Якщо в неї всередині нічого не складається, то так само відбуватиметься в її житті. Насамперед потрібно розбиратися в тому, що відбувається всередині, а це розуміти свої почуття і себе. Далі вже робити свої належні висновки, щоб налагодити своє життя. Я вважаю, що все і завжди має бути в найкращому вигляді. Завжди потрібно відчувати позитивні почуття, а не негатив.
Олег:
— У мене були такі відчуття, і я довгий час шукав вихід з положення і знайшов. У мене з'явилася така можливість, і я все зробив правильно, то як мені потрібно було. Мені не подобається жити і проживати своє життя.
Юля:
— Так, ніхто не хоче жити з похмурим настроєм і з тими ланцюгами, які перебувають усередині. Їх потрібно розглядати і шукати вихід зі становища, щоб життя не було тягарем, а так відбувається у більшості людей, і тому я вивчаю психологію. За допомогою неї я собі полегшила життя і багато чого зрозуміла.
Олег:
— Я хочу з радістю побачити цей світ з найсвітлішого боку.
Юля:
— Правильно. Потрібно жити в цьому світі з посмішкою, а не з сумом. Ми самі створюємо наше життя і світло в ньому. Буває час від часу відбуваються темні періоди життя і їх потрібно обов'язково вирішувати, а то це може затягнутися на довгий час, і темрява буде присутня багато років. Навіть якщо в житті щось зміниться, то не розібравшись усередині, воно завжди буде всередині, і тому я завжди наполегливо ставлюся до своїх почуттів. Завжди хочу знати, що сталося того, чого я не помітила, і після цього з'явилося неприємне відчуття.
Олег:
— Я так само завжди хочу в них розбиратися, але не маю так багато досвіду, що б я міг усе аналізувати.
Юля:
— Я з радістю допоможу, якщо тобі потрібна допомога. Підкажу в більшості випадках. Найчастіше ми не можемо зрушити з місця через страх, який ховається всередині кожної людини. Як би людина не говорила, стверджувала, що всередині немає страху, але він завжди є, і він же зупиняє в багатьох випадках на шляху до розвитку себе. Над страхами я працювала довгий час, і з багатьма зуміла впоратися.
Олег задумався:
— Не кожна дівчина зможе впоратися зі страхами, потрібно мати прагнення до змін, а воно є не в кожного.
Юля:
— Я завжди хотіла змінити життя на краще і роблю для цього все можливе.
Олег:
— Я розумію, що страх — це найцікавіша тема, але найнебезпечніша. У ній можна заблукати і ще більше створити собі страху.
Юля подивилася на годинник і раптово сказала:
— Олеже, ти вибач мені, що я відходжу від теми розмови, але я тільки зараз згадала, що мені ще потрібно доробити офісну роботу і завтра здати звіти, — опустила голову, — ми так заговорилися, що я про все забула. Вибач, але мені зараз потрібно буде піти.
Олег:
— Я розумію, все добре. Я сам не помітив, як минула година за нашою розмовою. Ми так захопилися психологією і знайомством, що забули про час. Добре, якщо тобі потрібно так раптово піти, то я тебе не затримую, і робота завжди була і буде на першому місці, і я тебе розумію.
Юля:
— Вибач, що все так раптово, і спасибі за розуміння. Я б хотіла перенести нашу розмову на наступну зустріч. Ти мені дуже сильно сподобався і мені сподобалося наше спілкування, — подивилася на годинник, — якщо є бажання, то ми можемо завтра після роботи зустрітися і продовжити нашу розмову на тему страхів.
Олег усміхнувся:
— Я думаю, це буде дуже гарна пропозиція. Мене цікавить тема страхів і є велике бажання зустрітися ще раз якомога швидше.
Юля:
— Мені теж хочеться зустрітися, якнайшвидше, і в нас буде довга й цікава розмова на цю тему.
Олег:
— Завтра ми в такий час зустрічаємося чи пізніше?
Юля:
— У мене завтра робочий день, і ми можемо зустрітися в такий самий час.
Олег усміхнувся:
— Чудово, я радий. Я б хотів уточнити місце зустрічі, де ми зустрінемося?
Юля:
— Я пропоную зустрітися біля лісу і там прогулятися у вечірній час.
Олег усміхнувся і задумався:
— А ти не боїшся піти в ліс із незнайомою людиною?
Юля посміхнулася:
— Ні, я вже в тобі побачила більше, ніж ти думаєш, і ти мені дуже подобаєшся. Я дуже добре розбираюся в людях і в мене така робота, де потрібно бачити людей і керувати ними. Я ж секретар і несу відповідальність за весь колектив і все, що в ньому відбувається. У тобі я бачу доброту і інтерес до мене. Не думаю, що в тебе будуть якісь погані наміри. Я тобі довіряю.
Олег усміхнувся:
— Добре, тоді завтра домовимося зустрітися о дев'ятнадцятій годині біля центрального входу в ліс.
Юля:
— Домовилися. Від кафе до нього йти п'ять хвилин. Я встигну і без запізнень.
Олег:
— Я теж буду без запізнень.
Юля:
— Дякую тобі за каву і за зустріч. Вибач, що так вийшло. Як-не-як робота на першому місці.
Олег:
— Робота завжди має бути на першому місці.
Юля:
— Ще раз дякую тобі за теплу зустріч. Гарного тобі вечора.
Олег:
— І тобі гарного вечора.
Юля встала з-за столу, посміхнулася, розвернулася і швидким кроком пішла на зупинку.
Глава 6
Біля входу в ліс
Нічого не змінилося в завтрашньому дні. Усе залишалося за планом. Як мала відбутися зустріч, так вона відбулася. У цьому дні нічого особливого не було передвістя змін. Для Олега це було нове знайомство, яке відкривало якісь інші горизонти пізнання в психології, раніше закриті для усвідомлення. Він ніколи не спілкувався з досвідченим психологом, який знає життя таким, яким воно є. У нього виникали питання про те, як йому пощастило. Чому ж йому пощастило зустрітися з цією дівчиною Юлею? Невже це збіг, який може бути, або ж можливо доля? У нього були різні думки, а на долю він ніколи не покладався, бо знав, що в житті може бути як завгодно, але і збіги не вірив, а багато читав про них. А може, йому просто пощастило познайомитися з молодою, красивою, чарівною дівчиною на сайті знайомств, якій сподобалися його фотографії, і їй самій стало цікаво поспілкуватися з ним. Це була всього лише симпатія Юлі і без неї не було б ніякої зустрічі.
Олег прийшов у призначений час до місця зустрічі. На годиннику був той самий час для зустрічі. Став біля входу і подивився на всі боки, і нікого не було. Здивувався і почав замислюватися над тим, що, невже дівчина Юля, яка пообіцяла зустрітися з Олегом ще один раз, не прийшла на зустріч, і її вже він не цікавить. Але була думка, що вона, можливо, ще затрималася на роботі й зараз у дорозі до нього, не бажаючи писати повідомлення або ж зробити попереджувальний дзвінок про запізнення. Подивився знову на всі боки, а її не було. Виникла думка зателефонувати і дізнатися про намір зустрітися, та чи нічого не змінилося. Зустріч біля лісу мала відбутися і нічого не було скасовано, і в цей час Юля вийшла на зупинку, а через велику кількість автівок на дорозі рух сповільнився, помітно, і сьогодні дівчина приїхала не так як домовлялися. Запізнення від неї не залежало, і вона ніяк не могла вплинути на обставини і приїхати на зустріч за домовленістю, трохи затрималася.
Юля, стоячи на зупинці, подивилася на годинник, а на годиннику вже було п'ять хвилин восьмого, і вона хотіла зателефонувати або ж написати, повідомивши про запізнення, але цього не зробила, знаючи про запас часу, що при кожній зустрічі виділяється не на непередбачувані обставини, а зараз було саме так.
У цей час Юля, стоячи і виглядаючи автобус, думала про Олега й успішне знайомство. Мало вірилося в те, що відбувається, але все ж це був не сон, а все відбувалося по-справжньому. Не кожен хлопець у свої роки вивчатиме психологію, і багатьом цікаві інші теми, а це жіночі втіхи, і мало хто думає про свій саморозвиток, а таких сміливих хлопців одиниці, і їх не так легко відшукати серед великої кількості анкет з різними запитами. Олегу мало вірилося про скасування побачення, а Юля вже думала про відхід Олега з домовленого місця. Телефонувати вони одне одному не поспішали. Час минав і кожен чекав.
Юля сів у маршрутне таксі, а воно швидко зрушило з місця і поїхало прямо по дорозі. Юля стоячи всередині трималася однією рукою за поручень, а другою сумку, і думав про швидкий приїзд. Маршрутка їхала швидко і не було охочих виходити на зупинках, і за десять хвилин воно долетіло, об'їжджаючи всіх автомобілів, що повільно їхали, і привезло її на місце. Олег стояв і чекав терплячи вже не мале запізнення, і ще вирішив почекати п'ять хвилин, а після чого одразу зателефонувати їй і все дізнатися, а Юля не поспішала дзвонити Олегу і швидким кроком вийшла з маршрутного таксі та прямо перейшовши через пішохід пішла вперед уздовж лісу дорогою в бік центрального входу до лісу. Уже на другому побаченні Юля не боялася йти гуляти з незнайомцем у ліс. Вона одразу розпізнала в ньому виховану, добру й відповідальну молоду людину, яка не має жодних прихованих спонукань. Не виникало в ньому жодних сумнівів щодо небезпеки. Усе мало бути в найкращому вигляді й без побоювань на непередбачувану поведінку від нього.
Минуло ще кілька хвилин і Юля вже підходила до місця зустрічі, і вона поспішним кроком прямувала до Олега, який побачив її і дивився на неї, а він побачив на прямій дорозі, як вона впевненим кроком йде до нього. Сьогодні Юля була одягнена в кольоровий сарафан, а він був пристойний, не зухвалий, не привертає увагу, а підкреслює жіночність і спокій дівчини. Юля завжди одягалася, залишаючись дівчиною, і ніколи не привертаючи зайвої уваги чоловіків, зберігаючи жіночність, і знала, що дівчина завжди зобов'язана залишатися скромною і невимушеною.
Олег одразу посміхнувся, а Юля побачила здалеку посмішку Олега і так само посміхнулася. Вони були раді новій зустрічі та бачити одне одного. Усе відбулося, як вони домовлялися, і запізнення ніяк не вплинуло на їхній настрій, бо знали, що в такий час у місті повільно їздить транспорт. У Юлі дорогою так само виникали далекі й тихі думки, що, можливо, молода людина не приїде на зустріч або вже з якихось непередбачуваних обставин сама затриматись, а ще гірше — не дочекається й піде геть, але нічого цього не сталося. Як Олег, так і Юля зуміли знайти один одного в потрібний час для того, щоб продовжити цю розмову, яка була раптово закінчена в кафе з однієї причини, що Юля забула, що їй потрібно закінчити роботу, а робота на першому місці, і затриматися на довше вона не могла. Дівчина завжди відповідально ставилася до кожного завдання і завжди все вчасно, ніколи не спізнювалася з виконанням роботи.