Якщо боксер не зважатиме на це, він одразу отримає стусанів і програє бій. Хто не займався боксом, нічого про цей вид спорту не знають, а самі вигадують різні історії про боксерів, які до них не мають жодного відношення. Це вид спорту, в якому насамперед звертають увагу на інтелект, на те, як боксер думає, що і як робить, як оцінює свого супротивника, як ухвалює рішення та вступає в бій, наносить удари, ухиляється від ударів, веде сам бій. Під час бою кожен відчуває велике навантаження, працює все тіло, а від сильних ударів важче думати, але все ж таки потрібно аналізувати і продумувати на кілька кроків уперед свої удари. В цей час, навпаки, потрібно ще більше думати і планувати свої наступні дії. Усі, хто виходить на ринг, одразу хочуть здобути перемогу, і якнайшвидше. Не завжди буває так, як хоче боксер. Спортсмен може перемогти в першому раунді на перших секундах або триматися до другого і там же здобути перемогу, а можливо, бій триватиме до останнього раунду, і тоді вже з першого раунду відчуватиметься велике навантаження на все тіло та затемнення в очах від отриманих сильних ударів. Тут не можна вгадати, хто коли переможе, але можна припустити, хто буде переможцем, та це так само може бути неправдою, адже випадковість у боксі має велике значення. Відома велика кількість таких випадків, коли боксери хотіли завдати удару, але на заваді стали секунди, в які суперник робив удар із зовсім іншого боку і отримував перемогу. Хтось із них уже лежить на підлозі, а інший тішиться з того, що зробив не так, як він хотів, перехитрив, вчасно змінив своє рішення і зробив так, як потрібно робити, щоб здобути перемогу.
Олег йшов уперед і думав про бокс, налаштовуючи себе на довгу розмову з тренером. Він не знав, як на нього відреагує тренер, що він йому скаже при першій зустрічі. Може, просто скаже, що йому тут не місце, хай займається іншою справою. Або подивиться на цього маленького хлопчика, який хоче займатися боксом, та не має фізично розвиненого тіла, і скаже, що краще нехай прийде трохи пізніше – можуть бути будь-які варіанти.
Він уже зрозумів, що в нього невелика кількість шансів потрапити до боксерського залу й почати займатися боксом. Олег хотів займатися і був рішуче налаштований на те, що прийде до спортивної зали і тренер одразу його запросить до тренувань. Але це все були мрії маленького хлопчика, який хотів якнайшвидше потрапити до боксерської зали та почати займатися боксом. Він своє рішення вже прийняв.
Бокс дає можливість людині стати самостійною, самій ухвалювати рішення, нести повну відповідальність за те, що вона робить. Олег розумів, що за все, що з ним трапиться в боксерському залі, він сам нестиме повну відповідальність, не зможе звинуватити в тому, що йому не пощастило і він отримав стусанів або не зміг здобути перемогу.
Олег повільними кроками йшов вулицею і думав про те, що там зараз знаходяться хлопчики його ж років, які вже займаються тривалий час, а він тільки тепер прийде до залу й почне вивчати бокс. Між ними буде велика різниця. Багато хлопців займаються боксом із п'яти років, вже мають витримку, силу, міць, вміють по-справжньому боксувати, а він навіть ніколи не одягав на руки рукавички. Та Олег на це не зважав, він вірив у неможливе, у те, що мрії іноді збуваються.
Олег дійшов до повороту й відразу відчув сумніви у своїх силах. Можливо, настав час повернути назад і якось іншого разу піти записатися на бокс, а зараз піти поспати і на ранок із новими думками почати новий день, забувши про божевільну ідею почати займатися боксом. Вираз обличчя змінився на задумливий. Він подивився на всі боки і, поглядаючи собі під ноги, пішов уперед. Олег знав, коли він повертатиметься з тренування, то ледве пересуватиме ноги, а вдома одразу ляже спати, сподіваючись на те, що зможе відновити сили та прийти на наступне тренування з новими силами.
Боксерський зал знаходився недалеко від будинку Олега. Йому не доведеться йти або їхати кілька годин, щоб потрапити на тренування, і це було великою перевагою.
Відстань у двадцять хвилин ходьби від будинку давала змогу менше витрачати сил на дорогу й більше займатися в залі. Але зараз це було не найголовнішим питанням, що хвилювало Олега. Він не знав, що буде попереду, і це його найбільше бентежило.
Наші думки й реальність зазвичай відрізняються. Олегу ніхто нічого ніколи не розповідав про спорт, він мав якесь уявлення про бокс лише після перегляду телевізійних програм. Він не міг уявити боксерський зал, оскільки ніколи там не бував. Увесь у своїх думках і переживаннях, він продовжував свою ходу. Бокс дає змогу людині стати тим, ким вона завжди була всередині, але приховувала під різними виразами обличчя. У боксі все проявляється на вищому рівні, і людина стає такою, якою вона завжди була всередині. Бокс дає можливість розвиватися настільки, наскільки це закладено в його тілі та в психологічних здібностях. Все зайве зникне з його життя, він стане собою, але це шлях, який доведеться пройти від початку до кінця, наражаючись на труднощі, що виникатимуть на цьому шляху. Олег уявляв, якщо раптом він опиниться на рингу і пропустить удар, і це буде нокаут, то про що він тоді думатиме, що робитиме, чи зможе вистояти удар чи ні, а потім встати на ноги і піти далі, або лежатиме й більше ніколи не встане, відмовившись від свого шляху. Але якщо боксер любить бокс, то він буде шукати в собі сили, щоб піднятися на ноги і продовжувати бій. Подібно до того, як у житті людина, яка падає, сама вирішує, що робити: піднятися на ноги і піти далі як би важко не було, чи залишитися лежати на місці.
Навіть якщо боксер не відчуває ніг, якщо він не може рухатися і витримувати наступного удару, падаючи вже від першого завданого удару, але знову встає, б'ється за перемогу, то він робить свій вибір. Якщо людина ніколи не любить життя, вона ніколи не буде жити. Людина, яка не любить бокс, ніколи не стане боксером, тільки любов веде вперед, і хоч як би важко не було, вона завжди буде вести вперед, даючи все нові й нові сили. Олег розумів, що багато хто хоче стати боксером, і вони роблять для цього все можливе, згодом виходять на ринг і заробляють на виступах гроші. На рингу боксер насамперед має бути готовим до всього, що з ним відбуватиметься під час бою і під час тренувань.
Олег ішов між будинками. Він дивився на всі боки – це була кінцева дорога до боксерського залу. Він уже не міг повернутися назад, піти додому. Роблячи крок за кроком, він упевнено йшов уперед. Потрібно було пройти між декількома будинками, і попереду буде клуб боксу. Та майнула думка, що за одну помилку на рингу він може платити все життя, залишитися сам, без сім'ї, постаріти на самоті, а після травми голови може трапитися навіть параліч тіла, і тоді такий боксер уже не буде нікому потрібен, сам буде доживати свої дні життя.
Олег уже дійшов до дев'ятиповерхових будинків, зведених кілька років тому. За цими будинками у великій споруді синього кольору й розташовувався боксерський зал. Перед ним знаходився невеличкий стадіон, на якому боксери починали тренування з двадцятихвилинної пробіжки.
Олег вирішив скоротити шлях і зайшов в арку між великими будинками, ще ближче опинившись до мети. Піднявшись сходами, що вели до омріяної синьої будівлі, Олег почав чути звуки ударів по груші в боксерському залі.
Олег на секунду зупинився, подивився вперед і сказав:
– Я майже дійшов, залишилося ще трохи. А що буде далі? Я не знаю. Та я не хочу дивитися назад, тепер мій шлях тільки вперед. Я більше ніколи не повернуся назад, як зробив, так зробив, вороття немає.
Зсередини споруди лунали звуки відпрацьовування хлопчиками ударів на боксерському мішку. У залі вже пройшла половина тренування, і зараз вони займалися на грушах.
Олег почув звук, і йому стало приємно. Він відчув, як там протікає зовсім окреме, своє життя, життя майбутнього. Не було б у звуках свого сенсу, якби вони йому не сподобались чи налякали. Навпаки – підбадьорили, розбурхали в ньому більшу цікавість.
На обличчі Олега з'явилася посмішка, і з посмішкою він пішов далі, не думаючи ні про що. Дійшовши до входу в будівлю, зупинився й подивився на сходи, які вели на другий поверх – це були сходи до боксерського залу, де вже займаються хлопчики. Всередині було тихо, серце чомусь почало стукати швидше, у ньому з'явилося тепле почуття радості. Олегу було важко зрозуміти, що він насправді відчуває. Це його перші самостійні кроки до здійснення змін у житті, він зараз повністю сам несе відповідальність за те, що буде в майбутньому.
Бокс завжди був спортом, у якому спортсмени отримують велику кількість травм. Іноді бувають такі травми, після яких боксер не може вже продовжити займатися, йому доводиться залишати боксерський зал. У боксі було багато випадків, і ще будуть, де успішний боксер, який віддав своє життя боксу, отримує серйозну травму, і після цього йому доводиться назавжди піти з боксерського залу і навчитися жити звичайним життям. Для кожного, яким сильним він би не був, завжди це не легко.
Не легко закрити очі на той довгий шлях, на велику кількість змагань, здобутих перемог. Через одну мить, одну допущену невеличку помилку, він втрачає все. Одна мить. Але її достатньо, щоб припуститися помилки, яка призведе до жахливих наслідків. Згодом, коли минають роки, уже будучи в безвихідному становищі, доводиться миритися з тим, що трапилося, та йти далі, покидаючи друзів, які були завжди поруч і підтримували у важкі хвилини.
На всіх змаганнях тренер завжди поруч, на всіх тренуваннях він підтримує і вчить боксу. У скрутну хвилину під час поєдинку завжди дає важливі поради, які приносять перемогу й мотивують у нелегкі раунди. Боксерський зал – це другий дім, від якого з часом важко відмовитися, завжди хочеться повернутися, але буває так, що немає змоги продовжувати. Так же само рано вранці прокидатися і знати, що зараз потрібно йти на тренування. Та отримана травма стає на заваді, доводиться відмовлятися від тренувань і починати жити звичайним життям. Важко, бо щодня хочеться йти до залу, брати рукавички, одягати їх на руки і починати займатися. Боксер звикає до великих навантажень, і з часом, коли закінчується бокс, стає складно без постійних фізичних навантажень.