Подивився на всі боки, а руки трусилися, уже не міг утриматися за перекладину, почав махати вгору-вниз ногами, намагаючись ще зробити хоч одне підтягування. І він так і зробив, намагаючись утриматися за перекладину востаннє. Цього було недостатньо для задуманого плану. Зробив усе, що міг, зістрибнув, руки одразу впали вниз, вони стиснулися настільки сильно, що хотів закричати, але все ж таки не зробив цього, вирішивши не привертати увагу, та добряче стиснув зуби, скрутившись тілом до низу терплячи біль. Закричав одразу, привернув погляди оточуючих, і нікому не було б приємно чути чийсь біль по всьому залу. У цьому залі люди приїжджають відпочити, потренуватися, набратися сил, а не виснажити себе до болю і знерухомлення. Руки не слухалися, не міг підняти їх догори, помахати на всі боки, безвольно звисали з плечей, не ворушився. Чекав на той самий момент, коли мине больовий поріг, а це було жахливе відчуття болю, в такий момент треба пережити.
Іван подивився по сторонах і на годинник, подумав:
— Це все мені в радість, але мені зараз нічого не хочеться окрім, як упасти на пісок і довгий час не підніматися. Мої руки зараз взагалі мене не слухаються, вони настільки сильно скам'яніли, що я вже нічого не хочу, а ще потрібно виконати кілька вправ. Мені потрібен відпочинок, має бути набагато довшим, ніж зазвичай.
Відійшов убік, почав чекати поки мине невеликий проміжок часу, зможе відновити свої сили до наступної вправи. Наступною вправою обрав роботу на брусах. Легка вправа, у ній немає нічого складного, тут потрібно мати міцні руки та грудні м'язи. Неправильне виконання цієї вправи несе за собою небажані наслідки, а іноді навіть сильні болі під час тренування. У боксерському залі не тренувався в тренажерному залі і більше приділяв час роботі над простими вправами, а це турнік. І тільки за вказівкою тренера виконував якісь силові вправи, жим лежачи, а штанги було достатньо для силових вправ, ніколи не давав великого навантаження. У такому віці, коли підліток приходить у боксерський зал, йому потрібно більше розвивати швидкість і техніку, ніж силу, а вже з часом розвивати саму силу. Тренер не хотів, щоб його учні були повільними, великими накачаними боксерами, які не приносять жодного результату на рингу. Іван іноді залишався після тренування і робив різні силові вправи, але не давав великого навантаження, і після нього він ставав повільним, знижувалася швидкість.
Подивився вперед і побачив цю саму горизонтальну лавку, де він робив прес, а вона була під накриттям, і там, на цьому тренажері, де на них лежали дві прикуті подушки обшиті тканиною вирішив зробити. Це був універсальний тренажер, тут можна зробити прес, піднімаючи ноги догори, так сам робити віджимання, як на брусах, відстань двох залізних з боків підстав, труб, досить нормальна і не широка, що підходить кожному, хто хоче зробити таку вправу. За такої відстані йде велике навантаження на трицепси та грудну клітку. Івану хотілося змінити свою фігуру, трохи додати рельєфності до всіх м'язів, така вправа дає певні результати.
Іван сказав:
— Це те, що потрібно, і мені не потрібно далеко йти. Усе розташоване поруч. Тут головне повернути голову і все роздивитись, де, який тренажер, зрозуміти для чого він призначений.
Усе було настільки близько, що Іван нічого не помічав, крутився на всі боки шукаючи своє місце для роботи. Усе, що потрібно було в саморобних конструкціях розгледіти необхідний для себе тренажер для виконання певної групи м'язів, та зробити кілька кроків уперед, назад, вліво чи вправо. Кожен тренажер уже одразу готовий для роботи, тут тільки можна, не скрізь, змінювати на винятково малій кількості саморобних тренажерів, вагу. До тренажерного залу всі приходять у різному одязі, і немає такого, що цей зал можуть відвідувати тільки люди в спортивному одязі. Ніхто не дивиться, хто в чому приходить і тренується. Сюди ходять люди різного статусу, як бідні, так багаті. Тих, хто має можливість придбати спортивний костюм, або тих, хто не має змоги купити новий одяг для тренувань, вони тренуються в тому, в чому можуть. Тренуються в робочому одязі, в якому вони працюють в офісі, і після роботи одразу не їдуть додому, переодягнутися, приймати душ, і потім до зали, а негайно летять до зали. Жодних заборон немає, окрім того, що на спортивному майданчику забороняється палити і розпивати алкогольні напої. Тут ніхто ніколи не палить, а ті, хто намагається закурити цигарку, то на нього одразу звертають увагу, роблять зауваження, просять покинути зал. Для багатьох зал є справжнім домом, найкращим затишком на землі. Воно дає людям більше ніж вони можуть собі уявити, багато хто цього не бачить.
Повільний кроками підійшов до брусів, поставив ліву ногу на виступ, потрібний для того, щоб трохи піднятися, схопити руками дві великі труби, почати робити вправи. Ті, хто поспішає, інколи смішить людей, неправильно виконуючи вправи, що є негативним впливом на м'язи і з часом може перетворитися на щось жахливе. Під час таких вправ змінюється форма, тіло стає неприродним, збоку виглядає зовсім по-іншому. Людина сама собі створює тіло, неправильне виконання формує не бажану фігуру. Ніхто про це не думає, кожен припадає зі своїми думками, і ніхто ні на кого не звертає уваги, всі тренуються, так як вони хочуть, правильно, неправильно, виконуючи вправи. Знав техніку безпеки виконання кожної вправи, розумів, що порушення таких найпростіших речей завжди несе за собою негативні наслідки, а подекуди навіть неправильний розвиток усього організму. І тоді людина розуміє, що вона робить неправильно, та інколи вже буває пізно, коли сформувалося тіло впродовж багатьох років тренувань у залі. Кожен несе відповідальність за самого себе. Всі самі приходять у тренажерний зал без тренера, і всі їхні неприємності є тільки їхніми, іноді люди, які не знають правил техніки безпеки, самі собі несуть травми і неправильний розвиток. І буває, що той, хто досвідчений і бачить, що інший неправильно виконує вправу, допомагає, і вчить, як потрібно робити, ту чи іншу вправу. Хтось, хто сам прийшов у зал і нічого не знає про спорт, сам підходить до більш досвідчених спортсменів і вже в них запитує, що, як робити, і ніхто ніколи нікому не відмовляє, знаючи наслідки неправильних тренувань. Багато хто приходить і починає ставити незрозумілі для обох запитання, неприємно впливаючи на людину, забираючи в неї найпростіше, природне задоволення, насадження від того, що вона просто тренується. І таким людям завжди все ввічливо пояснюють, і так само допомагають, знайти сенс, найчастіше в таких людей немає свого сенсу, і поки вони його не знайдуть, не зміняться, і тренажерна зала завжди всіх змінювала. Приїжджають старі спортсмени, які пройшли життя спорту, і ті, хто прожив багато років у спорті, самі налаштовують багатьох, хто приходить уперше, на тривалі тренування, даючи їм безоплатні консультації, і є ті, хто нічого не знає, просто тренується, ні з ким не розмовляє. Тут у кожного свій сенс.
Почав робити свій перший підхід на брусах, і зробив двадцять разів. Легко і швидко зістрибнув з тренажер, подивився на годинник, не зважай ні на кого, а зараз йому було важко, потрібно було перестати думати про біль. На диво через дві хвилини всі негативні думки зникли, знову підійшов до брусів, обережно взявся руками за дві труби. Ступив на опору, і зробив вправу. Не було важко, і із легкістю впорався, і тут уже не було, того як раніше трусилися руки під час підтягування. Усе пішло швидко, плавно.
Івану все сподобалося, відчув, як його грудні м'язи почали збільшуватися й ставати сильнішими, а в руках потеплішало, трохи з'явилася легкість.
Іван подивився навколо:
— Тепер я собою вже задоволений, тим, що сьогодні не залишився сидіти вдома й дивитися телевізор, а сам подолав страх, лінь, небажання виходити з квартири, пішки дійшов до залу, зробив кілька вправ. А що, було, якщо я залишився вдома? А нічого не було, я нічого не зробив, і я, як і раніше, залишився б таким, відчував свій негатив, що тягнеться з минулого в теперішній час, що небажано вплинув на моє самопочуття. А зараз я почуваюся набагато краще, сильніше, ніж було до цього. Ось це результат моїх старань, прагнення. У залі є сила, натхнення, розслаблення, отримання якогось життєвого досвіду, але до нього потрібно прийти, а це нелегко. Кожна людина, що приходить, розуміє свої невеликі кроки, потім бачить перший результат, як я зараз його відчуваю. Людина прийшла сюди, і вона почала тренуватися, а це вже є мала перемога, найголовніше, що, але сюди прийшла, не згорнула зі шляху, не залишилася лежати вдома і бідкатися, що їй тяжко, вона не може, в неї немає сил.
Іванові було важко, знав, якщо сьогодні нічого не зробить, то в майбутнє нічого не буде, тоді нема чого чекати від майбутнього подарунка, його треба заробити своїми силами. Повільні зміни не всім видно, тільки іноді, багатьом відчутні, коли минає потрібний час, а для цього може знадобитися, місяці, роки. Краще йти далі, ніж стояти на місці, ніж нічого не робити, як би важко не було, скільки б людина не здавалася, зупинялася, завжди потрібно йти вперед, і якщо навіть це дрібні шашки, продовжуючи йти до своїх цілей, а мета тут у кожного своя. Хтось хоче стати красивішим, хтось хоче просто розслабитися й отримати найбажаніше, а іноді недоступне задоволення від життя, тут людина вбирає атмосферу вулиці, лісу, пляжного повітря, водночас усім цим вона тренується.
Зробив усі підходи на брусах та почав далі йти тренажерним залом. Навколо кожного тренажера лежав один пісок, деякі з них були залиті бетоном, а місцями росли невеликі пучки трави. У кілька рядів стояли різні тренажери, вони були зроблені з найпростішого заліза, розташовані в одну лінію від найменшої ваги до більшої. Стояли штанги для жиму лежачи, а трошки далі, так само в один ряд і вертикально стояли тренажер для вправи рук, а далі в іншій стороні, а Іван обернувся назад, і в бік, подивився туди, де стояли горизонтальні саморобні тренажери зі штангою зверху, як раптово, притемнене світло облило їх створюючи свою тінь часу. Петро завжди турбувався про те, щоб тут все, і завжди залишався в повній цілості, зараз відбилася тінь душі Петра, змінила в залі відтінок присутності.