Що раніше ляже спати, то легше завтра вранці вставатиме.
Мама:
– Добре. Спочатку нагодую Сашка, а потім спати.
Мама подивилася на Сашка:
– Добре?
Сашко подивився на маму:
– Що добре?
Мама:
– Спочатку ми поїмо, а потім підемо спати, і вже скоро настане вечір.
Сашко посміхнувся:
– Так, мамо.
Кадр ■
Мама накрила на стіл, батько взяв свої інструменти і зробив усі справи по дому, закрутив кран і підкрутив розетку, а мама в цей час нагодувала Сашка, віднесла його до своєї кімнати, і він заснув. А білий ведмедик, що стояв надворі, впав на траву, і біля нього з'явилися ноги привида.
Кадр ■
У спальні мамо і тато лягли спати, навколо була темрява та тиша. Сашко заснув у своїй спальні, а надворі білий ведмедик на траві, який стояв на вулиці, зник, і там залишився один ведмедик.
Кадр ■
Білий ведмедик з'явився біля входу в будинок, біля дверей.
Кадр ■
Світанок. Шум вітру. Дерева нахилялися з боку в бік, сонячне проміння починало поливати з країв горизонту до початку подвір'я будинки. Мама й тато почули будильник, прокинулися й швидко встали з ліжка. Батько подивився на годинник:
– Доброго ранку. Уже початок шостого. Це добре. До шостої години вийдемо з дому і підемо в ліс. Туди йти хвилин двадцять, а якщо нести Сашка на плечах, то може й набагато менше.
Мама посміхнулася:
– І тобі доброго ранку. Час вставати і йти будити Сашка. Ти його розбудиш чи мені піти розбудити?
Батько:
– Я піду розбуджу Сашка, а ти застели постіль і подивися чи всі ми зібрали речі. І що б так не вийшло, що ми прийдемо до лісу та з'ясується, що ми щось забули, і те, що нам найбільше буде потрібно, а потім, щоб нам не довелося повертатися через половину лісу додому.
Мама:
– Так, добре. Я уважно подивлюся сумки, і ще раз усе перевірю. Я з тобою згодна, а то може бути так, а у нас так часто буває, що коли приходить час, і нам щось потрібно, то ми його забуваємо вдома.
Батько:
– Тоді йди й дивись, а я піду будити Сашка.
Мама:
– Добре.
Батько встав з ліжка і пішов на перший поверх, зайшов у кімнату Сашка, а в цей час мама подивилася сумку і застелила ліжко, а батько зайшов у кімнату сина та розбудив Сашка, він посміхнувся і сказав:
– Доброго ранку.
Кадр ■
Батько посміхнувся у відповідь і так само сказав:
– І тобі доброго ранку, нам пора вставати та потрібно збиратися.
Сашко встав із ліжка:
– Ми йдемо по гриби в ліс?
Батько одразу відповів:
– Так, як учора домовилися, що ми вранці встаємо і йдемо в ліс по гриби. Нічого не змінилося.
Сашко:
– Добре. Я так радий, що в нас усе вийшло і ми всі разом ідемо в ліс.
Батько:
– Піднімайся, застеляй ліжко, що б мама не застеляла, а ти вже дорослий хлопчик, і одягайся. Я з мамою буду тебе чекати на кухні. У тебе на все про все є десять хвилин. Тобі вистачить?
Сашко посміхнувся:
– Так, мені вистачить.
Батько встав та пішов назад у свою кімнату. Зайшов у неї і підійшов до мами, а вона вже брала сумку і сточи біля неї сказав:
– Я вже розбудив Сашка і дав йому на збори десять хвилин. Ти все встигла зробити?
Мама:
– Так, я застелила наше ліжко, переглянула зібрані речі. Мені здається, що все, що нам потрібно, ми взяли. Все на місці.
Батько:
– Це дуже добре. Давай сумку і ще раз подумай, щоб ти нічого не забула, а я піду на кухню.
Мама:
– Усе добре. Я нічого не забула.
Кадр ■
Мама і батько разом спустилися на кухню і в цей час прибіг уже зібраний та одягнений у верхній одяг Сашко, і він сказав:
– Я вже все зробив, а ви?
Мама з посмішкою відповіла:
– Ми теж уже зібралися і зараз я зроблю в термос каву, і ми підемо в ліс. Це займе одну хвилину.
Сашко:
– Добре.
Кадр ■
Сашко пішов сів на диван, а мама натиснула на чайник і за хвилину він закипів, а батько сидів за столом і всіх чекав.
Мама зробила термос кави:
– Все, я готова.
Батько встав зі стільця:
– Добре. Сашко, ми виходимо.
Сашко:
– Чудово.
Кадр ■
Уже вдягнені мама й тато разом із Сашком вийшли з хати, і батько зачинив двері. Вони разом вийшли з двору через ворота та пішли повільним кроком до лісу. Мама тримала Сашка за руку, а батько ніс сумку з речами.
Кадр ■
Попереду був ліс, і мама подивилася на ліс з такими словами:
– Я нічого не забула коли зачиняла за собою двері?
Батько:
– Знову починається. Ти як завжди, коли ми кудись ідемо, то думаєш, що щось забула зробити. Усе добре, заспокойся, я все після тебе перевірив, тож приводу для хвилювання немає.
Кадр ■
Іграшка, що стояла біля дверей, зникла з того місця, де вона вчора з'явилася.
Кадр ■
Сім'я пройшлася дорогою до лісу і Сашко подивився на тата та сказав:
– Тату, у мене втомилися ноги. Понеси мене на плечах.
Тато подивився на Сашка та на маму, а потім відповів:
– Добре. Сідай.
Батько взяв хлопчика на плечі і вже разом із ним пішов дорогою, а через десять хвилин вони всі разом дійшли до входу в ліс і тато сказав:
– А тут ти уже підеш сам тримаючи маму за руку, а я буду збирати гриби. Ви мені будете показувати на побачений вами гриб, а я буду його зрізати і класти у відро.
Сашко подивився на тата:
– А мені можна буде зрізати гриби і самостійно їх збирати?
Батько подивився на сина:
– Так, добре. Як ти захочеш, але перед тим, як зрізати гриб, ти обов'язково, коли його побачиш, покажи його мені або мамі, щоб ти випадково не зрізав поганий та несмачний гриб.
Сашко посміхнувся:
– Добре, татку.
Кадр ■
Мама і батько зайшли до лісу, а Сашко побіг попереду батьків і поглядав на всі боки шукаючи під деревом і біля дороги гриби. Пройшовши метрів десять Сашко голосно закричав:
– Тату. Я знайшов гриб.
Батько подивився на сина:
– Краще я подивлюся на цей гриб, який ти знайшов біля дороги.
Батько уважно подивився на гриб:
– Ні, це поганий гриб, його краще залишити і не зрізати. Він несмачний, а якщо його з'їсти, то стане погано, краще такі гриби обходити стороною і йти далі.
Сашко:
– Я думав, що це смачний гриб.
Мама подивилася на Сашка:
– Ні. Це гриб поганий і його краще не їсти. Потрібно йти далі.
Сашко:
– Добре. Тоді ми всі разом йдемо далі шукати гриби, я буду йти попереду і показувати вам на гриби.
Батько посміхнувся:
– Добре. Тільки уважно дивись і не поспішай сам різати гриб. Ти мені краще покажи або мамі, а потім ми тобі скажемо зрізати цей гриб чи ні.
Сашко посміхнувся:
– Добре, мамо і тату. Якщо я побачу гриби, то я вам скажу.
Кадр ■
Мама і тато разом із Сашком ішли вперед лісом. Мама дивилася в один бік, а тато на Сашка, а Сашко дивився вперед і на всі боки, шукав гриби. Вони йшли вперед та дивилися на дерева, на дорогу, але нічого не було, і мама сказала:
– У цьому лісі немає грибів. Ми пройшли хвилин двадцять і не знайшли жодного доброго гриба. І все навкруги так, наче тут ніколи не було грибів. Ми пішли тією дорогою, якою ніколи не ходили, тут все якось інакше і не так, як було минулого року.
Батько подивився на дружину:
– Не вигадуй, йди та уважно дивись на всі боки, щоб нічого не пропустити. Головне дивись, щоб Сашко випадково не зрізав не той гриб і не взяв його до рота.
Мама:
– Добре. Буду дивитися за сином, а то й справді, невідомо, що ще Сашко витворить, коли ми в лісі й не буде дивитися за ним.
Сашко йшов попереду:
– Я все чую. Я нічого не робитиму. Я буду робити так, як ви мені сказали. Коли я побачу гриб, то я вам про це скажу.
Мама сказала Сашку:
– Добре, що ти одразу все зрозумів і тобі не потрібно багато разів пояснювати, що можна робити в лісі, а чого ні.
Батько:
– Головне, що б ти не загубився в лісі і весь час був біля нас. І не було такого, що б ми замість того, що збирати гриби шукали тебе.
Сашко подивився на маму й тата:
– Я вас зрозумів. Весь час бути біля вас і нікуди від вас не йти.
Батько:
– Правильно. Ліс великий, тут можна легко загубитися і не знайти вихід із лісу. Ти ще маленький і мало що знаєш про ліс, а якщо загубишся, то сам не знайдеш вихід.
Сашко подивився вперед:
– А може бути таке, що знайду і тут нічого складного немає, щоб знайти вихід із лісу.
Кадр ■
Мама подивилася на Сашка:
– Уважно слухай тата, щоб із нами такого не сталося і ми потім тебе не шукали невідомо скільки і ти не був сам у лісі.
Сашко:
– Мамо, я вас дуже добре зрозумів, і від вас ні куди. Весь час буду біля вас.
Сашко з батьками підійшли до роздоріжжя і Сашко стоячи попереду мами й тата сказав:
– Тату, а куди ми зараз підемо.
Батько подивився на дорогу. Один шлях вів у правий бік, а інший у лівий:
– Раніше тут була одна дорога. Цікаво звідки тут з'явилися дві дороги. Можливо, коли ми зайшли до лісу, то з самого початку пішли не туди і йшли іншою дорогою, не тією, якою ми завжди ходимо гуляти до лісу.
Мама:
– Може бути й таке. Ми не помітили, як пішли не в той бік і зайшли в інший бік лісу.
Сашко:
– Йдемо в правий бік.
Батько подивився на всі боки:
– Йдемо в лівий бік, і мені здається, ми вийдемо з іншого боку лісу, і це там, де б ми були, тільки витратили на дорогу більше часу. Нічого страшного тут немає. Ми будемо там, де ми маємо бути. Ми не загубилися і йдемо правильним шляхом.
Сашко посміхнувся:
– Це дуже добре, що ми пішли в правильному напрямку. Мамо, а коли ми прийдемо, там будуть гриби?
Мама:
– Будуть, і різні.
Батько:
– Ходімо, а то ми вже хвилин десять тут стоїмо і розмовляємо.
Сім'я звернула в лівий бік і вони всі разом пішли дорогою. Сашко йшов попереду та розглядав коріння дерев, а мама з татом ішли вперед та дивилися на всі боки. Батько подивився на годинник і вже була восьма година ранку та вже минуло дві години, як вони перебувають у лісі, і батько сказав:
– Ми вже дві години як гуляємо в лісі, і ще не знайшли жодного гриба.
Мама:
– Щось тут не так.
Сашко почув слова мами:
– Нічого. Ще знайдемо не один гриб.
Батько посміхнувся:
– Іди вперед і не підслуховуй.
Сашко:
– А ви йдіть та розмовляйте, що б я не чув, про що ви там говорите.
Мама:
– Дивись на всі боки і не пропусти гриби, а то будеш підслуховувати і нічого не знайдеш. Не відволікайся від пошуку грибів.
Сім'я вийшла з дороги, і всі побачили попереду ліс білих берез, що росли в декілька рядів. Сашко, коли побачив білий ліс сказав:
– Тут так гарно як узимку, але без снігу.
Мама подивилася уперед на берези:
– Гарний ліс. Білий як взимку.
Батько:
– Ми вийшли в потрібне місце, і пішли туди, куди нам потрібно було, але тільки іншою дорогою.
Сашко:
– А тут теж є гриби і де вони ростуть?
Батько:
– Тут є гриби, але тут ростуть зовсім інші гриби і не такі, як у лісі, тож будь уважним, вони ховаються під травою і листям.