Богдан Кириєнко
Сучасний український поет, прозаїк, філософ, богослов, лібретист, і фотограф-аматор.
Народився 25 листопада, 1990-го року в Києві, в родині священика Костянтина Анатолійовича, та психолога Діни Парфенівни.
Перші проби пера здійснив у 14 років, після чого твердо вирішив стати письменником. Однак, тривалий час писав "у стіл", надаючи перевагу роботі з людьми. Письменницької та поетичної майстерності навчався у відомого поета В. Крищенка. Результатом його творчого доробку стали три збірки поезій — "Щироцвіття", "Земля правди Його", та "Скарб знайдено", які були опубліковані у видавництві "Зелений пес" протягом 2019-2022 рр.
Має свій канал на ютубі, який також має назву "Земля правди Його".
З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну ще активніше працює на ниві української поетики. З березня-квітня 2022 року долучився до участі в державному проекті Міністерства культури України, публікуючи свої твори на порталі "Поезія вільних".
Співпрацює з двома композиторами, створюючи пісні.
Автор планує і надалі працювати на літературному поприщі, усвідомлюючи, й беручи до уваги те, як зараз необхідно людям почути добре слово, а також бажає миру і благодаті всім читачам, які ці твори переглядатимуть.
Піднявся теплолюбний абрикос
З-під ноші непохитних брил бетону,
Так, начебто йому звелів Христос:
"Устань! Живи! Бо ще не час для скону!..
Читати повністю →
Знову брежнєвські кремези
Проти неба повстають,
Споглядаючи тривожно
У туманну каламуть,
І безрадісно блукають
В шумі джунглів кам'яних,..
Читати повністю →
З нічного вікна
Кріпко околиця спить у пітьмі.
Ніч надійшла до столиці.
Місячне сяйво замкнули в тюрмі
Хмариська-завойовниці...
Читати повністю →
Дніпро бурхливий, сірий і бездонний,
Заскиглив нині, наче божевільний!
Хвилюється потужний, повноводний,
Здійнявши вгору моторошні хвилі.
Розгнівавсь на бундючні небеса,
Котрі дощем його підступно дражнять...
Читати повністю →
Кріпко околиця спить у пітьмі.
Ніч надійшла до столиці.
Місячне сяйво замкнули в тюрмі
Хмариська-завойовниці...
Читати повністю →
Не без хвилювання
В цей вечір останній
Столицю свою я лишав...
Дорога рясніла
Вогнями міськими,
Проспект мене в даль проводжав...
Читати повністю →
Яскравий день спотьмарили приблуди
(Бо в тому й полягав їх інтерес), —
Тремтіли темні мішковини в грудях! —
Підклали бомби, й підірвали ГЕС.
Нападники циннічно промовляли:
"Он де пливе хатинка! Прощавай!..
Читати повністю →
Легенда про сьогодення
Сидів старий, трухлявий хан
У теремі червонім,
І зло велике планував,
Мусолив сиві скроні...
Читати повністю →