Багато людей шукає більшу заробітну плату, а це робить для того щоб приносити людям радість, — Пірат подивився на двері, — нарешті в акваріумі з'явилися перші відвідувачі.
Ними стали дві дівчини і два хлопці, а за ними ще зайшли дві дитини, а це хлопчик і дівчинка на вигляд шести років, але дівчинка буда старша за хлопчика.
Пірат:
— Це гарний початок для останнього дня неділі. В океанаріум прийшла сім'я.
Першою і першою спустилася по сходах маленька дівчинка, яка з посмішкою подивилася на свого маленького брата. Діти зупинилися біля Пірата, а він з посмішкою зустрів їх і подивився на батьків, які підійшли за дітьми. Вони також посміхалися і дивилися один на одного. Маленька дівчинка голосно засміялася і знову подивилася на батьків. Сім'я та ще одна пара хлопець із дівчиною прийшли сьогодні раніше за всіх, щоб побачити океанаріум. Сьогодні ці відвідувачі десь о сьомій годині прокинулися й одразу одягнулися та пішли щоб якомога раніше та без черги потрапити всередину та показати дітям морський світ. Вони не поспішаючи нікуди прийшли вчасно в момент відкриття. Сьогодні буде багато охочих, які хочуть якомога раніше потрапити до закладу. Це ж останній день неділі. У багатьох людей сьогодні вихідний, а деякі люди працюватимуть до вечора. Чоловіки почали щось розмовляли і мабуть вони вже до входу всередину познайомилися один з одним. Мама взяла за руку доньку, а батько сина і тримали їх поруч, щоб діти не бігали закладом і не втекли від них в океанаріумі під час сімейної екскурсії, але дівчинка забрала руку і побігла з посмішкою вперед і зупинилася біля Пірата. Усі пішли вниз по сходах і підійшли до Пірата. Спочатку до дівчинки, а потім з усмішкою на Пірата подивився хлопчик. Пірат був у кольоровому одязі і дітей це розсмішило і вони почали голосно сміятися. Чоловік, який був ближче до Пірата, простягнув руку з квитками. Пірат взяв квитки і з посмішкою сказав такі слова:
— Приємного вам відпочинку. Сьогодні ви перші відвідувачі, які зайшли в наш заклад. Я дуже радий вас зустріти. Сподіваюся що це не перша і не остання наша зустріч.
Відвідувачі з посмішкою подивилися на нього і мама дівчинки відповіла:
— Ми також сподіваємося, що це буде не перша й остання наша зустріч. Буде вихідний ми з радістю ще до вас прийдемо.
Пірат:
— Гарного вам відпочинку. Якщо вам щось буде цікаво і незрозуміло, то можете з будь-яких питань звертатися до нашого працівника Сергія. Він буде дуже радий вам допомогти і щось розповісти про наш морський світ. Він завжди все знає і багато розуміє.
Жінка, дивлячись на дівчинку, відповіла:
— Спасибі вам велике. Якщо нам щось знадобиться, то ми з радістю запитаємо.
Пірат:
— Добре. Проходьте. Гарного вам відпочинку.
Перші відвідувачі пройшли через турнікет і пішли сходами в першу кімнату. Відчинилися перші двері першої кімнати в морський світ. Риби відразу змінили рух в акваріумі з повільного на інтенсивний та почали швидко плавати з одного кінця акваріума до іншого. Одні риби плавали поодинці, а інші згуртувалися в один великий косяк і так почали плавати в акваріумі. Ніхто на людей не звертав уваги і вони зробили вигляд ніби живуть своїм звичайним життям. Перші відвідувачі почали роздивлятися акваріуми і фотографувати все що бачили.
Глава 8
Життя в підводному світі
В океанаріум зайшли перші відвідувачі. Нарешті життя почалося. Перші відвідувачі спустилися сходами і привіталася з Піратом. Відчинилися двері в морський світ зі звучанням приємної музики. Відкрився зовсім інший світ. Широкі очі відвідувачів почали роздивлятися яскраве світло на синьому тлі стін, що відбивається від акваріумів і відблискує білими променями на стелю. Польські маленькі рибки в цей час почали випливати з води, скат швидко почав плавати поверхнею, пінгвіни танцювати, крокодил змінив своє становище і підняв голову догори, а Акула почала швидше плавати у своєму великому акваріумі, черепаха підійшла до скла і завмерла на місці.
Сергій у цей час займався своїми справами, і зараз швидкими рухами, не звертаючи уваги на перших відвідувачів, витирав вікна, двері та підлогу і дивився на маленьких рибок, а потім про щось подумав і зупинився на одному місці. Сам не помітив як полетів думками кудись далеко за межі океанаріуму. Ця тема його дуже довго хвилювала. Не знав теми, але вона постійно була в його думках. У таких, яка відчуває відповідь на своє питання, ні на що не звертає уваги. В думках пише щось своє щоб не забути шлях і коли потрібно повернутися назад до роботи. Багато питань всіх хвилює але не завжди є відповіді. Відповіді на свої питання.
Сергій подумав:
— Людей завжди хвилювали відповіді й те, що люди дуже часто не розуміють одне одного. Не розуміють один одного і це створюють самі собі зайвий клопіт. Багато людей які не розуміли один одного і втрачали життя і самих себе і витрачали час на багато безглуздих дій. Життя це безповоротний шлях. Втрачаючи час зникає без відомостей життя і залишає темне минуле. Ні хто ні куди не втече доки не отримає відповідь і це може врятувати не одне життя не одну годину, а то й рік життя людини. Люди дуже часто не розуміють одне одного і руйнують любов між собою та людьми і стають далекими одне від одного. Любов зникає і лишається темрява запитань і жодних світлих відповідей не лишається в темряві. Люди втрачають любов, та не тільки її, а й самих себе. Одне слово, одне розуміння може врятувати стосунки і може зберегти час та гроші. Не завжди світ і час дає можливість комусь відкрити свою любов до когось. Люди замість того, щоб жити щасливим життям, починають бути неминучими до страждань та самотності. Життя це довгий і з невідомими поворотами шлях на який дивляться інші люди, глядачі і тихо спостерігають за невідомими обставинами про які вони не знають. Чому фільм життям є сумний, а мабуть від того, що завжди хтось когось шукає і не завжди може знайти і це відбирає довгі роки, які минають на самоті і невідомості завтрашнього дня. Усі постійно щось шукають і постійно ходять туди-сюди та дивляться скрізь і на очі одне одного. Ніхто не звертає уваги і кожен іде далі своїм шляхом. Тихі та не довгі розмови, маленькі кроки в невідомо куди кожен робить щодня. Хтось слухає, а хтось говорить і ні хто не чує один одного. Всі глухі і німі і тільки роблять вигляд що хтось когось слухає, чує і дуже уважно але насправді кожен думає про своє. Хтось шукає відповіді, а хтось нові запитання та нові відповіді на свої запитання. Усі думають що їм робити і куди йти, але про це ні хто не говорить. Кіт завжди кудись іде, а пес біжить за котом. Хто попереду, а хто позаду? Завжди хтось кудись іде. Цікаво люди бачать одне одного чи ні? Сергій усміхнувся і далі продовжив думати, — куди піти далі, щоб зупинитися і відпочити або зовсім знайти свою зупинку. Усі йдуть і кожен проходить свою зупинку та йде далі невідомо куди і навіщо. Мені потрібно вчасно вийти з автобуса життя на своїй зупинці і прожити своє життя. Найчастіше ми будемо спілкуватися, щоб сховатися ще далі від людей і самих себе і так ми просто нікого не бачимо. Завжди хочеться залишитися на самоті і частіше виникає питання чому люди так роблять? Чому люди ховаються одне від одного? Чому люди тікають один від одного і ні хто не хоче говорити правди, а все що люди роблять так це постійно щось говорять і говорять так багато що нічого не можливо зрозуміти. Роблять не примусовий вигляд, а потім як завжди тікають один від одного і ні хто нічого не розуміє що насправді відбувається. Кому ми насправді потрібні? Один одному але завжди один від одного тікаємо і хто куди біжить це невідомо. Хто і коли зупиниться? Ніколи і ні хто не зупиняється. Ми тільки біжимо вперед і нічого не розуміємо куди веде наш шлях. Хто чого хоче? Я цього не знаю. Насправді ніхто нікому не потрібен. Людям подобається бути на самоті, а самотність це шлях серед нескінченного океану і він ніколи не закінчується. Це питання життя. Немає відповідей. Хтось перебуває поруч і також самотній. Хтось перебуває далеко і на відстані і не самотній. Чому так? Мабуть, відповідь знаходиться в самому серці, а серце мало хто хоче чути і відчувати. Усі дивляться тільки вперед, а не всередину себе. Життя минає і ні хто нічого не розуміє. Дуже шкода часу коли він є але його ніхто не бачить, а коли його немає, то всі його шукають. Жарт часу це посмішка, а сміх життя це сльози на очах. Думки минулому і майбутньому завжди залишаються в теперішньому часі. Справжнє життя цінніше за думки минулого чи майбутнього. Нікому не подобається коли життя проходить крізь очі, а думки завжди заважають побачити справжній світ. Думки заважають жити. Нікому не подобається коли ми постійно про щось думаємо. Це привертає багато уваги. Кожен, хто бачить людину, яка весь час думає, то на неї звертають увагу і кожен сам собі ставить питання, на яке не знає відповіді і це насторожує. Адже люди мало про що думають. Думають тільки філософи як я, — Сергій усміхнувся, — мені мої думки не заважають мені жити. Чим більше я думаю, тим більше розумію життя. Можливо це колись і комусь у майбутньому врятує життя і зробить його легшим. Розуміння звичайних речей не така легка справа. Звісно всі думають що це легко зрозуміти, зрозуміти прості речі, а насправді не так просто їх побачити і почати ними жити. Прості речі це легке просто життя. Мало хто хоче цим займатися, а я хочу. Бо повністю розумію їхню важливість і значення для себе і кожного. Можливо колись я напишу книжку про прості речі для життя і тоді я зможу допомогти не одній людині, а океанаріум дає те саме натхнення, щоб якомога більше думати і повністю зрозуміти потрібний усім світ людей. Чому? Сергій подивився вниз, — люди відмовляються думати і не розуміють простих речей. Люди хочуть спокійно жити та проживати щасливе життя, але не розуміють найпростіші речі і все далі йдуть далеко від них. Віддаляються від того, що насправді потрібно, і шукають те, що зовсім не потрібно і заважає життю. Куди всі дивляться? Далеко на горизонт, де, можливо, зовсім нічого немає, а все знаходиться поруч, але його ніхто не бачить, тому що всі біжать далеко вперед. Люди не хочуть розуміти один одного і завжди щось починають говорити те, чого постійно не потрібно казати, і це створює непорозуміння, яке нікому не потрібне.