З першого разу їх не легко помітити, і дивиться уважно на кожну горбинку в траві, це може бути гриб, або кілька грибів.
Сашко:
– Якого тут кольору ростуть гриби?
Батько подивився на Сашка:
– Вони тут ростуть різного кольору, і є гриби рудого, білого, і зеленого з коричневим верхом, тож тут ростуть різні гриби. Будьте дуже уважним і серед них є погані гриби.
Сашко:
– Добре. Я буду уважно дивитися на все, що буде навкруги мене, і шукатиму тільки смачні гриби.
Мама посміхнулася:
– Правильно, шукай тільки смачні гриби і в жодному разі не поспішай.
Кадр ■
Сім'я зайшла в білий ліс і вони побачили перший гриб, що росте під деревом.
Сашко:
– Мамо, дивись, я знайшов гриб.
Батько:
– Це гарний початок.
Сашко підбіг до гриба, зрізав його, поклав у відро тата:
– Один гриб уже є.
Мама:
– Так, один є.
Батько подивився вперед:
– Подивіться, он ще пару штук росте, і вони хороші, їх можна зрізати.
Сашко підбіг, зірвав усі три гриби та поклав їх у відро до тата.
Кадр ■
Сім'я вирушила вперед збирати гриби, відро вже було майже повним і тут Сашко не помітив, як шукаючи гриби, забув про батьків та дистанцію між ними. Коли мама з татом відвернулися назад, він швидко пішов уперед і за десять хвилин зник у білому лісі, а мама й тато зникли за деревами.
Сашко зупинився:
– Мамо, тату, ви де?
Сашко почав махати головою і шукати маму з татом, але навколо нікого не було, тоді він закричав:
– Мамо? Тату?
Сашко побіг уперед через дерева і закричав:
– Мамо?
Сашко подивився на всі боки і знову закричав:
– Тату?
Сашко почав махати головою і знову закричав:
– Ви де?
Сашко став на місці:
– Мамо, я тебе не бачу.
Сашко подивився вперед та впав на коліна:
– Я загубився.
Сашко встав із колін:
– Мамо, я тут. Ти мене чуєш? Мамо, я тут.
Сашко зупинився на місці, подивився вперед:
– Ніхто мене не чує. Я загубився.
Сашко подивився в небо:
– Мені потрібно повернутися назад, і можливо, мама з татом не далеко від мене та шукають мене.
Кадр ■
Сашко подивився назад і почав бігти в той бік, з якого прийшов. Хлопчик біг уперед, час минав, а нікого не було. Він біг назад і дивився на всі боки, але знайомого місця не було, як мами з татом. Сашко зупинився:
– Я раніше тут не був, не ходив, але я ж назад побіг туди, звідки прийшов, чомусь все зараз зовсім інше.
Сашко підняв голову, подивився на небо і голосно закричав:
– Мама.
Знову впав на коліна:
– Тут нічого немає. Я не знаю, де я зараз, і куди мені йти далі. Це незнайома місцевість.
Сашко подивився на всі боки:
– Почекаю я маму з татом тут. Може, вони мене першими знайдуть і не треба бігати туди–сюди, а краще залишатися на одному місці та нікуди не йти.
Кадр ■
Сів на траву та почав поглядати вліво та вправо, чекаючи приходу батьків:
– Скоро прийдуть мої батьки і заберуть мене. Я скоро буду вдома.
Сашко сидів на одному місці й чекав на батьків, але нікого не було, лише тиша. Час минав, небо ставало іншим, вже почало темніти і Сашко сказав:
– Мамо, ти де? У лісі вже темніє.
Кадр ■
Сашко пройшовся кілька кроків уперед і розвернувся, подивився на всі боки і знову сказав:
– Мамо? У лісі вже темно.
За ці кілька хвилин у лісі стало темніше, ніж було і Сашко сказав:
– Мене ніхто не чує, а скоро вже вечір, і мама з татом мене не знайшли. Що мені робити?
Сашко подивився вперед:
– Мені страшно одному перебувати в лісі. Я загубився, а тато мені казав, що б я був уважним і далеко від нього не відходив.
Сашко подивився вперед:
– Потрібно шукати місце, де можна сховатися.
Сашко подивився вперед і побачив, як між деревами з'явилася і промайнула тінь. Сашко уважно подивився на тінь:
– Мамо, це ти? Я тут.
Сашко подивився вперед і вже на тому місці, де була тінь, нічого не було:
– Мамо, почекай мене. Ти куди пішла.
Сашко пішов уперед і зробив кілька кроків:
– Це не моя мама. Моя мама мене б ніколи не залишила і завжди була б зі мною.
Сашко присів і так що б його не було видно:
– Хто це міг бути, якщо не моя мама. Я тут не сам.
Підвівся на ноги та почав іти від того місця, де побачив тінь, і шукати собі притулок, де б можна було сховатися. Він розвернувся назад, як попереду, і вже з іншого боку знову побачив ту саму тінь. Вона дуже швидко промайнула серед білих дерев, Сашко зупинився:
– Хто це?
Почав уже йти в інший бік, він пройшов пару метрів і знову побачив попереду тінь, і вже цього разу він сильно злякався:
– Мене хтось переслідує. Мені страшно.
Розвернувся в інший бік, і він подивився в верх і на світло місяця, що висвітлював ліс та почав щосили бігти вперед. Він біг доки не втомився, а минула приблизно година, і Сашко зупинився та побачив, що він пробіг чималу відстань:
– Сподіваюся, мене ніхто не наздожене. Я не мало часу біг, і подолав велику відстань. Я втік від тіні.
Кадр ■
Подивився в бік та побачив, як так само далеко від нього в лісі між деревами промайнула тінь, і він злякався та притиснув руками коліна розуміючи, що вже немає сил бігти:
– Мене знайшли. Я не втік. У мене вже немає сил бігти. Що мені робити?
Сашко подивився на всі боки:
– Потрібно знайти місце, де можна сховатися.
Сашко почав дивитися вперед і побачив не далеко від себе, як з'явилася та сама іграшка, з якою він вчора грався перед сном.
Сашко підійшов до іграшки:
– Як ти тут опинилася?
Сашко подивився на всі боки та взяв ведмедика із собою:
– Це мій ведмедик.
Почав бігти уперед та озирався назад тримаючи в руках ведмедика. Він втомився і вирішив присісти біля лісу.
Сашко сів біля дерева і сказав ведмедику:
– Ось ми і втекли від того, хто нас переслідував. Ми тут у безпеці.
Сашко сидячи біля дерева подивився вперед:
– Я втік від тіні.
Сашко розумів, що він зараз сам у лісі, і поруч нікого немає:
– Я тут сам.
Сашко пройшов кілька метрів уперед та побачив, як заворушилися дерева, і раптово хтось схопив його за ногу. Він упав та закричав:
– Не чіпайте мене.
Хтось потягнув Сашка по траві до дерев, і протягнув його кілька метрів, а потім відпустив. Сашко повернув голову в бік та побачив свої ноги, і нікого крім ніг поруч не було. Швидко піднявся на ноги та почав дивитися назад:
– Хто це був? Мені дуже страшно.
На очах Сашка з'явилися маленькі сльози, він підняв із трави ведмедика та повільними кроками почав іти назад, але знову побачив попереду тінь. Сашко уважно подивився, а потім розвернувся та почав швидко бігти, і вже в інший бік.
Сашко подивився назад:
– Не чіпайте мене.
Сашко біг уперед обнявши ведмедика і притиснувши його до себе. Він пробіг кілька хвилин і зупинився, притулився до дерева:
– Потрібно перепочити. У мене більше немає сил.
Сашко подивився вперед і знову попереду побачив тінь, і голосно закричав:
– Відпусти мене.
Кадр ■
Сашко почав бігти і раптово його ноги відірвали від землі і він, махаючи руками завис над землею, і голосно закричав:
– Що це?
Сашко почав махати руками і голосно сказав:
– Відпусти мене.
З невеликої висоти, а це метр, впав на землю і швидко встав. Подивився вперед, назад та почав тікати, бігти вперед, тримаючи ведмедика в правій руці.
Сашко подумав:
– Я хочу додому. Хочу до мами. Що зі мною відбувається. Де я? І хто за мною женеться і переслідує мене? Мені дуже страшно.
Біг уперед пробігаючи дерева, кущі. Він не зупинявся, і коли його сили знову скінчилися він призупинився та далі біг, але вже повільніше:
– У мене більше немає сил бігти. Потрібно знову відпочити.
Подивився назад, і нічого не побачив:
– Невже мені пощастило втекти.
Підняв голову та побачив, як вгорі між деревами промайнула тінь, і він злякавшись знову почав бігти:
– Потрібно бігти і не зупиняється, бігти і бігти без зупинки.
Сашко біг уперед, і місцями вже зупинявся, і щосили він ішов та тікав:
– Що мені робити? У мене більше немає сил.
Кадр ■
Сашко зупинився:
– Залиш мене в спокої. Ти лісове чудовисько.
Раптово із–за дерев з'являється силует людини і Сашко голосно починає кричати:
– Я тебе не боюся, ти мене чуєш.
Кадр ■
Силует почав швидко наближатися. Сашко заплющив очі, з'явилася темрява. Минула хвилина, і коли він їх відкрив, то побачив перед собою маму, яка йшла на зустріч. Вона подивилася на Сашка і сказала:
– Слава Богу. Ми тебе знайшли. Ми тебе цілий день шукали з татом.
Кадр ■
Мама обійняла Сашка, а ззаду підбігає батько та падає на коліна і починає обіймати сина разом із мамою. Сашко починає плакати і казати:
– Я тебе не боюся.
Кадр ■
Мама ще сильніше обійняла Сашка:
– Це дуже добре, що ти почав кричати, я з татом почули твій голос і ми побігли сюди. Я так рада, що ми тебе знайшли в цьому темному лісі.
Батько обійняв сина та дружину:
– Більше так не роби. Завжди будь поруч, і ніколи від нас далеко не йди.
Кадр ■
Сашко притулився до мами:
– Я більше так не буду робити.
Батько встав на ноги і взяв Сашка за руку:
– Йдемо додому. У лісі темно, а нам ще годину йти. Сашко, більше так ніколи не роби.
Сашко взяв тата та маму за руку, а тато взяв ведмедика, і всі вони разом пішли дорогою, що вела з лісу до будинку.
Кадр ■
Сім'я вийшла з лісу, а позаду них в темряві на дорозі знову промайнула тінь.
Початок 07.01.2022
Кінець 12.01.2022