Висунув ліву руку вперед як на першому тренуванні тренера, що навчає як за допомогою лівої руки тримати безпечну дистанцію від суперника. І таким чином ліва рука завжди дає можливість більше шансів на ухилення від ударів, і захисту від них. Вдарив лівий прямий і швидко повернув руку на своє місце, зробив крок назад, знову вдарив лівою рукою, зробив крок уперед. Почав згадувати перші удари, коли тренер навчав, як потрібно правильно наносити на відходах лівий прямий. Почав шагом відходити від свого уявного суперника. Побачив перед собою свого суперника, якого колись не зміг перемогти під час поєдинку, та той боксер зумів, посісти перше місце на чемпіонаті міста, зараз він став перед ним із піднятими руками, але тільки в уяві. На рингу з Іваном нікого не було, він був один. Усе відбувалося в його голові. Спочатку вдарив лівою рукою і швидко ухилився від правого прямого і знову зайняв положення боксерської стійки. Зробив крок назад і ухилився від лівого уявного прямого і швидко повернувся назад на своє місце. Завдав правого прямого удару по цілив у захист суперника. Відійшов убік і вдарив правий прямий, але суперник різко завдав лівий боковий, рукавичка полетіла прямо в підборіддя. Іван махнув головою, увійшов у смак бою, що відбувається, і то він почав приймати все, що відбувається, як по-справжньому. Іван знову завдав лівий, лівий удар, і зробив крок назад. Суперник відповів лівим прямим, Іван зумів випередити повернення лівої руки лівим прямим ударом і вдарив прямо по цілі, в підборіддя суперника. Піднімає руки і захищається від наступного удару. Іван швидко викинув праву руку, це був правий прямий удар, він прямо влетів у підборіддя суперника. Не став іти далі, думаючи, що суперник прикидається, ці удари були не настільки сильними, щоб вести його в затьмарення і неуважність. Вище підняв ліву руку перед собою, почав чекати, коли суперник завдасть удару. Зробив лівий прямий, правий прямий удар, а Іван швидко ухилився і почав завдавати відповідну серію ударів по корпусу, а це був правий, лівий по корпусу, і закінчив серію ударів зі швидким поверненням у стійку правим бічним ударом прямо в підборіддя. Суперник на кілька кроків відійшов назад, і сам зайшов спиною в кут. Іван не став чекати моменту, коли суперник підніме руки і почне наносити удари. Швидко зробив крок уперед і вдарив лівий прямий, правий прямий, лівий боковий і правим прямим ударом закінчив серію ударів, рукавиці летіли так швидко, що суперник не встигав ухилятися, а насправді попереду стояла колона з шин, він завдавав ударів по покришках. Весь бій відбувався в уяві Івана. Більшість присутніх почали звертати увагу на холодні удари незнайомця, які по гумі створювали хльосткий хлопок, а на руках Івана не було жодних рукавичок, бинтів. Голими руками швидко наносив удари по шинах, а в уяві на руках бачив боксерські рукавиці та справжній ринг. Удари були швидкими й сильними. Іван ухилявся вліво, вправо, знову наносив із кроками назад удари, йшов уперед. Знову ухилявся від ударів свого уявного суперника, і з ударами підходив до нього з серіями ударів, а це були прямі, бокові удари. Він ішов, вниз згинаючи коліна, і ухиляючись від ударів суперника, і йшов уперед з ударами по корпусу, був сильно і швидко, як ніколи. Кулаки торкалися поверхні гуми, і з дотиком відчувалася сила удару. Усі присутні перестали тренуватися і почали звертати увагу, як якийсь невідомий хлопець перебуває в кутку рингу, стоячи біля балонів, дуже швидко наносити удари, так проводячи своє тренування. Ніхто не знав, хто це. У Івана зараз відбувається справжнісінький поєдинок того самого останнього раунду, коли він боксував зі своїм суперником і програв, як це трапилося, він цього не знав. Не міг зрозуміти, у чому була його помилка. У доброті? Тоді він не хотів дуже сильно носити удари по своєму суперникові, десь усередині пожалів його, таким чином програв. Нині він уже нікого не шкодує, попри довгу відсутність тренувань Іван нині показуй хорошу спортивну форму, доволі кращу, ніж вона була під час довгих і важких тренувань у боксерському залі.
Лівий, прямий, правий прямий, ухил, лівий бічний, зігнув коліна й ударив серію з п'яти ударів по корпусу, і Іван так боксував п'ять хвилин. Почав призупинятися і почав відчувати відхід сил, швидкість стала набагато меншою. Почав думати про те, що не потрібно зупинятися і необхідно дійти до перемоги. За пройдені хвилини змінив ставлення до боксу, почав думати про те, що в боксі потрібно бути жорстким, і ні як не добрим. Завжди стоїть вибір перед суперником і собою, і цього разу вибрав себе, а не суперника і не захотів віддавати перемогу тому, хто стоїть в іншому кутку. Потрібно боксувати і не зупинятися, перемагаючи, бути сильним, знову перемагати, ухилятися, завдавати ударів.
Подивився вперед на свого суперника і робить ухил у правий бік із поверненням назад у боксерську стійку з правим прямим ударом, потрапляє суперникові прямо в підборіддя, і він падає на пісок, вся картина розсіюється. Він тримає руки перед обличчям і дивиться як уявний суперник, лежачи на піску, зникає. Опускає руки і дивиться на всі боки, побачив, як усі присутні в залі перестали займатися, уважно за ним дивилися. Не знав, що робити, хотів втекти з рингу. Усі, хто перебував у залі, бачили на рингу тільки одну людину, а їх було дві, і Іван боксував з уявною людиною, а всі бачили, як він голими руками був покришки. Після раунду всі руки стали синіми з червоними плямами від ударів. Не шкодував ні себе, ні руки. Іван подивився на свої руки, а потім повільно опустив їх, і так щоб їх ніхто не побачив, не хотів привертати увагу. Опустив руки і почав глибоко дихати, намагаючись віддихатися від того, що впродовж майже п'яти хвилин без зупинкового перепочинку місив кут рингу. Зробив кілька кроків назад, намагаючись сховатися від усіх очей, що дивилися на нього, але в нього нічого не вийшло, почав трохи оговтуватись, відновлюючи та замислюючись над тим, що треба не звертати на все, що відбувається, увагу.
Іван тихо сказав:
— Для мене це занадто багато уваги. Що ж я їм такого зробив, що вони так на мене дивляться.
Іван усміхнувся:
— І що, що я переміг свого старого суперника. Колись я йому програв, а зараз переміг. Нічого страшного тут немає, з ким не буває. Але все ж я його переміг.
Іван подивився в інший кут залу і тихо про себе сказав:
— Мені потрібно звідси тікати, а то всі косяки людей зараз мене спопелять. Мені якось незручно, коли на мене дивляться, так багато людей, — Іван нахилився донизу, підняв голову, упираючись руками в коліна сказав, — Я думаю, не варто на це звертати увагу. Потрібно трохи відпочити, провести ще один раунд бою з тінню, щоб сьогодні більш-менш потренуватися, і зі спокійним виразом обличчя та душею поїхати додому.
Опустив голову донизу та почав повільно зосереджуватися на собі, сповільнюючи дихання, відновлюючи сили, і готуючись до наступного раунду бою з тінню.
Перший раунд був справжнісіньким спогадом з минулого, тим самим давно забутим моментом, коли Іван не зумів перемогти в останньому раунді та програв тому самому боксерові, що зумів далі перемагати ще впродовж тривалого часу, та стати найкращим у своїй ваговій категорії. Іван тоді не міг зрозуміти себе, чому так вчинив, він був сильнішим, через які умови сам віддав перемогу, знаючи, що був найкращим боксером. У тому бою з'явилася доброта і поступливість, і вони зуміли його зупинити і піддатися в тому раунді, програв. У ньому зародилося почуття, що зупинило його йти далі, піднявши перед собою руки, довгий час терпів велику кількість ударів. Навіщо так вчинив у потім поєдинку? Знав, що цей поєдинок може вирішити його долю, і поміняти ставлення всіх присутніх у боксерському залі на тому поєдинку. Упродовж двох раундів чітко і швидко боксував, обережно, а в третьому раунді з ним щось сталося. Виникли непередбачувані почуття, які почали брати над ним гору, керувати поєдинком. Донині не міг зрозуміти того випадку, але зараз Гідропарк дав відповіді на всі питання. На шляху до перемоги немає почуттів доброти, поступливості та дружби, там є тільки удари, сильні удари, які завдають один одному два боксери, які намагаються здобути перемогу один над одним. Зараз він це зрозумів, а тоді довгий час тренувався, у нього не було друзів, а він хотів собі друга. Зустріти людину, з ким йому хотілося поговорити, її зустрів на рингу, і в своєму супернику побачив друга, і віддав йому перемогу. Ця причина, зумів піддатися, програти, а зараз перебуваючи в темному Гідропарку, де на всі боки світло ліхтарів, неподалік стоять дерева, а довкола темрява, над головою далеке, чисте сяйво зірок у небі дало відповідь на запитання.
Стоїть біля рингу і відчуває, те, як його суперник радіє, коли суддя піднімає руку, зрозумів, що тоді не було жодної подяки, дружби, що виникла під час бою, і програв своїм почуттям, а потім уже супернику. Почуття подружитися зі своїм суперником стало оманливим і принесло в його життя поразку. Після того поєдинку тільки один раз бачив свого суперника на іншому поєдинку, він не сказав жодного слова, не зміг сказати, вони не розмовляли один з одним, навіть не привіталися. Він просто пройшов біля нього і далі пішов. Іван у той момент відчув якусь легку образу, від того, що суперник не звернув на нього уваги, але ніхто не знав про ті почуття, які виникли на рингу, і вони стали тим самим перемінним етапом для невідомих напрямків. Було нелегко, Іван образився настільки сильно, що ні з ким не хотів розмовляти, розумів, що про його почуття ніхто не знає. Спроба з ним привітатися стала ще більшим розчаруванням, і настільки сильно зазнався, що навіть відвернув голову вбік, бачачи себе на рингу кращим за Івана, але насправді ж усе було з усіма інакше. Іван піддався, поступився перемогою, пожертвував усім заради друга, якого не знав, ніколи не впізнав. Зрозумів, що всі спроби знайти справжнього друга стали марними, і залишався, як і раніше, самотнім. Усе, що робив, так це приходив до боксерської зали, тиснув усім руку, тренувався, ні з ким не розмовляв, і йшов додому. Той бій став повчальним уроком, і він змінив ставлення до всього, і тоді міг стати і став би чемпіоном міста Києва, і далі поїхав боксувати на інші чемпіонати країни, але сам віддав перемогу, а вона була легкою.