Я думаю, не скласти ніяких труднощів вийти з вами на ринг, відразу відправити в нокаут.
Іван:
— Я з вами не буду сперечатися, ви говорите правду, і з легкістю можете мене на перших же секундах відправити в нокаут, я при цьому все нічого не зможу зробити. У вас довжина рук перевищує довжину моїх удвічі, тож ви самі, гадаю, розумієте, яка між нами різниця.
Володимир:
— Добре. Та різниця в нас велика. Я хочу з вами вийти на ринг і провести один раунд, ставлю сто гривень, ви ставите стільки ж.
Іван:
— Хороша пропозиція. Ви зрозумійте, що різниця у нас удвічі, я повністю, вже впевнений, я навіть не буду в своїй уяві уявляти, як я буду з вами боксувати, і ви вже переможець.
Володимир:
— Ви відмовитеся зі мною виходити на ринг? І для цього в мене є своя пропозиція. Я хочу вам запропонувати, коли ми вийдемо на ринг, то в нас будуть свої правила. Вам всього на всього потрібно буде вистояти цей раунд, і бити можна тільки по корпусу, і не по голові.
Іван:
— Цікава пропозиція, навіть досить цікава. Ми боксуватимемо тільки по корпусу, а по голові забороняється бити?
Володимир:
— Так, так, як один мій удар може викликати у вас землетрус мозку або ж відправити вас у нокаут. Я розумію, що для вас це буде нелегким раундом, сили будуть нерівні. Тож ви послухайте краще, що я вам пропоную, і, можливо, у вас буде шанс перемогти мене.
Іван:
— Можливо, буде шанс, і один на мільйон того, що я зможу вистояти з вами один раунд. Навіть якщо ми будемо боксувати тільки по корпусу не завдаючи ударів в голову, і я з вами згоден з тим, що один ваш удар може зламати все моє життя, це цілком реально, тому що ви важка вага, і вас вагова категорія понад сто десять кілограмів, а в мене всього лише сімдесят два кілограми, у нас дуже велика різниця.
Володимир:
— Не сто десять, а сто двадцять кілограм, і зріст у мене два метри, а у вас який?
Іван загадково посміхнувся і відповів:
— У мене зріст сто вісімдесят сантиметрів.
Володимир:
— Вам потрібно буде вистояти тільки всього лише один раунд. Ви можете тікати від мене, бігати по рингу, а я вже вас буду наздоганяти і наносити удари, і ви як захочете, так боксуватимете, це вже ваше бажання, головне, щоб ви вистояли всього лише три хвилини бою.
Іван:
— Начебто на перший погляд три хвилини бою це небагато, але з вами вони мені здадуться, напевно, цілою вічністю, бо мені буде дуже страшно з вами виходити на ринг, не розуміючи наскільки сильний ваш удар.
Володимир:
— Це удар буде по корпусу. Ви мене боїтеся?
Іван:
— Ні, я вас не боюся, якщо ви хочете вийти зі мною на ринг, то я з радістю з вами вийду. Це були прості жарти, ви вибачте, що я так пожартував. Коли ви до мене підійшли, я вже одразу зрозумів, що ви підходите до мене з пропозицією, і почав розуміти, що я не можу вам відмовити, одразу був згоден вийти на ринг. Як ви сказали, поєдинок буде умовним, удари будуть наноситися тільки по корпусу, і ви знаєте, мене це влаштовує, цілком.
Володимир:
— Хороша, правильна відповідь. Усе по-чесному.
Іван:
— Добре, що все по-чесному. У нас буде чесний умовний поєдинок.
Володимир:
— Добре, тоді розминайтеся і готуйтеся вийти на ринг, а я сходжу по спортивну сумку. Вона в мене в машині, і за кілька хвилин до вас повернуся.
Іван:
— Так, добре, ідіть.
Іван подивився на спину велетня і зрозумів, що це буде справжнім випробуванням, та й він не мав уявлення сили удару цього громили, одразу помітив, що це не простий качок, а людина, яка, як видно з її статури, тренується в боксерському залі.
Іван опустив голову, і подумав:
— Це можливість заробити сто гривень, а можливо, і ні. І все ж таки це буде непростий поєдинок, бо ця людина їхала сюди з певною метою, і вона вже знала про мене, і була налаштована рішуче, а я її вперше бачу, мені потрібен час для, того, щоб налаштувати себе під нього, почати боксувати, не так, як з усіма боксерами. Але, як я буду боксувати? Я не знаю. Буде жах і біль, або ж завершення раунду на перших секундах, я не знаю, як буде. Я ось уже трохи думками підготувався, насамперед мені потрібно буде боятися його удару, тому що він буде досить нелегким або вбивчим, а він битиме сильно. Головне більше рухатися на ногах і тоді в мене з'явиться шанс уникати сильних ударів.
Іван опустив голову донизу і почав розминатися, повільно, ретельно і зосереджуватися на поєдинку. Минула хвилина, велетень повернувся зі спортивною сумкою в руках, він поставив її біля лавки, вдягнув на руки боксерські бинти та рукавички, а Іван у цей час робив вправи, розминалися перед виходом на ринг.
Володимир підійшов до Івана, і сказав:
— Ну, що ти готовий вийти?
Іван одразу відповів:
— Так, я вже готовий, і розім'яв м'язи.
Володимир:
— Ну, що, давай, заходь першим на ринг.
Іван зайшов на ринг, а Володимир подивився на всі боки і сказав:
— Зачекай одну хвилину. Я не поставив секундомір, а він у телефоні.
Іван подивився на всі боки, і зрозумів, що зараз чогось не вистачає, і опустив голову вниз, подивився до Володимира, а потім сказав:
— А хто буде нашим суддею?
Іван подумав про себе:
— Я вже, напевно, приготувався до смерті, і забув про суддю на рингу.
Володимир подивився зі здивуванням в очі Івана, і відразу відповів:
— А я навіть про це не подумав. Якось дивно все сталося. Я домовився про поєдинок, а забув людину, яка судитиме наш бій. Я не подумав, якось усе вилетіло з голови.
Іван одразу сказав:
— У мене є один знайомий, хороша людина, і він зможе протягом раунду судити наш бій.
Володимир опустив очі:
— Це дуже добре. Запрошуй цю людину, нехай вона буде суддею сьогоднішнього дня.
Іван зняв рукавички і пішов до вагончика Петра. Зайшов до нього, а той спокійно сидів і слухав тиху музику, і Іван сказав:
— Петре, вибач за занепокоєння, у мене тут така справа, якийсь велетень хоче зі мною перевести один раунд на рингу, і як завжди переможець забирає сто гривень, а судді немає. Нікому судити бій.
Петро розвернув у бік виходу голову:
— Ти Іван, як завжди у своєму дорого уявному стилі, весь час шукаєш пригоди на свої руки. Тобі я не можу відмовити, я розумію, що цей поєдинок має для тебе значення, повністю згоден стати суддею.
Іван:
— Це дуже добре.
Петро вимкнув тиху музику у вагончику і вийшов із нього на вулицю, подивився на всі боки і сказав:
— Ходімо, мій друже. Ходімо.
Іван розвернувся, разом із Петром пішов до рингу, а велетень стояв і чекав на Івана.
Іван з боку підійшов до Володимира і сказав:
— Сьогоднішнім суддею буде Петро. Він добре знає бокс, і буде нас судити.
Володимир:
— Приємно з вами познайомитися Петро. Мене звати Володимир. Я хотів би з Іваном провести один раунд умовного боксу. Ви зможете судити в нашому бою?
Петро одразу подивився на ринг:
— Так, я не проти, щоб ви вийшли на ринг і боксували один проти одного, і я вас буду судити.
Володимир:
— Дуже добре, що ви погодилися судити цей бій.
Петро:
— Дякую. Мені навіть цікаво подивитися, як ви будете боксувати.
Іван усміхнувся:
— Мені б теж було б цікаво подивитися, як я боксуватиму, і мені б хотілося стояти не в рингу, а за рингом, дивитися, як я відстоюватиму цей раунд.
Петро і Володимир одночасно посміхнулися і Володимир сказав:
— Гарне бажання, але, на жаль, фантастичне.
Іван:
— Так, фантастичне. От було б фантастично, якби я б зумів відбиватися від ваших ударів, і ви б жодного разу в мене не влучили.
Петро подивився на Івана, Володимира і сказав:
— Ви будете сьогодні боксувати чи далі продовжуватимете розмовляти і один одного веселити.
Володимир:
— Так, ми будемо боксувати.
Петро:
— Тоді я прошу вас прийти в ринг.
Іван зайшов на ринг з одного кута, а Володимир з іншого, і Іван, стоячи у своєму кутку, поглядаючи на всі боки, поклав капу до рота, і Володимир також одів капу. У них була домовленість боксувати по корпусу, та все ж, кожен був обережний, бо ніхто нікого не знав, яким буде бій.
Володимир подивився на Петра:
— Вам потрібен секундомір. У мене в телефоні є дуже хороший секундомір.
Петро:
— Спасибі, у мене теж є телефон і в моєму телефоні є секундомір зі звуком.
Володимир:
— Дуже добре.
Петро, стоячи за рингом, подивився спочатку на Івана, а потім на Володимира, і сказав:
— Ви готові почати бій?
Володимир кивнув головою, і Іван кивнув головою, втративши свою готовність до початку раунду.
Петро сказав:
— До початку раунду залишилося десять секунд.
Петро натиснув у мобільному телефоні на екран, і додаток запустився, розпочався зворотний відлік до звучання гонгу. Минуло десять секунд, пролунав гонг, як Іван, так і Володимир перед собою підняли руки і приготувалися йти на середину рингу.
Володимир зробив один крок уперед, а Іван уже підійшов на середину рингу. Володимиру було цікаво подивитись, як Іван боксує на ринзі, та не було бажання наносити сильні удари, знаючи свої силу та потужність кожного удару, а Іван про це не знав, та й боявся, як не коли, та не показував свого страху, та й він не мав уявлення якої сили, має удар велетня. Іван обережністю поставився до цього раунду, розуміючи всю серйозність наслідків, зробив ще один крок, і між ними була далека дистанція, набагато далі, ніж би він стояв із суперником своєї вагової категорії. Зараз Івану потрібно було рухатися дуже швидко і на дальній дистанції, робити кроки набагато ширші, ніж це робить зазвичай, розуміючи, що його один удар займатиме більшу відстань, ніж при ударі боксера його зросту. Іван зробив стрибок уперед і нахилився з лівим прямим ударом по корпусу, а той полетів прямо в корпус Володимира, одразу повернувся у вихідне положення, і на те місце, з якого завдав удару. Володимир, як стояв на одному місці, так і продовжує стояти, не поворухнувся, а удар був дуже швидким сильним, а для нього виявився дуже слабким. Іван був здивований, що цей удар легко витримав, а його обличчя ніяк не змінилося і почав розуміти наскільки сильний Володимир. Велетень подивився на Івана і вдарив лівим прямим по корпусу, зверху вниз. Удар був настільки сильний, що Іван притиснув руки до корпусу і після нанесеного удару зробив крок назад, а Володимир стояв на одному місці, навіть не втомився від нанесеного удару, і Іван по всьому тілу відчував жахливий біль. У руках від прийняття лівого удару розболілися лікті, ще більше притиснув їх до себе.