(Бо в тому й полягав їх інтерес), —
Тремтіли темні мішковини в грудях! —
Підклали бомби, й підірвали ГЕС.
Нападники циннічно промовляли:
"Он де пливе хатинка! Прощавай!
Це вам наука! Щоб усі ви знали!
Молодший брате, волі не жадай!"
Не зловтішайтесь, нелюди — не люди!
Не сумнівайтесь! Ось надходить час —
Так попливуть і ваші халабуди,
Принишкне в буйних водах кожен з вас!
Ніхто вас не врятує від потопу!
Не буде порятунку й від вогню,
Який увесь ваш хижий край охопить!
Рок злісний наведе й на вас війну,
Й ви скрикнете: "Як нам втекти від смерті?!"
Закричите, як ми: "За що це нам?!"
А лиш за те, що й крихти милосердя,
Жалю та співчуття у вас нема!
Хто вчить вас кров дитячу проливати?
Хто напоумив підірвати ГЕС,
А потім знов ракетами стріляти?
Який кусає вас проклятий ґедзь?
А коли є у вас ще клепки рештки,
Запам'ятайте раз, і назавжди,
Затямте куцим розумом нарешті,
Що ви нам споконвіку не брати!
Та годі вже нам з вами розмовляти!
Хай вам виносить вирок Вищий Суд!
Пора до Нього нам апелювати.
Звемо ми: "Отче праведний, прибудь!
Засяй Твоєю правдою над нами!
Нас виправдай, негідників — суди!
Тобі хвалу ми вознесемо в Храмі,
Та й славу вічну воздамо Тобі!"