Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш-роздум.
Напрям, течія: Романтизм.
Вид лірики: Патріотична, меншою мірою філософська.
Рік написання: 1843, 9 жовтня.
Місце написання: с. Березань Переяславського повіту Київської губернії в маєтку фольклориста та етнографа П. Лукашевича.
Віршування твору: Силабо-тонічне, так зване народнопісенне віршування: це коломийковий вірш, а саме 14-складником з загальною хореїчною тенденцією, але з дуже вільним розміщенням наголосів; містить два рядки по 8 та 6 складів у кожному (уривок "Світе тихий, краю милий,… Старі батьки? Ех, якби-то,"):
Свí те тú хий, крá ю мú лий, | 8
Мо я́ У кра ї́ но, | 6
За щó те бé сплюн дрó ва но, | 8
За щó, мá мо, гú неш? | 6
Останні два рядки ‒ 12-складовий вірш із загальною амфібрахічною тенденцією з також дуже вільним розміщенням наголосів по обидва боки обов'язкової цезури:
Як бú-то най шлú те, що тáм схо ро нú ли, | 12
Не плá ка ли б дí ти, мá ти не жу рú лась. | 12
Римування: закономірність – здебільшого римуються парні рядки.
Рими точні: Україно – гинеш, не спала – навчала, діти – світі, сину – Вкраїну, співала – ридала, недолю – волю, знала – приспала, німоті – роботі, покидає – розриває, шукає – підростають, господарювати – знімати – катувати, могила – схоронили, схоронили – журилась.
Провідний мотив, мотиви:
- Руйнування національної спадщини.
- Втрата свободи та незалежності.
- Відчуження народу від власних традицій.
- Занепад української історичної слави.
- Розчарування та біль за долю України.
- Пробудження національної свідомості ‒ сподівання на те, що країна, хоч і переживає гіркі часи, все ж зможе знайти себе через усвідомлення власної сили та значення.
- Тема матері та сина.
Тема:
Зображення трагедії України під російським гнітом (знищення історичної пам'яті).