За кілька хвилин обійшов увесь океанаріум і кожен акваріум. Нагодував усіх і всі залишилися задоволені. До відкриття залишилося кілька хвилин. Сергій спочатку обходячи кімнати востаннє подумав про одне, а потім про інше, і знову дещо зрозумів і тихо сказав:
— Іноді потрібно залишатися одному, щоб щось зрозуміти. Є речі, які неможливо зрозуміти в компанії чи спілкуючись з кимось. Розуміння багатьох речей відбувається наодинці з самим собою в повній тиші. Так можна багато чого відчути і багато чого побачити. Побачити те, що не можна побачити, коли з кимось перебуваєш і спілкуєшся. Відповіді приходять у повній тиші. Усе, що потрібно зрозуміти, так це потрібно розуміти тільки одному і на самоті. Ніхто не дасть ті відповіді, які під скаже серце, а щоб почути серце і його голос, завжди потрібна тиша. Самотність шлях до серця і відповідей. Мало хто розуміє тишу і вважає це витраченим часом, але я зміг зрозуміти правильний шлях, а це самотність і зустріч сам на сам зі своїм серцем. Життя це блукання людини серед питань і відповідей. Жодного разу, коли я залишався один, не шкодую самотності, адже вона відчинила двері в зовсім інший шлях. Можливо я колись блукав серед дверей і закритих замків, а тепер я знайшов правильні двері і вони були для мене відчиненими і стали новим шляхом у моєму житті. Зі мною відбувалися різні речі і тільки завдяки тиші я зміг зрозуміти їхнє значення та отримати відповіді на свої запитання, які траплялися на моєму шляху і зробили мене філософом свого життя. Тривалий час я казав собі те, що не мало значення і казав це голосно і не пам'ятав про себе і нічого не чув зсередини, а тільки слухав свій голос, а не серце, а тепер коли я лишився сам, то почув і своє серце, а воно мені підказало правильний шлях і тепер я йду ним і живу своїм життям та утішусь кожній миті, усьому, що трапляється в моєму житті. Це не даремно витрачений шлях. Деякі речі стали більш зрозумілими і я їх з радістю прийняв. Краще допомагати людям, ніж займатися безглуздими справами. Стати самому собі рідною людиною, а не чужим мандрівником по життю. Вчитися і вчитися правильним речам тому, що насправді мені потрібно. Радіти посмішці дитини і сміятися разом з нею та показувати їй дивовижний світ. У кожного свої потреби, а в мене завжди були потреби душі, яка якнайкраще хотіла пізнати світ. Шлях і життя ось моя потреба в пізнанні світу і його прекрасної сторони, що завжди відкриває серце. У житті трапляються різні люди і в кожного свій шлях. Одна людина не схожа на іншу і це приносить задоволення. Всі різні і цікаві і в кожного свої двері в які кожен має зайти сам і знайти свій шлях. Кожен вибирає сам собі те, що йому потрібно найбільше. Кожен сам робить свій вибір і правильний він чи ні, кожен сам відкриває двері. У кожного свої потреби і бажання. Комусь подобається одне, а комусь інше, і це правильний шлях, і тільки так люди створили цей світ, у якому самі живуть. Усі самі обирають своє життя. Людина завжди має бути щасливою і це правильний шлях і дорога кожного з нас. Іноді шлях може бути не правильним і в кожного є можливість повернутися назад і змінити двері та відкрити замок і піти в інший бік. Самотність це подарунок серця.
За цей час роботи в океанаріумі Сергій зрозумів і навіть не міг подумати наскільки самотність може бути приємною. Пройшов за весь час роботи в цьому закладі деякий шлях у середині себе, а це не легко одному здолати свій внутрішній шлях і дещо зрозуміти про навколишній світ.
Сергій подумав:
— Життя це не тільки життя навколо, а в середині себе. Хтось проживає життя в навколишньому світі, а хтось у середині себе, а я живу і там, і тут. Зрозумів ще більше речей, які самі по собі прості й мають велике значення до шляху повної всередині свободи. Життя зовсім інше і інакше і не таке яке собі уявляють люди. Воно інше і Сергій побачив світ з абсолютно іншого боку. Сергій раніше вважав, що світ у якому він живе звичайний і ніколи не змінюються, але з часом, коли сам почав змінюватись, то і світ навколо став іншим. Як Сергій побачив, що люди витрачають велику кількість зусиль на отримання повної тиші, але в них нічого не виходить, адже тиша починається зсередини. Сергій зміг сказати лише одне, що це життя починається з середини і з невідомості, яка завжди присутня в кожному з нас і це початок шляху. Невідомість і самотність завжди є початком шляху. Ніхто її не береже, а її потрібно берегти як серце, адже це початок з якого все починається. Обирати свій шлях і йти вперед і ніколи не порушувати тишу. За таку відповідь Сергію довелося розрахуватися дуже великою кількістю часу, проведеного на роботі на цілковитій самоті й подалі від людей, а радість, що з'являється в такий момент, залишається на все життя. Сергій завжди згадує що гроші в нашому житті мають не таке велике значення як спокій душі. Кожен і завжди хоче бути щасливим і Сергій знайшов свій шлях до радості в серці. Сергій знайшов свій човен, у якому він зараз перебуває, і спокійно пливе океаном свого світу. Серце це обличчя людини і Сергій також це зрозумів і тепер завжди посміхається та насолоджується своїм життям. Щоб не трапилося в житті Сергій завжди посміхається. Навіть при зустрічі смерті Сергій також з посмішкою дивитиметься в її очі, адже це також приємна зустріч у житті людини. І це посмішка тому самому моменту коли людина навіки засинає і ніколи не знає що буде далі і це останній шлях невідомості. Сергій іноді думає про смерть і для нього вона стала загадкою, адже він не знає, що буде далі, і з посмішкою про неї думає. Припускав те, що після смерті настає інше життя, про яке ні хто нічого не знає, а можливо там нічого нема і це насправді кінець життя і той самий момент, коли настає повна без почуттів і усвідомлення темрява, де є завжди мертва тиша, яку ні хто ніколи не чує. Це назавжди залишається загадкою і не має жодної вірної відповіді. Усі постійно щось розповідають але ніхто насправді нічого не знає, що це може бути і що там на кожного з нас чекає, і тому навіть тоді, коли людина думає про це, то розуміє, що час має межу і ця межа завжди настає. У такі миті змінюється життя і тільки тоді хтось щось розуміє.
Сергій:
— Потрібно частіше думати про те, що ми живемо один раз і в один час і з часом це все минає. Життя закінчується. Багато що залишається проходить у минулому. Теперішній час завжди в минулому, а майбутнє в теперішньому часі. Час ніколи не стоїть на місці. Те, що було позаду нас, завжди буде недосяжним, тому що й невідоме майбутнє. Як ми б не хотіли і щоб би не робили, то ми вже ніколи не повернемося туди, звідки пішов час і почала робити годинникова стрілка, яка тихо з першої секунди пішла вперед, і її вже ніяк не зупинити, адже час — це те, що в нашому світі не має меж та кінця. Одне життя і один проміжок часу який у нас є. А що насправді в житті потрібно? Прожити життя так як воно є. Звичайна посмішка це подарунок. Життя постійно змінюється, а посмішка завжди залишається. Мабуть життя малюнок життя. Час малює і керує життям і дає свої фарби, — Сергій усміхнувся і сказав, — не завжди виходить те, що ми робимо і хочемо. Яким би не було життя, це я постійно нию і співаю, а воно завжди було однаковим.
Все починається зсередини. З мого серця. Коли прийде час і я його втрачу і цього ні як не минути. Зараз я відчуваю світ, а коли прийде час і я нічого не відчуватиму і буде тільки одна темрява про яку я нічого не знаю. Це та сама межа між невідомістю і страхом. Час минає, і колись він закінчиться, і тоді я зустрінуся з тією самою межею, коли я ні чого не знатиму і мені доведеться піти далі, а що буде далі, я цього не знаю. Я нікуди не зможу втекти і не зможу повернутися назад у часі, щоб знову прожити своє життя і по іншому. Я не зможу тримати життя в кишені і робити з ним все, що мені захочеться, але життя належить тільки мені.
Життя і доля Сергія пролягала через океанаріум, який дав відповіді на багато запитань. Кожного робочого дня постійно отримував виконуючи свою роботу і незважаючи на самотність багато відповідей з посмішкою на обличчі. Беззмінно дивився з радістю на морських істот, які живуть своїм життям. Сергій не дивився на людей і не бачив того, що в нього немає того, що є в людей. Не витрачав життя на безглузді речі, які насправді не потрібні, і думки, які завжди заважають. У світі океанаріуму завжди було багато відповідей, які вели через шлях мудрості та розуміння того, що насправді потрібно, а що ні.
Сергій:
— Краще залишатися наодинці і вирішити, що насправді потрібно і чи живу я своїм життям чи ні, і куди йти далі, а не дивитися на те, як люди йдуть уперед, і невідомо, куди вони йдуть. Як-не-як у кожної людини свій шлях, але куди веде цей шлях? Це завжди залишається загадкою. Я можу піти не своїм шляхом і прожити не свою долю. Спочатку мені потрібно знайти свій шлях. У кожної людини своя доля, а в мене свій шлях. Ніхто і нікуди насправді не зможе втекти від самого себе. Тільки серце заспокоює душу і серце завжди всередині мене і мені потрібно завжди його чути. Багато людей не може зрозуміти те, що розуміють інші. Чому? Мабуть, ніхто не хоче йти своїм шляхом і хто як може намагається уникнути свого його. Так я спочатку відмовлявся тут працювати і було не легко, але з часом я зрозумів, що це моє. Завжди коли відкривається вірна стежка, то тоді найбільше не хочеться нею йти, адже це вірний шлях, яким мені потрібно було йти вперед. Тільки з часом я зрозумію що це мій шлях, а спочатку я не зміг його розгледіти, але робота сподобалася одразу. Не кожного дня візьмуть без досвіду роботи в океанаріум акваріумістом. Мені пощастило, і, можливо, на співбесіді на роботу менеджер з підбору персоналу одразу помітив у мені, що це моя робота, і йому було байдуже, що в мене немає досвіду роботи в цій сфері. Що моє то моє по життю. Спочатку було не легко пристосуватися до іншого середовища яке знаходиться під землею і воно наповнене різними морськими істотами але з часом я звик і зрозумів що я знайшов свою роботу. Спочатку було важко, а тепер я отримую задоволення від своєї роботи. Ніколи не зможу сам собі відповісти на те питання, що насправді мені подобається, доки я не спробую і не відчую у власному серці.