Тобі потрібно було змінити свій зовнішній вигляд, і ти його змінив, а комусь потрібно стати сильнішим і виступати у своєму виді спорту, і він працює в цьому напрямі.
Сергій:
– Згоден, кожному своє. Я якось спробував два місяці тренуватися вдвічі більше і побачив гарний результат, але скажу тобі чесно, це було нелегко. У мене немає стільки сил, і я зменшив темп тренування.
Олександр:
– У нас зовсім інший режим життя. Ми працюємо, а після роботи йдемо в тренажерний зал. На роботі втомлюємося, і якщо давати більше навантаження, то нас надовго не вистачить, і так само ми не отримаємо жодного результату. Не потрібно робити надмірні навантаження.
Сергій:
– Ось тому я роблю все поступово, і ті місяці, коли я експериментував над собою, багато чому мене навчили. Я зупинився на середньому темпі тренувань і більше не лечу вперед за великими результатами. Мені більше подобається бути в спортивній формі, ніж накачаним. Я тоді хотів подивитися, наскільки я сильний.
Олександр:
– Побачив?
Сергій:
– Так, і відразу зупинився, мені було достатньо того, що я сам собі показав. Я знайшов свою доступну і потрібну середню вагу для підтримання форми, я працюю з нею, і вона мене влаштовує. Я не сильно втомлююся, але і немає такого самопочуття, що моє тренування було без результату. Я отримую те, що мені потрібно для підтримки своєї форми.
Олександр:
– Це найголовніше, що потрібно для якісного та оздоровчого тренування.
Сергій:
– Але цю середину потрібно знайти, не все так просто. Спершу слід позайматися кілька місяців у залі, дійти до якогось результату, а потім збільшити навантаження до максимального. І так потренуватися кілька місяців, а після спуститися до середньої ваги й підтримувати форму. А далі, якщо є бажання, то можна так само зробити, але вже з іншою вагою.
Олександр:
– Знаю, я теж сам себе прокачував, збільшуючи вагу, а потім спускався назад до середньої ваги, і зараз я так працюю на кожному тренуванні. У когось це може зайняти два місяці, а в когось – пів року. Тут все залежить від швидкості росту м'язів та їхнього відновлення. Мені, наприклад, спочатку не вистачало ночі, щоб відновитися, і я зранку не почувався свіжим. Комусь вистачає однієї ночі, щоб відновити сили і почуватися бадьоро, а мені – дві. І вже наступного дня можна ще раз сходити на тренування і повторити те, що було вчора.
Сергій:
– Для цього потрібен час, щоб звикнути, і тому, дійшовши до середини, набагато легше тренуватися й легше відновлюватися. І в такому разі вистачає ночі для відновлення.
Олександр:
– Коли після роботи я приходив у зал і тиснув великі ваги. Не знаю, як для кого, але для мене вага дев'яносто кілограмів була великою, а потім, коли перед сном я заварював чай, то не міг узяти чашку, так у мене трусилися руки. І потренувавшись у такому режимі місяць, я почав зменшувати оберти.
Сергій:
– Це спочатку так, а потім ти б звик. У мене теж таке було, коли я міняв вагу у вправах і додавав, можна сказати, тиснув стільки, скільки міг.
Олександр:
– А ще, і це найголовніше, потрібно завжди правильно тренуватися та качати всі основні м'язи, а то так можна накачати неприродну фігуру. У комплексі вправ мають бути присутні всі необхідні базові вправи, щоб не порушувати симетрію. Я вже якось про це говорив.
Сергій:
– Знаю, а то можна цілий рік качати верхню частину тіла, а ось про нижню забути, і тоді верх буде великим, а ноги – маленькими.
Олександр:
– Так, у кожного своя фігура і своя статура. У когось великі ноги і худий вверх тіла, і навпаки. І тут потрібно дивитися на людину та в кожному окремому випадку робити певні вправи. Якщо худий верх тіла і великі ноги, то тоді потрібно більший акцент робити на вправи для верхньої частини, а ноги підтримувати якимось певними вправами, і навпаки.
Сергій:
– Згоден. Потрібно на це звертати увагу. Слід до всього підходити дуже обережно, щоб не нашкодити собі. Буває, люди тренуються собі на втіху, не звертаючи увагу на симетрію фігури, і просто тренуються як їм хочеться, а потім незадоволені результатом. Забувають про інші частини тіла, які також потрібно качати.
Олександр:
– Я теж спочатку так робив, штангу і біцепс, а коли побачив результат, то відразу зрозумів, що мені потрібно виконувати вправи для м'язів ніг. Потім я сам себе домальовував, але треба робити все правильно від самого початку, а не так, як я. Я ж нічого не знав і сам усьому вчився.
Сергій:
– І навчився. Тепер ти тренуєшся за своєю програмою, ніхто тобі її не писав.
Олександр:
– Я якось раз бачив спортсмена, так у нього були величезні руки і біцепс, але всі інші м'язи – не особливо розвинені. І я зрозумів, що він крім вправ для рук більше нічого не робив.
Сергій:
– Напевно, йому так більше подобається.
Олександр:
– Можливо, він займається якимось видом спорту і йому потрібні сильні руки. Тому він, крім рук, більше нічого не тренував.
Сергій:
– Так, це його вибір. Я думаю, якщо б він захотів, то вже давно почав би качати інші м'язи.
Олександр:
– Так, нікого не можна засуджувати. Адже кожен сам приходить і тренується, і так, як він хоче, і він від цього отримує задоволення.
Сергій:
– Головне, щоб усі й завжди дотримувалися правил техніки безпеки виконання вправ і також правильно робили кожну вправу, щоб не перекосити свої м'язи. Буває, коли виконують вправу не в тому положенні, то м'язи неправильно розвиваються. А за правильного нахилу виконання вправи вони розвиваються так, як треба. І набагато швидше збільшуються силові показники.
Олександр подивився на годинник:
– Я це дуже добре знаю. До речі, ми вже повинні були зробити четвертий підхід, а ми ще й до першого не дійшли. Добре, що я відмінно зробив розминку і тільки зараз відчуваю, що я почав гаснути. Нам потрібно почати робити жим лежачи. Не хочу повторно розминатися.
Сергій:
– Так, почнемо, і почнемо так, як починаю я. Давай експериментувати.
Олександр:
– Спробуємо.
У залі лунала спокійна музика. Сергій підійшов до грифа й одягнув свою вагу, зробив повтор, а за ним Олександр теж підняв десять разів. На наступному повторі вони додали десять кілограмів, і знову зробили по десять разів та відпочили дві хвилини. На наступному повторі вони вже удвох зняли замки безпеки, кожен зі свого боку додав по п'ять кілограмів. Цього разу штанга для жиму лежачи була сімдесят кілограмів. Відпочивши ще дві хвилини, вони підняли її по десять разів і в наступному повторі, останньому, додали ту саму вагу, і тепер вона стала вісімдесят кілограмів.
Олександр:
– Я вже тиждень не тиснув вісімдесят кілограмів, а навішував до сімдесяти.
Сергій:
– Так, ми зараз зробимо важке тренування, а то ти такі ваги тиснеш, що мені соромно про це говорити.
Олександр:
– Мені цього вистачає. Я багато працював і тому не брав більше ваги.
Сергій:
– Добре, але зараз для тебе ця вага трохи більша, ніж звичайна робоча вага на останньому підході. Ти коли будеш тиснути, головне, голосно не кричи.
Олександр усміхнувся:
– Ні, я не кричатиму. І коли тиснув більше, також не кричав. А тобі що, подобається кричати?
Сергій:
– Ні, я теж не кричу, а тихо підіймаю штангу і ніколи на себе не звертаю уваги.
Олександр:
– Це добре, і я можу сказати, що не всі можуть кричати. Я якось спробував вичавити сто кілограмів, я звуку не видав. Навіть якби мене придавило штангою, я так само не кричав би, і все, що зробив, так це покликав на допомогу, але з такою музикою невідомо, чи почув би мене хтось.
Сергій:
– Думаю, що почули б, але краще так не тренуватися, щоб давило штангою. А якщо хочеш спробувати велику вагу, то найкраще когось знайти в залі і попросити підстрахувати, і тільки тоді лягати під штангу, а самому це небезпечно.
Олександр:
– А я завжди сам робив, і ніколи нікого не просив, щоб хтось мене підстрахував.
Сергій:
– Я б хотів побачити, як ти тиснеш сто кілограмів.
Олександр:
– Не зараз, це було давно. Я спробував раз або два і не отримав особливого результату. Перший раз я зняв штангу, потримав її над собою, а потім поклав назад, а вдруге трохи опустив униз до середини вигину рук, відштовхнув від себе і поклав на місце.
Сергій:
– Це невеликі досягнення.
Олександр:
– Може, я ще раз або два пробував, але про них я не хочу розповідати, якось наступного разу.
Сергій:
– Добре, давай приступимо до жиму, але кричати не потрібно. Гаразд?
Олександр:
– Я ж сказав, що не кричу.
Сергій:
– У мене до тебе пропозиція, а давай зараз одягнемо ще по п'ять кілограмів і спробуємо дев'яносто кілограмів. Що скажеш?
Олександр задумався:
– Так, давай спробуємо. Може, раз або два витисну.
Олександр зі свого боку одягнув диск на п'ять кілограмів, а Сергій – зі свого, і штанга стала вагою дев'яносто кілограмів.
Олександр:
– Ну, що, давай, починай робити підхід.
Сергій:
– А чому я перший буду робити?
Олександр:
– А що, я першим буду робити підхід на дев'яносто кілограмів?
Сергій:
– Так, зараз твоя черга. Я не можу зрозуміти, ти мене соромишся?
Олександр:
– Ні, я просто себе налаштовую. Я ж не був готовий сьогодні робити жим лежачи в дев'яносто кілограмів.
Сергій:
– Може, ти вирішив мене обдурити і ніколи не тиснув таку вагу, а розповів просто так, щоб здатися сильнішим, ніж я?
Олександр:
– Ні, я ніколи так не думав, і завжди кажу правду.
Сергій:
– Я тобі не вірю.
Олександр:
– Чесне слово, я не обманюю. Мені потрібно себе налаштувати психологічно, а для цього треба ще кілька хвилин. Я думаю, як я її буду тиснути.
Сергій:
– Як тиснути? Як зазвичай.
Олександр:
– У мене давно такого не було, я коли йду в зал, то вже знаю, що буду робити, і мої м'язи підготовлені до певного навантаження, а тут все раптово змінилося, тому мені потрібно налаштувати себе. Я візьму штангу в руки, потримаю пару секунд і покладу назад, а я так не хочу.
Сергій:
– Відпочинок вже закінчився і комусь із нас потрібно робити останній повтор.
Олександр:
– Добре, я буду першим.
Сергій:
– Якщо потрібно, я тебе підстрахую, а якщо тобі буде важко, трохи допоможу підняти штангу.
Олександр:
– В момент жиму буде видно. Дякую за пропозицію.
Олександр подивився на Сергія, зробив два глибоких вдихів і видихів, підійшов до штанги, ліг під неї і взяв двома руками середнім хватом. Зробив глибокий вдих і зняв штангу з гачків. Утримуючи протягом кількох секунд, він почав повільно опускати її до грудей, не торкаючись їх, і опустив на відстань двох сантиметрів від грудної клітки.