Завантаження

Любові всевишній присвячується.
Розповідь ведеться від лиця молодого парубка у теперішньому часі, що проходить повз хатину Карпа Яркового і бачить на порозі його дружину Марфу: "Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...".
Хлопець привітався із жінкою і пішов додому, а вона проводжала його дивним поглядом, доки не зайшов у свій будинок...