекай хвилинку, поки я переодягнуся, і ми разом підемо до станції метро Гідропарк. А дорогою я тобі все розповім, куди тобі приїжджати, скільки у нас буде тренувань, і скільки тобі платитимуть.
Петро посміхнувся:
— Ну, що, Іване, я бажаю тобі удачі, бажаю тобі щоб ти став найкращим боксером у своїй ваговій категорії, і якщо буде бажання, приїжджай, обов'язково поговоримо, поп'ємо чай. А зараз мені вже потрібно йти далі займатися своїми справами.
Іван:
— Спасибі тобі Петро за все.
Петро:
— І тобі спасибі за все, я думаю, ми ще не раз побачимося, і в нас буде час поговорити.
Петро розвернувся і повільно пішов до свого вагончика. Вова швидко переодягнувся, а Іван стояв біля нього, дивився на його нові рукавички, новий одяг, посміхнувся і сказав:
— У тебе теж скоро будуть нові рукавички, не переживай в нашому боксерському залі є все, і все нове. Наш боксерський зал повністю тебе забезпечить, всім необхідним, щоб тобі було зручно тренуватися та боксувати.
Іван усміхнувся:
— Дякую за запрошення і нове життя.
Вова переодягнувся, і вони разом повільним кроком вийшли з Гідропарку та почали підніматися на Венеціанський міст. Петро сів на лавку, подивився на Івана і Вову, які йшли вдалечині, опустив долілиць голову і тихо, із сумом у голосі, сказав:
— У цього хлопця попереду ще все життя, і в нього буде не один бій на професійному рингу. Я радий, що я з ним познайомився, зміг йому допомогти, надати підтримку, направити в правильний напрямок. Його життя в його руках.
Початок роботи 14.07.2022
Завершення роботи 14.09.2022